ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 року м. Київ

справа № 361/4384/20

провадження № 22-ц/824/3421/2021

Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Іванової І.В.

суддів - Сліпченка О.І., Сушко Л.П.

при секретарі - Ярмак О.В.

сторони :

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2020 року у складі судді Сердинського В.С., повний текст складений 20.11.2020 року,

встановив:

У липні ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити відповідачу ОСОБА_2 автомобіль «FIAT DOBLO COMBI 1.3 TD», 2017 року випуску, вартістю 321 411,84 грн. та стягнути з нього на її користь грошову компенсацію половини вартості автомобіля в розмірі 160 705,92 грн., а також судовий збір.

Вимоги позову ОСОБА_1 мотивує тим, що 27 червня 2014 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, від якого мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що з квітня 2020 року вони з відповідачем проживають окремо, спільне господарство не ведуть, у зв`язку з чим вона звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В період шлюбу сторонами було набуто автомобіль «FIAT DOBLO COMBI 1.3 TD», 2017 року випуску, зареєстрований за відповідачем на підставі видаткової накладної №Р-1166 від 19 жовтня 2017 року та акту огляду реалізованого ТЗ №6279/17/000132 від 19 жовтня 2017 року.

Позивач вказує, що автомобіль є неподільною річчю і не може бути поділений в натурі. Разом з тим, його вартість визначена нею на рівні середньої ринкової вартості аналогічних автомобілів, схожих за технічними та іншими характеристиками, оголошення про продаж яких розміщені в мережі Інтернет (на сайті AUTO.RIA) станом на 22 червня 2020 року, що становить 321 411,84 грн. Отримати висновок автотоварознавчого дослідження щодо вартості автомобіля не має можливості, так як автомобіль знаходиться в користуванні відповідача, що унеможливлює проведення його огляду.

ОСОБА_1 вважає, що заявлений нею спосіб поділу автомобіля, а саме шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації половини його вартості, є обґрунтований, а визначення його вартості в розмірі 321 411,84 грн. не порушує прав відповідача та відповідає його інтересам, тому просила позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 частково визнає позовні вимоги до нього. Вважає, що спірне рухоме майно в результаті його поділу має бути виділене йому, проте не погоджується з визначеною позивачем вартістю автомобіля.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2020 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості Ѕ частки автомобіля марки «FIAT DOBLO COMBI 1.3 TD», 2017 року випуску, в розмірі 160 705,92 грн.

Залишено за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «FIAT DOBLO COMBI 1.3 TD», 2017 року випуску.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем, всупереч вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України, не було долучено до справи жодного висновку автотоварознавчого дослідження або звіту оцінки щодо визначення вартості спірного автомобіля, з огляду на те, що сторонами не було її погоджено.

Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції, стягнувши з нього на користь позивача суму грошової компенсації, не зазначив в оскаржуваному рішенні щодо припинення права спільної сумісної власності сторін на спірний автомобіль та виникнення у нього права приватної власності на вищезазначене майно.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач вважає, що суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів вартості спірного майна, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення її позовних вимог.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача, подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримав, просив її задовольнити.

Позивачка заперечувала проти скарги з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

У відповідності до вимог ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою.

Відповідно до абз. 1 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що сторони з 27.06.2014 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають дитину, сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Шлюбні відносини припинили у квітні 2020 року та з цього часу проживають окремо.

В період перебування сторін в зареєстрованому шлюбі, сторонами набутий у власність автомобіль марки «FIAT DOBLO COMBI 1.3 TD», 2017 року випуску, який зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2 на підставі видаткової накладної №Р-1166 від 19.10.2017 р. та акту огляду реалізованого ТЗ №6279/17/000132 від 19.10.2017 р. (а.с.15,16).

Таким чином встановлено і не заперечується сторонами, що спірний автомобіль є об`єктом спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль є неподільною річчю, а тому виділ в натурі частки позивача ОСОБА_1 є неможливим.

Статтею 364 ЦК України визначено, що якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Вартість автомобіля визначена позивачем ОСОБА_1 на рівні середньої ринкової вартості аналогічних автомобілів, схожих за технічними та іншими характеристиками, оголошення про продаж яких розміщені в мережі Інтернет (на сайті AUTO.RIA) станом на 22.06.2020 р., становить 321411,84 грн.

За таких обставин, суд вірно визначив до стягнення із відповідача на користь позивача грошову компенсацію Ѕ частки у праві спільної сумісної власності на спірний автомобіль, за згодою позивачки.

При цьому розмір суми стягнення, відповідачем не спростовано ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду.

Доводи скарги, що у справі не було долучено до справи жодного висновку автотоварознавчого дослідження або звіту оцінки щодо визначення вартості спірного автомобіля. не є підставою для сумніву у правильності і законності рішення.

Відхиляючи дані доводи колегія суддів враховує, що діюче процесуальне законодавство надає стороні широке коло можливостей для надання доказів чи спростування доказів, наданих іншою стороною, в тому числі згідно ст.106 ЦПК України відповідач мав можливість провести експертне дослідження за власною ініціативою на спростування доводів позивачів, проте не зробив цього та не заявляв клопотань про призначення експертизи, хоча таке право відповідачу було роз`яснено.

Таким чином, при розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, відтак апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді :