Ухвала

Іменем України

18 березня 2021 року

м. Київ

справа № 705/2871/20

провадження № 61-4341ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 листопада 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 листопада 2020 року, яка залишена без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року, позовну повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя, яке знаходиться на території Чеської Республіки, підлягає розгляду судом держави, на території якої знаходиться вказане нерухоме майно, тобто за правилами виключної підсудності.

Оскільки справа повинна розглядатися за місцем знаходження майна, яке знаходиться поза межами України, у суду відсутня можливість направити справу за підсудністю до іншого суду, а тому позовна заява підлягає поверненню.

17 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 листопада 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року в указаній вище справі.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, а справу направити для продовження розгляду в суд першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що при розгляді скарги судами неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що місце проживання відповідача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Предметом позову є виділення позивачеві 1/2 ідеальної частки у праві власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а також меблів у вказаній квартирі вартістю 26 000,00 грн або відшкодування вартості цих меблів.

Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

У постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 2-954/2004 (провадження № 61-19125св18) зроблено висновок, який також викладений у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 596/820/17 (провадження № 61-32590св18), що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен був перевірити належність справи до його підсудності. Норми про розмежування компетенції судів у справах з участю іноземних громадян передбачені у міжнародних конвенціях і двосторонніх договорах України. Статтею 22 Брюссельської постанови № 44/2001 про міжнародну підсудність, виконання судових рішень у цивільних і торговельних справах передбачено виключну підсудність у справах з приводу нерухомого майна. Таким чином, за законодавством України та укладеними нею міжнародними договорами компетентними у справах з іноземним елементом визнаються суди держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно.

Крім того, статтею 50 договору між Україною та Чеською Республікою від 28 травня 2001 року, який ратифіковано Законом України від 10 лютого 2002 року і який набув чинності 18 листопада 2002 року, про правову допомогу в цивільних справах встановлено, що право власності на нерухоме та рухоме майно регулюється законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої знаходиться це майно. Право власності на транспортні засоби, які підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства Договірних Сторін, регулюється законодавством тієї Договірної Сторони, державний орган якої здійснив реєстрацію транспортного засобу. Форма правових дій стосовно майна, зазначеного у пункті 1 цієї статті, регулюється законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої це майно знаходиться. При розгляді справ стосовно визначення права власності на майно, зазначене у пункті 1 цієї статті, компетентними є суди тієї Договірної Сторони, законодавство якої застосовуватиметься. Положення пунктів 1 - 3 цієї статті застосовуються, якщо інше не передбачено цим Договором.

Встановивши, що позовна заява не підсудна Уманському міськрайонному суду Черкаської області, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про повернення позовної заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 листопада 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко