ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"03" березня 2021 р. м. Ужгород Справа № 5008/579/2012

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали скарги б/н від 27.10.2020 (Вх. № 02.3.1-03/5450/20 від 30.10.2020) ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) Гаринця Олександра Івановича щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.09.2020 року у ВП № 53186502

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Експедиційно - транспортна компанія „Сіко", м. Ужгород

за участю третьої особи ПАТ „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород", м. Ужгород

про стягнення 7739093,85 грн

секретар судового засідання - Корольчук М.М.

За участю учасників процесу:

від скаржника ( ОСОБА_1 ) - Ламбрух О.С., адвокат, ордер серії ЗР № 66179 від 28.12.2019.;

від боржника - Брунцвик Л.В., керівник; Жмарьова

від органу ДВС - Гаринець О.І., старший державний виконавець, посвідчення №014238 від 01.07.2020.

На адресу Господарського суду Закарпатської області 30.10.2020 надійшла скарга б/н від 27.10.2020 ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) Гаринець Олександра Івановича щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.09.2020 року у ВП № 53186502. Скаржник не погоджується з законністю винесеної постанови з огляду на наступне. Так, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 № 5008/759/2012 скасовано ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 № 5008/579/2012 про заміну сторони виконавчого провадження та відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання її правонаступником стягувача у справі. Виконавче провадження було зупинено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження» до вирішення питання про заміну вибулої сторони правонаступником (постанова органу ДВС від 28.11.2017). Оскільки на сьогоднішній день заміна вибулої сторони правонаступником у виконавчому провадженні не відбулась, вважає, що до вирішення вказаного питання державний виконавець не вправі був вчиняти жодних виконавчих дій, в тому числі приймати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2020 справу (скаргу на дії державного виконавця) розподілено судді Андрейчуку Л.В.

Ухвалою суду від 03.11.2020 скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні відповідно до статей 339, 342 Господарського процесуального кодексу України.

В ході судового розгляду боржник подав відзив на скаргу, яким повністю не погоджується з викладеними у ній доводами, а провадження по ній просить суд закрити. Наголошує, що сама ОСОБА_1 визнає той факт, що в результаті скасування ухвали про заміну стягувача ТОВ «КУА «Ізі Лайф» вона ще в 2018 році вибула з виконавчого провадження у даній справі. З огляду на це, боржник вважає, що така не може користуватися правами учасника виконавчого провадження, а зазначене посилання у скарзі на статтю 339 ГПК, відповідно до якої право звернення зі скаргою надано сторонам виконавчого провадження, свідчить не на користь заявниці, а проти неї, оскільки вона не є стороною провадження. Зауважив, що скаржник є фізичною особою, яка не є суб`єктом підприємництва; і не має корпоративного спору з Товариством, тому, на переконання боржника захист будь-якого права ОСОБА_1 , яке пов`язане з предметом спору у справі №5008/579/2012, у господарському процесі відбутися не може в силу обмежень процесуального закону, з огляду на що вважає, що провадження по скарзі підлягає закриттю.

Державний виконавець також подав пояснення на скаргу, в яких винесення оскарженої постанови пояснив наступним. Оскільки постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 25.08.20196 №5008/579/2012 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено, остання вибула з учасників (сторін) виконавчого провадження ВП №53186502. А оскільки вибуття ОСОБА_1 не допускає правонаступництва, беручи до уваги, що вчинення жодних виконавчих дій на її користь Законом не передбачено, 25.09.2020 державним виконавцем винесено оскаржувану постанову про повернення виконавчого документа стягувачу як заявнику щодо виконання виконавчого провадження.

Присутні в судовому засіданні уповноважені представники сторін підтримали свої правові позиції, долучені в письмових заявах до матеріалів справи.

Розглянувши, дослідивши та оцінивши подані на розгляд матеріали скарги, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 у справі № 5008/579/2012 (суддя Швед С.Б.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами "Ізі Лайф" було задоволено повністю, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Експедиційно - транспортна компанія "Сіко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами "Ізі Лайф" суму 7739093,85 грн. (сім мільйонів сімсот тридцять дев`ять тисяч дев`яносто три гривні 85 коп.) заборгованості за кредитним договором від 12.02.2008 року № 1/4-08, а також суму 64380 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень 00 коп.) у відшкодування судового збору.

На виконання вказаного рішення 03.10.2013 було видано відповідний наказ.

В подальшому, господарським судом винесено ухвалу від 25.08.2016 № 5008/579/2012, якою задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 5008/579/2012 та замінено особу стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф" у виконавчому провадженні № 50314743 з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2013 року у справі № 5008/579/2012 на його правонаступника - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1.

23 грудня 2016 року на підставі заяви ОСОБА_1 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області відкрито виконавче провадження ВП №53186502. Стягувачем зазначено ОСОБА_1 .

В ході виконавчого провадження, у зв`язку з поновленням боржнику встановленого для апеляційного оскарження строку щодо ухвали суду від 25.08.2016, з метою недопущення прав та інтересів сторін виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до вирішення питання про заміну вибулої сторони правонаступником (постанова від 28.11.2017).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 № 5008/759/2012 ухвалу суду від 25.08.2016 № 5008/579/2012 скасовано, прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 03.08.2016 про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 5008/579/2012.

Постановою державного виконавця від 24.09.2020 виконавче провадження № 53186502 поновлено. Наступного дня, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) Гаринцем О.І. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Підставою зазначено пункт 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»( у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

Скаржник - ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, якою просить визнати дії старшого державного виконавця щодо її винесення незаконними, а постанову - скасувати. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що державним виконавцем протиправно прийнято оскаржену постанову, оскільки скаржнику не відомо про усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій та про прийняття постанови про відновлення виконавчого провадження, в зв`язку з чим постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 25.09.2020 року у ВП 53186502 вважає такою, що порушує конституційні права заявника.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі- Закону) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, при цьому державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 15 згаданого Закону, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ, а в даному випадку - це Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф".

Разом з тим, виконавче провадження № 53186502 відкрито за заявою ОСОБА_1 , яка на час звернення з відповідною заявою до органу державної виконавчої служби в установленому законом порядку набула внаслідок правонаступництва статусу стягувача у справі -ТОВ «КУА «Ізі Лайф».

Судом встановлено, що у зв`язку з оскарженням такої заміни боржником, виконавчі дії на підставі постанови від 28.11.2017 державним виконавцем були зупинені до вирішення питання про заміну вибулої сторони правонаступником.

Як встановлено вище, Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 № 5008/759/2012 ухвалу суду від 25.08.2016 № 5008/579/2012 скасовано, прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 03.08.2016 про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 5008/579/2012.

Таким чином, з прийняттям вказаної постанови ОСОБА_1 втратила статус стягувача у справі № 5008/579/2012.

Разом з тим, на виконанні органу державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження, відкрите за заявою ОСОБА_1 , в якому остання виступала стягувачем. В зв`язку з оспоренням законності правонаступництва в апеляційному порядку боржником, таке провадження було зупинено на строк: до вирішення питання про заміну вибулої сторони правонаступником.

Однак, вчинена на підставі ухвали суду від 25.08.2016 № 5008/579/2012 заміна сторони правонаступником в подальшому була скасована, тобто особа, яка була визнана правонаступником стягувача і до якої перейшли права та обов`язки останнього - ОСОБА_1 , в подальшому втратила ці правомочності. Стягувачем знову став позивач - ТОВ «КУА «Ізі Лайф», що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якого особа набуває статусу сторони виконавчого провадження (як стягувач або боржник) з моменту видачі на її користь (в її інтересах) відповідного виконавчого документа. При цьому наявність відкритого виконавчого провадження не впливає на наявність (або ж відсутність) такого статусу особи (п. 65 постанови Великої Палати у справі № 914/3587/14 від 24 квітня 2019 року).

За положенням ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

В даному випадку, спірне виконавче провадження було відкрито на підставі заяви ОСОБА_1 , яка в подальшому втратила статус стягувача у справі. Самостійне залучення виконавцем первісного стягувача Законом не передбачено, натомість статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, і приватних виконавців, належить стягувачу. Іншими словами, належний стягувач вправі сам обирати коли і куди звертатись з заявою про відкриття виконавчого провадження. Відтак, вчинення виконавчих дій за відсутності належного стягувача в межах цього виконавчого провадження позбавлено змісту та підстав.

За таких обставин, незважаючи на зазначену державним виконавцем підставу для повернення виконавчого документу стягувачу, суд погоджується з доводами державного виконавця щодо неможливості продовження проведення виконавчих дій в межах конкретно цього виконавчого провадження, відтак, вважає його дії щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу такими, що не порушують прав жодної із сторін виконавчого провадження, в т. ч. і ОСОБА_1 .

Щодо твердження скаржника про відсутність відомостей про поновлення виконавчого провадження, то державним виконавцем долучено до матеріалів справи постанову про поновлення виконавчих дій від 24.09.2020, разом зі супровідним листом про надіслання її копії сторонам виконавчого провадження.

За положенням статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" така постанова надсилається адресатам простим поштовим відправленням, тому довести факт вручення такої скаржнику не вбачається за можливе. Разом з тим, скаржник не позбавлений можливості самостійно ознайомлюватись з ходом виконавчого провадження через автоматизовану систему виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors).

Щодо твердження боржника про відсутність права ОСОБА_1 на подання скарги та закриття провадження по скарзі суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі статтею 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Тобто, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали, пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами Господарського процесуального кодексу України та його примусовим виконанням.

Оскільки ОСОБА_1 як стягувач на момент відкриття виконавчого провадження звернулася до господарського суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо виконавчого документа у порядку контролю за виконанням судового рішення, така скарга має розглядатися за правилами господарського судочинства та в межах цієї справи.

Суд погоджується з тим, що з прийняттям постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 № 5008/759/2012 ОСОБА_1 втратила статус стягувача у справі, однак за наявності виконавчого провадження, відкритого за її заявою, винесення постанови щодо неможливості подальшого вчинення виконавчих дій є логічним. Оскільки при винесенні оскарженої постанови ОСОБА_1 ще значилася як стягувач, а пунктом 3 її резолютивної частини постановлено, що така може бути оскаржена, ОСОБА_1 мала право подати до Господарського суду Закарпатської області скаргу та скористалася цим правом.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ст. 343 ГПК України).

Враховуючи наведене, оскільки суд дійшов висновку, що право скаржика не було порушено, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 240, 339, 340 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні скарги б/н від 27.10.2020 (Вх. № 02.3.1-03/5450/20 від 30.10.2020) ОСОБА_1 відмовити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (03.03.2021) та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду на підставі ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/sud5008/

Повний текст ухвали з урахуванням перебування судді у відрядженні та тимчасовим призупиненням роботи суду складено 19.03.2021

Суддя Л.В. Андрейчук