Постанова

Іменем України

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 566/1144/16-ц

провадження № 61-3649св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Довгошиївська сільська рада Млинівського району Рівненської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструк С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Довгошиївської сільської ради Млинівського району Рівненської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , який проживав в селі Довгошиї Млинівського району разом з дружиною ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сином ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

18 березня 2009 року мати позивача - ОСОБА_3 в Довгошиївській сільській раді склала заповіт, зареєстрований в реєстрі № 33, яким заповіла йому та його брату все своє майно, що належатиме їй та на яке вона матиме право за законом.

Однак, у встановлений законом шестимісячний строк з дня смерті матері він не зміг звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебував на стаціонарному лікуванні в Острожецькій районній лікарні. Крім того, він має поганий стан здоров`я, оскільки є ліквідатором та постраждалим від аварії на Чорнобильській атомній електростанції, що в сукупності вважав поважною причиною пропуску строку, визначеного законом для подачі заяви про прийняття спадщини.

У зв`язку з пропуском строку, визначеного для подачі заяви про прийняття спадщини нотаріусом було відмовлено йому у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Позивач просив суд:

визнати поважною причину пропуску ним строку, визначеного для подачі заяви про прийняття спадщини, яка знаходиться на території Довгошиївської сільської ради Млинівського району Рівненської області, що залишилась після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини - три місяці з дня вступу рішення суду в законну силу.

Короткий зміст судових рішень.

Справа переглядалась судами неодноразово.

Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 15 лютого 2017 року позовну заяву задоволено.

Визнано поважною причину пропуску ОСОБА_4 строку, визначеного для подачі заяви про прийняття спадщини, яка знаходиться на території Довгошиївської сільської ради Млинівського району Рівненської області, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визначено ОСОБА_4 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини - три місяці з дня вступу рішення суду в законну силу.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не міг вчасно звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері через важкий стан свого здоров`я, що є підставою для визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 15 лютого 2017 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2019 року постанову Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 23 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , подану представниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено.

Рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 15 лютого 2017 року скасовано.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Млинівської селищної об`єднаної територіальної громади Рівненської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги у сумі 826,80 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно визначився із суб`єктним складом правовідношення, розглянув спір за участю неналежного відповідача та вирішив питання про права та обов`язки ОСОБА_5 , який є спадкоємцем за законом та прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , подавши у встановлений законом строк нотаріусу заяву про прийняття спадщини, та не залучив останнього до участі у справі, що є порушенням частини першої статті 33 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2020 року ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 23 січня 2020 року та залишити в силі рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 15 лютого 2017 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що копії матеріалів справи не містять конверта, у якому надійшла заява. Таким чином, встановити спосіб та конкретну дату подання заяви у даній справі без конверта не виявляється можливим, в той час як Цивільним кодексом передбачено подання заяви особисто та в шестимісячний строк з дати відкриття спадщини. За відсутності в матеріалах спадкової справи підшитого конверта сама по собі заява про прийняття спадщини, яку оформлено належним чином не може підтверджувати направлення її поштою та у встановлений строк, оскільки ОСОБА_5 міг здати її на пошту пізніше встановленого строку, або таку заяву могла подати третя особа, що також є порушенням. При цьому, до відміток нотаріуса за відсутності конверта в спадковій справі слід ставитися критично, оскільки нотаріус може бути зацікавленою особою.

Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання представника про витребування доказів та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі одних лише відміток нотаріуса які не мають жодної доказової сили за відсутності конверта, тобто на підставі недопустимих доказів.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції неправомірно стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 826,80 грн, оскільки він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 . Таким чином, на підставі частини шостої статті 141 ЦПК України судові витрати потрібно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ.

Апеляційний суд залишив поза увагою ту обставину, що під час розгляду справи, його дружина, яка представляла його інтереси на підставі довіреності, повідомляла суд про те, що в його брата є син, ОСОБА_5 , який проживає в Росії. Суд першої інстанції наслідків незалучення у якості співвідповідача ОСОБА_5 йому не роз`яснив та будь-яким чином в реалізації даного права не сприяв, що призводить до скасування правильного по суті судового рішення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано цивільна справа № 566/1144/16-ц із суду першої інстанції.

У квітні 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду та 12 листопада 2020 року матеріали цивільної справи передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду України від 23 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушення норм процесуального права (не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, неправильно вирішив питання про розподіл судових витрат у справі), висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.

Фактичні обставини

Суди встановили, що батьками ОСОБА_1 (позивач) є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Разом з ним, на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 .

Після смерті батька ОСОБА_2 , ОСОБА_4 прийняв спадщину, подавши до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку пай.

18 березня 2009 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Довгошиївської сільської ради Млинівського району Рівненської області, згідно якого все своє майно заповіла в рівних частинах своїм дітям: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Разом з нею, на час відкриття спадщини постійно проживав син спадкодавця ОСОБА_4 , але не оформив своїх спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є його син ОСОБА_5 .

25 листопада 2016 року на звернення ОСОБА_1 приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Феськовою Н. П. надано письмову відповідь, в якій повідомлено про пропуск строку, для прийняття спадщини та роз`яснено право звернутись до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

02 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса Млинівського районного нотаріального округу Моїсеєвої А. В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У частині третій статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини впливає на права іншого спадкоємця, який таку спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 352/382/18 (провадження № 61-40424св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 361/1953/18 (провадження № 61-16095св19), від 07 жовтня 2020 року у справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20), від 21 жовтня 2020 року у справі № 526/1468/18 (провадження № 61-5133св20).

Отже, при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права на спадкове майно суду з метою встановлення кола спадкоємців за заповітом і за законом, які прийняли спадщину, необхідно у тому числі перевіряти наявність заведеної нотаріусом спадкової справи.

ОСОБА_5 24 січня 2017 року звернувся до нотаріуса Захаровського нотаріального округу Рязанської області РФ Кльонушкіної О. Б. із заявою для нотаріуса за місцем відкриття спадщини про прийняття спадщини після смерті батька. Справжність підпису та особу заявника ОСОБА_5 засвідчила нотаріус Захаровського нотаріального округу Рязанської області РФ Кльонушкіна О. Б. про що зроблений запис у реєстрі № 1-45.

Вказана заява надійшла до приватного нотаріуса Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Феськової Н. П. - 07 лютого 2017 вхідний № 15/02-14, а також на заяві зазначено номер заяви, дату та час її надходження, номер спадкової справи.

12 вересня 2018 року ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), що належала спадкодавцю ОСОБА_4 .

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, щоОСОБА_5 у встановлений законом строк прийняв спадщину, що відкрилась після смерті батька, тому судом першої інстанції розглянуто спір за участю неналежного відповідача та вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_5 , який є спадкоємцем за законом та прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , подавши у встановлений законом строк нотаріусу заяву про прийняття спадщини, та не залучив останнього до участі у справі.

Доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду про стягнення зОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судових витрат по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги у сумі 826,80 грн з таких підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення, серії НОМЕР_1 .

За змістом пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільняються від сплати судового збору, якщо вони є позивачами у справі, тобто звернулися з позовом до суду за захистом свого порушеного права або інтересу.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрати, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_5 сплачено 826,80 грн за подання апеляційної скарги.

З урахуванням звільнення від сплати судового збору позивача ОСОБА_4 , який віднесений до 2 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та відмови в задоволенні позову, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 826,80 грн, необхідно компенсувати ОСОБА_5 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 352/382/18 (провадження № 61-40424св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 361/1953/18 (провадження № 61-16095св19), від 07 жовтня 2020 року у справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20), від 21 жовтня 2020 року у справі № 526/1468/18 (провадження № 61-5133св20) колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому її слід залишити без змін.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання про розподіл судових витрат ухвалена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат змінити.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 23 січня 2020 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат змінити.

Компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України на користь ОСОБА_5 826,80 грн судових витрат за подання апеляційної скарги.

В іншій частині постанову Рівненського апеляційного суду від 23 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук