ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 р.Справа № 520/5452/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 року (постановлену суддею Сагайдаком В.В.) по справі № 520/5452/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати Рішення від 15.05.2019 р. № 28 Ізюмського об`єднаного управління ПФУ Харківської області "Про відмову в перерахунку пенсії згідно Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 25.04.2019 р. №1- рп (11)2019"; зобов`язати Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести з 25.04.2019 р. перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 р. № 1-р(11)/2019, справа №3-14/2019 (402/19, 1737/19).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 р. позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано Рішення від 15.05.2019 р. № 28 Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області "Про відмову в перерахунку пенсії згідно Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 25.04.2019 р. №1- рп (11)2019"; зобов`язано Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести з 25.04.2019 р. перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 р. № 1-р(11)/2019, справа №3-14/2019(402/19, 1737/19).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 р. замінено боржника у виконавчому листі по справі № 520/5452/19 Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення або зміну порядку та способу виконання судового рішення, в якій просив: задовольнити заяву та постановити рішення про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення від 26.06.2019 р. у справі № 520/5452/19 щодо зобов`язання орган ПФУ в Харківській області провести з 25.04.2019 р. перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 р. № 1-р(11)/2019, справа №3-14/2019(402/19, 1737/19) в частині стягнення нарахованої але не виплаченої суми заборгованості пенсії в розмірі 7255,93 грн. за період з 25.04.2019 р. по 30.06.2019 р. за матеріалами виконавчого провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 р. заяву позивача про встановлення або зміну порядку та способу виконання судового рішення залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та задовольнити заяву та постановити рішення про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення від 26.06.2019 р. у справі № 520/5452/19 щодо зобов`язання орган ПФУ в Харківській області провести з 25.04.2019 р. перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 р. № 1-р(11)/2019, справа № 3-14/2019(402/19, 1737/19) в частині стягнення нарахованої але не виплаченої суми заборгованості пенсії в розмірі 7255,93 грн. за період з 25.04.2019 р. по 30.06.2019 р. за матеріалами виконавчого провадження.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного суду України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Залишаючи без задоволення заяву позивача про встановлення або зміну порядку та способу виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності обґрунтованих та доведених підстав для задоволення заяви позивача про встановлення способу та порядку виконання судового рішення по справі № 520/5452/19.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного суду України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до п. п. 4, 6 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного суду України, в разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з нормами ч. ч. 1, 3 ст. 378 Кодексу адміністративного суду України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Системний аналіз наведеного, дозволяє стверджувати, що процесуальним законодавством регламентовано повноваження суду змінити порядок та спосіб виконання судового рішення, що був встановлений самим судом при вирішенні спору, однак, при застосуванні зазначеного процесуального інституту, необхідно враховувати, що зміна одного способу виконання судового рішення на інший, не повинна призводити до зміни обсягу зобов`язань боржника, визначених судом, до втручання в його дискреційні повноваження та до виникнення нового спору.

Перевіряючи доводи апелянта, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що суд при задоволенні позову в цій справі застосував спосіб захисту та поновлення порушеного права позивача, шляхом зобов`язання Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести з 25.04.2019 р. перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 р. № 1-р(11)/2019, справа №3-14/2019(402/19, 1737/19).

Разом з тим, конкретних сум, що належать до виплати позивачу, судом встановлено не було.

З огляду на наведене, зміна застосованого судом способу захисту (зобов`язання вчинити вказані дії без визначення сум виплат) на стягнення конкретних сум (які хоча і були розраховані відповідачем при проведенні перерахування пенсії позивача на підставі та на виконання судового рішення в цій справі, але безпосередньо судом не присуджувалися у конкретних розмірах), не відповідатиме юридичній сутності та змісту інституту, регламентованому ст. 378 Кодексу адміністративного суду України.

Крім того, зміна способу виконання судового рішення в цій справі із зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсації на стягнення конкретної суми призведе до зміни рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та до вирішення питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.

Зміна на підставі ст. 378 Кодексу адміністративного суду України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 30.07.2019 р. у справі № 281/1618/14-а.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 р. у справі № 520/5452/19 є чітким, зрозумілим і не потребує додатково зміни чи встановлення способу і порядку виконання, відмінного від первинно зазначеного у рішенні.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановлені обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, які відповідно до ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України були б підставою для зміни способу і порядку його виконання, адже виплата нарахованої пенсії буде здійснена боржником після надходження відповідних сум із державного бюджету.

Водночас, позивачем не надано доказів, які б вказували на ускладнення або неможливість виконання судових рішень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява позивача про встановлення зміни способу і порядку виконання судового рішення у справі № 520/5452/19 стосується не зміни способу і порядку виконання судового рішення, а фактично стосується зміни суті резолютивної частини вказаного рішення суду, оскільки з неї випливає наявність нових позовних вимог, які не були заявлені позивачем під час розгляду справи і, водночас, не містить обґрунтування виняткової необхідності застосування зміни способу виконання резолютивної частини рішення, а тому задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 року по справі № 520/5452/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін

Повний текст постанови складено 22.03.2021 р.