Справа № 202/6362/20

Провадження № 2/202/635/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Дмитрієва Р.С.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Головко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» про визнання припиненими трудових відносин у зв`язку зі звільненням на підставі за ч.3 ст.38 КЗпП України, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» про визнання припиненими трудових відносин у зв`язку зі звільненням на підставі за ч.3 ст.38 КЗпП України.

В обґрунтування своїх позовних вимог у позовній заяві позивач посилався на те, що він працював на посаді начальника ділянки експорту труб ТПЦ №4 ПАТ « Інтерпайп НТЗ» Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод». В період з 20.06.2019 року по 07.10.2020 року позивач з поважних причин не міг виконувати свої посадові обов`язки.

08.10.2020 року ОСОБА_3 прибув до ПАТ «Інтерпайп НТЗ» для подальшого виконання своїх посадових обов`язків, однак фактично не був допущений до роботи за рішенням ПАТ «Інтерпайп НТЗ», що було зафіксовано органами поліції. Недопущення до роботи було здійснено без жодної правової чи фактичної підстави, оскільки жодних наказів відповідачем в порядку ст.46 КЗпП України чи судових рішень про відсторонення його від посади не приймалось. Відповідач фактично порушив його право на працю, що суперечить законодавству про працю та умовам укладеного колективного договору. Від представників ПАТ «Інтерпайп НТЗ» позивач отримав погрози щодо того, що якщо він не напише заяву про звільнення за власним бажанням, ПАТ «Інтерпайп НТЗ» знайде яким чином його звільнити. Ці погрози супроводжувалися образами та категоричними твердженнями про те, що ОСОБА_3 не буде більше працювати в ПАТ «Інтерпайп НТЗ». Оскільки відповідач не виконав і не бажає виконувати законодавство про працю, а також умови колективного та трудового договору, позивачем 08.10.2020 року була подана заява про звільнення з визначеною датою звільнення 08.10.2020 року. Вважає, що з 08.10.2020 року трудові відносини з відповідачем припинені на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України. Однак, 20.10.2020 року позивач отримав запрошення на засідання цехового комітету щодо розгляду питання про його звільнення на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України (втрата довіри), тобто ПАТ «Інтерпайп НТЗ» фактично реалізував свої погрози ініціюючи безпідставне звільнення.

Просив суд: визнати припиненими трудові відносини між Публічним акціонерним товариством «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (код ЄДРПОУ 05393116) та начальником ділянки експорту труб ТПЦ №4 ПАТ «Інтерпайп НТЗ» ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у зв`язку зі звільненням ОСОБА_3 із займаної посади за власним бажанням з 08 жовтня 2020 року на підставі ч.3 ст.38 Кодексу законів про працю України у зв`язку з невиконанням ПАТ «Інтерпайп НТЗ» законодавства про працю, умов колективного та трудового договору та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2020 року, цивільну справу розподілено судді Слюсар Л.П .

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Слюсар Л.П. від 26 жовтня 2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

23.11.2020 року від відповідача ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказали, що позовні вимоги позивача є безпідставними та не ґрунтуються на чинному законодавстві. Так, 07 березня 2019 року за фактом крадіжки, вчиненої в ПАТ «Інтерпайп НТЗ» в особливо великих розмірах організованою групою осіб, було відкрито кримінальне провадження №12019040000000218 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, яке знаходиться в провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, справа №202/519/20. ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженні пред`явлено обвинувачення, судовий розгляд справи триває. У зв`язку із застосуванням до ОСОБА_3 запобіжного заходу (арешту), він не працював на підприємстві більше року, починаючи з 20.06.2019 року. Прибуття 08.10.2020 року ОСОБА_3 на підприємство для подальшого виконання своїх обов`язків не підтверджується фактичними обставинами справи. Сам факт з`явлення ОСОБА_3 на контрольно-пропускному пункті з адвокатом 08.10.2020 року, одночасно при невиконанні ним умов трудового договору, Правил внутрішнього трудового розпорядку, свого обов`язку на дотримання вимог встановленого на підприємстві контрольно-пропускному режиму, не є правовою підставою для ствердження про порушення вимог відповідачем законодавства про працю, а також умов колективного трудового договору. Жодного разу після 08.10.2020 року ОСОБА_3 на підприємстві не з`явився. Натомість 12 жовтня 2020 року відповідач отримав від ОСОБА_3 заяву про його звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України з 08.10.2020 року у зв`язку з невиконанням ПАТ «Інтерпайп НТЗ» укладеного трудового договору. Вказали, що з метою дотримання протипандемічних правил та запобігання виникнення СОVID-19 в ПАТ «Інтерпайп НТЗ» наказом №422 від 16.07.2020 встановлено порядок виходу працівників на роботу після відсутності більше 5 днів з обов`язковим тестуванням ПЛР робітників виробничих та невиробничого персоналу, що не можуть працювати дистанційно. При цьому зазначені працівники мають здати тест ПЛР не менш ніж за два дня до виходу на роботу в лабораторії лікарні ім. І.І. Мечнікова. Результати ПЛР-тестів поступають централізовано та підприємство в службу безпеки та фельшерські пункти. Позивач, після тривалої відсутності більше року та трьох місяців, ні до кого з уповноважених осіб ПАТ «Інтерпайп НТЗ» не звертався ні 08.10.2020 року, ні напередодні, фактично не вчинив жодних дій для того, щоб дійсно вирішити питання подальшого виконання своїх трудових обов`язків. Просили в задоволенні позовних вимог відмовити.

18.12.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якому вказав, що посилання відповідача в своєму відзиві на не, що ОСОБА_3 , прибувши 08.10.2021 року на підприємство для подальшого виконання своїх обов`язків не маючи при собі встановленого документа для допуску на території підприємства ні до кого з уповноважених осіб ПАТ «Інтерпайп НТЗ» не звертався ні 08.10.2021, ні напередодні, щоб вирішити питання подальшого виконання своїх трудових обов`язків та що жодних скарг до керівництва підприємства щодо його не допуску на роботу не надходили є хибним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Так, у зв`язку із застосуванням до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з 20.06.2019 року по 07.10.2020 року останній не виконував своїх трудових обов`язків, але і не був звільнений та не був відсторонений у встановленому законом порядку з займаної посади. При цьому, напередодні питання щодо явки ОСОБА_3 на роботу було погоджено з представником відповідача ПАТ «Інтерпайп НТЗ» - Гільбурдом Р., що власне і підтвердив останній у судовому засіданні в кримінальному провадження №202/519/20, яке відбулося 07.12.2020 року. З урахуванням того, що ОСОБА_6 , який є представником ПАТ «Інтерпайп НТЗ» в повному обсязі та беззастережно визнав те, що обставини явки ОСОБА_3 на роботу 08.10.2020 року було погоджено, ця обставина в силу приписів ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню. Одночасно такі твердження відповідача, що викладені у відзиві на позов, свідчать про маніпулятивність останнього з метою введення суд в оману щодо дійсних фактів, зловживання процесуальними правами, вчинення дій з метою перешкоджання судочинству.

Прибувши до прохідної ПАТ «Інтерпайп НТЗ», ОСОБА_3 в присутності адвоката Ромащенко К.В., звернувся до уповноважених осіб відповідача, які заздалегідь за домовленістю очікували на прохідній, щодо вирішення питання подальшого виконання ним посадових обов`язків, на що уповноважені особи ПАТ «Інтерпайп НТЗ» почали погрожувати ОСОБА_3 тим, що якщо останній не звільниться добровільно, вони знайдуть підстави для його звільнення. Факт звернення ОСОБА_3 08.10.2020 року до представників відповідача підтверджує і сам відповідач у своєму клопотанні, яке було подано до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по кримінальному провадженню №12019040000000218 від 07.03.2019 року.

Звернули увагу на те, що наказом відповідача №422 від 16.07.2020 року, про затвердження порядку виходу працівників із відпустки/відрядження на період пандемії ОСОБА_3 жодним чином не був проінформований та не повідомлений.

У судовому засіданні позивач та представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили задовольнити позов в повному обсязі, з наведених в позові підстав. Вказали, що інші обвинувачені, які також були працівниками відповідача звільнені за власним бажанням. Однак ОСОБА_3 не було звільнено за власним бажанням, як інших обвинувачених, що є дискримінаційним по відношенню до нього. Хоча ОСОБА_3 представники відповідача повідомили про скорочення його посади.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з наведених в відзиві підстав. Повідомила суд про те, що відбулося скорочення штату структурного підрозділу та посади керівника ділянки обробки та здачі труб на експорт ТПЦ-4, посада на якій перебував ОСОБА_3 скорочена.

Суд, заслухавши позивача, представників позивача, представника відповідача, допитавши свідка ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 працював на посаді начальника ділянки з обробки та здачі труб на експорт Трубопрокатного цеху №4 ПАТ «Інтерпайп НТЗ» на підставі наказу від 15.12.2014 року № 1081/к.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (код ЄДРПОУ: 05393116) зареєстровано за адресою: 49081, м. Дніпро, вул.Столєтова, буд. 21.

Колективний договір погоджений на конференції трудового колективу 28.03.2018 року та Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників ПАТ «Інтерпайп НТЗ» прийняті на конференції трудового колективу 22.12.2016 року.

Також судом встановлено, що позивачем ОСОБА_3 , шляхом направлення на адресу ПАТ «Інтерпайп НТЗ» листа, подано 08.10.2020 року заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням ПАТ «Інтерпайп НТЗ» умов колективного трудового договору, який отриманий ПАТ «Інтерпайп НТЗ» 12.10.2020 року.

Наказом № 725/к від 12.11.2020 року ОСОБА_3 звільнений із займаної посади підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довіри.

Позивач звернувся з даним позовом про визнання припиненими трудових відносин у зв`язку зі звільненням на підставі за ч.3 ст.38 КЗпП України через те, що його 08.10.2020 року не було допущено до роботи та порушено його право на працю та отримання винагороди.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (cт. 4 КЗпП України).

Статтею 2 КЗпП України передбачено право громадян України на працю, що включає в себе одержання роботи з платою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру.

Статтею 21 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Статтею 36 КЗпП закріплено підстави для припинення трудового договору. Серед підстав є і розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38 та 39 КЗпП).

За змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. В разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП України), не підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

В судовому засіданні безспірно встановлено, та не заперечувалося сторонами по справі, що за фактом крадіжки, вчиненої в ПАТ «Інтерпайп НТЗ» в особливо великих розмірах організованою групою осіб 07 березня 2019 року було внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019040000000218 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, яке знаходиться в провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, справа №202/519/20, в якому ОСОБА_5 є обвинуваченим та в даному кримінальному провадженні судовий розгляд справи триває. Чергове судове засідання було призначено на 08.10.2020 року на 09 год.30 хвилин. У зв`язку із застосуванням до ОСОБА_3 запобіжного заходу (арешту) він не працював на підприємстві починаючи з 20.06.2019 року по 07.10.2020 року. Жодних наказів в порядку ст.46 КЗпП України щодо відсторонення ОСОБА_3 від роботи ПАТ «Інтерпайп НТЗ» не приймалось. ОСОБА_3 разом з адвокатами 08.10.2020 року приблизно об 11-00 годині прийшов на контрольно-пропускний пункт ПАТ «Інтерпайп НТЗ», однак на роботу не заступив та на територію заводу не потрапив. Для усунення порушень ОСОБА_3 викликав поліцію. Не заперечувався і факт звільнення з ПАТ «Інтерпайп НТЗ» інших обвинувачених за власним бажанням.

Відповідно до частини 1 ст.81 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача про те, що ОСОБА_3 , прибувши 08.10.2020 року без пропускного документу на контрольно-пропускний пункт заводу, охорону якого здійснює за договором інша юридична особа ТОВ «ВІП-ГАРАНТ», ні до кого з уповноважених осіб ПАТ «Інтерпайп НТЗ» не звертався ні 08.10.2020 року, ні на передодні, оскільки це спростовується наданими позивачем доказами по справі. Як вбачається із клопотання, поданого ПАТ «Інтерпайп НТЗ» в справі №202/519/20: «Прибувши на ПАТ «Інтерпайп НТЗ» обвинувачений ОСОБА_3 разом з його адвокатом Ромащенко К.В. у розмові на підвищених тонах з провідним спеціалістом служби економічної безпеки ПАТ «Інтерпайп Україна» Кондратєвим Є.В. та начальником відділу оплати праці (трубний дивізіон) ОСОБА_8 вчинили галас та вимагали негайного допуску ОСОБА_3 у ТПЦ-4 ПАТ «Інтерпайп НТЗ», що підтверджується доповідною запискою за підписом ОСОБА_9 . В подальшому представниками відділу кадрів та представниками служби безпеки ПАТ «Інтерпайп НТЗ» було роз`яснено ОСОБА_3 підстави, які унеможливлюють його допуск на територію ТПЦ-4 ПАТ «Інтерпайп НТЗ».

В судовому засіданні встановлено, що напередодні питання щодо явки ОСОБА_3 на роботу було погоджено з представником ПАТ «Інтерпайп НТЗ» Гільбурдом Р. та між сторонами погоджувалося питання щодо звільнення ОСОБА_3 за власним бажанням.

Суд також не приймає до уваги посилання представника відповідача на недопуск ОСОБА_3 на територію заводу та наказ №422 від 16.07.2020 року про затвердження порядку виходу на роботу працівників із відпустки/відрядження на період пандемії, яким з метою дотримання протипандемічних правил та запобігання виникнення COVID-19 встановлено порядок виходу працівників на роботу після відсутності більше 5 днів з обов`язковим тестуванням ПЛР робітників виробничих та невиробничого персоналу, що не може працювати дистанційно, оскільки з даним наказом ОСОБА_3 не ознайомлений.

Також в судовому засіданні представник відповідача ПАТ «Інтерпайп НТЗ» повідомив суд про те, що відбулося скорочення штату структурного підрозділу та посади керівника ділянки обробки та здачі труб на експорт ТПЦ-4, посада на якій перебував ОСОБА_3 скорочена. Однак наказ про реорганізацію ТПЦ-4, наказ про скорочення штату структурного підрозділу та посади керівника ділянки обробки та здачі труб на експорт ТПЦ-4 суду не надано, як і не надано доказів щодо попередження ОСОБА_3 про таке скорочення. Отже, ОСОБА_3 і фактично не міг приступити до роботи, оскільки його посаду було скорочено.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 22 травня 2013 року в справі № 6-34цс13, від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61-28466св18) за змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_3 08.10.2020 року направив ПАТ «Інтерпайп НТЗ» заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим органом законодавства про працю, колективного договору, а саме не допущення його до роботи, зазначена заява отримана ПАТ «Інтерпайп НТЗ» 12.10.2020 року, що підтверджується вх.№2169 від 12.10.2020 року та 20.10.2020 року ОСОБА_3 отримав запрошення на засідання цехового комітету щодо розгляду питання про його звільнення на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України (втрати довіри).

Суд не може прийняти до уваги наданий відповідачем лист №24-1-406 від 13.10.2020 року про розгляд заяви ОСОБА_3 про звільнення, оскільки відповідачем не надано суду належних доказів щодо його направлення та отримання його позивачем. Так, з опису вкладення у цінний лист та поштового фіскального чеку про направлення рекомендованого листа вбачається дата направлення 19.10.2020 року.

Разом з тим, позивач заперечує отримання поштою листа ПАТ «Інтерпайп НТЗ», при цьому відповідач не надав суду треккоду присвоєного поштовому відправлення, що позбавляє можливості пошуку на сайті Укрпошти інформації про направлення відповіді на заяву позивача про звільнення.

Отже, позивач виконав вимоги трудового законодавства, подавши заяву про звільнення, при цьому відповідач отримавши вказану заяву ніяк не відреагував на неї, що порушує вимоги статті 38 КЗпП України.

Враховуючи специфіку трудових відносин, згідно з вимогами чинного трудового законодавства, юридично такі трудові відносини можуть вважатися припиненими після належного повідомлення/попередження роботодавця, в даному випадку ПАТ «Інтерпайп НТЗ», про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України.

Водночас, підставою для безумовного застосування ч. 3 ст. 38 КЗпП України є сам факт порушення трудового законодавства, а не істотність, причини такого порушення.

Істотність характеру порушень роботодавцем умов трудового законодавства та їх поважність не можуть бути підставою для відмови працівнику у звільненні за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, оскільки такі критерії цією нормою не передбачені.

Як вбачається із заяви про звільнення, вказано конкретні факти порушення умов колективного договору та трудового законодавства, а саме не допуск до роботи, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.

У відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, як передбачено вимогами ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення свого позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача законі та підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати по справі в розмірі 840 грн.80 коп.

Керуючись: ст.ст.3,21,22,24, 38,41,139,232,233 КЗпП України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (49081, м.Дніпро, вул.Столєтова, буд.21, код ЄДРПОУ 05393116) про визнання припиненими трудових відносин у зв`язку зі звільненням зач.3 ст.38 КЗпП України - задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між Публічним акціонерним товариством «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (код ЄДРПОУ 05393116) та начальником ділянки експорту труб ТПЦ №4 ПАТ «Інтерпайп НТЗ» ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у зв`язку зі звільненням ОСОБА_3 із займаної посади за власним бажанням з 08 жовтня 2020 року на підставі ч.3 ст.38 Кодексу законів про працю України у зв`язку з невиконанням ПАТ «Інтерпайп НТЗ» законодавства про працю, умов колективного та трудового договору.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (49081, м.Дніпро, вул.Столєтова, буд.21, код ЄДРПОУ 05393116) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по справі в розмірі 840 грн.80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 22.03.2021 року.

Суддя Л.П. Слюсар