Справа № 750/9471/20

Провадження № 2/750/119/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря – Левченко А.С.,

за участю представника відповідачів – Прокоф`єва Б.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним електронного аукціону, визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру,

треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в:

22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним електронного аукціону, визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру.

Обґрунтовано позов тим, що новий власник квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 намагається виселити його із спірної квартири, в якій він проживає без реєстрації. Власником вказаної квартири була ОСОБА_4 , з якою позивач з 2007 року та по 13.10.2020 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Квартира перебувала в іпотеці банку в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, а позивач є поручителем по цьому договору, він допомагав сплачувати кредит. Оскільки ПАТ «Фідобанк» 13.06.2019 уклав з ОСОБА_2 договір про відступлення прав вимоги, який суперечить актам цивільного законодавства, а тому цей договір позивач просить визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру. У подальшому ОСОБА_2 за договором купівлі – продажу від 06.10.2020 продала спірну квартиру ОСОБА_3 , а тому цей договір позивач також просить визнати недійсним та повернути квартиру у власність ОСОБА_4 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Представник відповідачів  ОСОБА_4 , ОСОБА_2  та ОСОБА_3 – адвокат Прокоф`єв Б.І. подав до суду відзиви на позовну заяву, в яких заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. У відзивах представник відповідачів зазначив, що 15 травня 2008 року між ОСОБА_4 та Відкритим акціонерним товариством «ЕрстеБанк» (яке в подальшому змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «ЕрстеБанк» та було реорганізовано на Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК») було укладено кредитний договір № 014/0305/2/15261, згідно якого ОСОБА_4 отримала кредит у сумі 277462 грн. зі строком погашення до 14.05.2028 для купівлі трикімнатної квартири, що заходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Цього ж дня вона уклала договір купівлі - продажу квартири з ТОВ «НЬЮВЕЛ», відповідно до умов якого набула права власності на вказану квартиру.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ «ЕрстеБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № 014/0305/2/15261/1 від 15.08.2008, за умовами якого в іпотеку передана придбана квартира. Також, між ВАТ «ЕрстеБанк», ОСОБА_4 та поручителями: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 15.05.2008 були укладені три договори поруки № 014/0305/2/15261/2, № 014/0305/2/15261/3 та № 014/0305/2/15261/4. Відповідно до даних договорів поручителі зобов`язалися перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань.

З 20 липня 2016 року було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ФІДОБАНК». Належне банку право вимоги виконання зобов`язання за кредитним договором, договором іпотеки та договорами поруки було включено до ліквідаційної маси та виставлене для продажу на відкритих торгах (аукціоні) у формі електронного аукціону. Переможцем електронного аукціону стала ОСОБА_2 13.06.2019 між ПАТ «ФІДОБАНК» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого ОСОБА_2 набула права вимоги за вказаним вище кредитним договором, договором іпотеки та договорами поруки і набула статусу кредитора та іпотекодержателя по відповідних договорах. У зв`язку із невиконанням боржником та поручителями зобов`язань за договором, ОСОБА_2 звернула стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття права власності на квартиру, внаслідок чого відповідне зобов`язання боржника за кредитним договором було погашено, а отже і договори поруки припинилися без будь-яких негативних наслідків для жодного з поручителів. Таким чином, відсутнє будь-яке порушене право чи інтерес позивача по даному позову. Якщо позивач на виконання умов договору поруки, який було ним укладено, частково сплачував інколи періодичні платежі, то в нього є належний спосіб захисту своїх прав, шляхом звернення до суду з регресним позовом.

Також у відзивах на позов представник відповідачів зазначає, що твердження позивача, що його права як поручителя були порушені шляхом продажу іпотечного майна, оскільки в нього існувало теоретичне право звернутися з регресним позовом та стягнути відповідні кошти за рахунок того ж іпотечного майна, то це не відповідає фактичним обставинам справи та приписам чинного законодавства. Зміст іпотеки полягає в тому, що іпотекодержатель має першочергове беззаперечне право на задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна. Отже в будь-якому випадку іпотекодержатель, незалежно від того хто б ним не був, має беззаперечне право на звернення стягнення на іпотечне майно, незважаючи на наявність інших можливих кредиторів у боржника. В той же час, позивач, будучи виключно поручителем, в свій час не виконавши вимоги договору поруки та не погасивши кредит, що було його прямим обов`язком, наразі намагається відновити боргові зобов`язання для позичальника та інших поручителів.

Щодо заперечень позивача про дійсність договору відступлення прав вимоги, представник відповідачів зазначив, що з 13.12.2016 редакція п. 5.11 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку встановлює, що право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання, шляхом проведення відкритого конкурсу, мають не тільки банки та небанківські фінансові установи, а й інші фізичні та юридичні особи, які не віднесені до банків та небанківських установ. Відповідні положення стосуються виключно банків, які знаходяться в стадії ліквідації. Таким чином, між сторонами було укладено договір купівлі-продажу права вимоги, а не договір факторингу. Також, за вказаним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження іншої сторони (клієнта) за плату, тому відсутні підстави вважати, що метою укладення договору відступлення права вимоги є отримання прибутку.

Також, посилання позивача на те, що він проживав з ОСОБА_4 як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу і спірна квартира була придбана за спільні кошти не відповідає дійсності та не підтверджується жодними доказами. Натомість, якщо б дійсно спірна квартира була придбана за спільні кошти подружжя і відповідний кредит був отриманий в інтересах сім`ї для придбання житла, то позивач мав би такі ж обов`язки по сплаті кредиту та іпотекодержатель мав би беззаперечне право звернення стягнення на іпотечне майно, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, незалежно від того, на кого воно було б оформлено.

Представник позивача подав відповідь на відзиви на позовну заяву, в якій зазначив, що продаж майна на торгах (аукціонах) та шляхом безпосереднього продажу особі – це дві різні процедури. Продаж права вимоги за кредитним договором проводиться по процедурі відкритих торгів (аукціону) (п. 1 ч. 6 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), а не шляхом продажу безпосередньо фізичній особі (п. 2 ч. 6 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). Про це, зокрема, зазначено у преамбулі договору про відступлення прав («... за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом...»). Натомість, у відзивах відповідачі акцентують увагу на п. 2 ч. 6 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та підкреслюють слова «фізичній особі», однак між ПАТ «ФІДОБАНК» та ОСОБА_2 не виникли правовідносини, що регулюються названою нормою закону.

Також, представник позивача зазначає, що п. 1.1 Договору про відступлення права вимоги вказано, що сторони цим погоджуються, що за своєю правовою природою даний договір є правочином з переданням банком шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному договорі, новому кредитору (відступлення права вимоги). Сторони цим визначають, що жодне з положень цього договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням банку новим кредитором (п. 1.2 договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги). Отже, між між ПАТ «ФІДОБАНК» та ОСОБА_2 виникли правовідносини, що регулюються п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, а не главою 73 ЦК України. З підстав позову вбачається, що недійсність договору відступлення прав лежить не у площині обраного способу відступлення прав (договір цесії або факторингу), а у площині суб`єкта, який набув у власність предмет цього договору (право вимоги).

Щодо порушених прав позивача, його представник зазначає, що за результатами електронного аукціону та відповідно до договору про відступлення прав до ОСОБА_2 перейшло право вимоги належного виконання зобов`язання за кредитним договором, договором іпотеки та договорами поруки. Отже, позовні вимоги про визнання недійсним електронного аукціону та договору про відступлення прав стосуються захисту порушених прав позивача як поручителя, оскільки право вимоги належного виконання зобов`язання за кредитним договором, яким наділений кредитор по відношенню до позивача, перейшло до неналежного суб`єкта (фізичної особи). Те що ОСОБА_2 в подальшому задовольнила свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і не пред`являла жодних вимог до позивача не впливає на недійсність Електронного аукціону та договору відступлення прав, адже правочин визнається недійсним з моменту його вчинення, а звернення стягнення на предмет іпотеки – це вже стадія реалізації набутих ОСОБА_2 прав як кредитора. Таким чином, права позивача порушені в момент проведення електронного аукціону та укладення договору відступлення прав, а відсутність будь-яких подальших вимог до нього з боку нового кредитора не усуває підстав недійсності правочинів.

Також у відповіді на відзив зазначено, що позивач не «позиціонує» себе чоловіком ОСОБА_4 , як зазначено у відзивах, а є таким у розумінні ст. 74 СК України, що підтверджується доданими до позову доказами (свідоцтвом про народження дитини, заявою позивача у додатковій угоді № 1 до Кредитного договору, довідкою про склад сім`ї від 11.09.2019, актом обстеження умов проживання, позовною заява ОСОБА_4 про стягнення аліментів, актом про фактичне місце проживання від 10.10.2020). Крім того, ОСОБА_4 у своєму відзиві не спростовує факт проживання з позивачем однією сім`єю.

Щодо «спільного боргу» за кредитним договором позивача та ОСОБА_4 як чоловіка та жінки, то це стосується виключно його правовідносин з належним кредитором. У випадку визнання за позивачем права власності на Ѕ частину спірної квартири, він набуде статус іпотекодавця і наділятиметься відповідними правами і обов`язками згідно ЗУ «Про іпотеку». Також представник позивача зазначає, що заборгованість за кредитним договором, право вимоги якої придбала ОСОБА_2 , становила 194709 грн. 97 коп., а купівельна ціна склала лише 100789 грн. Ціна, за якою ОСОБА_2 звернула стягнення на квартиру, позивачу на даний час не відома. Можливо оцінка взагалі не була проведена або вартість квартири навмисно занижена. Впливати на процес стягнення на квартиру за її ринковою ціною позивач зможе лише після набуття права власності на її частину, як на спільне сумісне майно подружжя. Висновок відповідача ОСОБА_4 про те, що у результаті звернення стягнення на квартиру для неї настали негативні наслідки є доволі сумнівним, оскільки негативні наслідки у цьому разі настали виключно для позивача, адже він лишився спільного сумісного з ОСОБА_4 майна. Позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру, визнання недійсним договору від 06.10.2020 та визнання права власності за ОСОБА_4 спрямовані на захист порушеного законного інтересу позивача.

Також, представник позивача просив окремо відмітити, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_4 . До відзиву на позовну заяву ОСОБА_4 додає лист ПАТ «ФІДОБАНК» від 13.06.2019, яким банк повідомляє про відступлення прав вимоги іншій особі і повідомляє контактний номер нового кредитора, який співпадає з номером телефону вказаним у відзиві на позовну заяву як контактний телефон ОСОБА_4 Процес «викупу» боргу та звернення стягнення на квартиру був розпочатий у період коли сімейні відносини позивача та ОСОБА_4 вже розладились, тому звернення стягнення на квартиру є нічим іншим як «імітацією», яка організована ОСОБА_4 у власних інтересах для позбавлення позивача його частки у спільному майні подружжя.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, про час та місце його проведення повідомлялись завчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомили.

У судове засідання, призначене на 24.11.2020 з`явився представник позивача, але розгляд справи було відкладено на іншу дату у зв`язку з клопотанням представника відповідачів, який повідомив про свою хворобу.

У наступне судове засідання, призначене на 21.12.2020 з`явився представник позивача, який підтримав позов та представник відповідачів, який заперечував проти задоволення позову. Проте, розгляд справи було відкладено, оскільки повернулася без вручення судова повістка, адресована відповідачу – ПАТ «Фідобанк», який не був належним чином повідомлений про час судового розгляду.

У судове засідання, призначене на 03.02.2020 не з`явився позивач. Від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, зважаючи на те, що це його перша неявка і відповідно до п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України суд повинен відкласти розгляд справи. Інших причин неявки, які суд міг би вважати поважними, позивач взагалі не зазначив. Також у своєму клопотанні позивач повідомив суд, що його представник – адвокат Гутник В.П. зайнятий в іншій справі.

Представник позивача – адвокат Гутник В.П. також в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений, про що свідчить його розписка на а.с.210. Представник позивача не повідомив суд про причину неявки, доказів на підтвердження поважності причин неявки суду не надав.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засіданні від 03.02.2020 визнано причини неявки позивача та його представника не поважними, і оскільки позивач підтримував свій позов, а також позивач і його представник були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, судом розпочато розгляд справи без його участі та без участі його представника, як це передбачено ч.1 ст. 223 ЦПК України та з урахуванням того, що справа у провадженні суду перебувала з жовтня 2020 року, а тому законних підстав для відкладення розгляду справи не було.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 25.02.2021 у зв`язку з тим, що до суду на день розгляду справи не надійшли витребувані судом за клопотання представника позивача копії інформаційних довідок від приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Красногора О.В.

Про оголошену перерву повідомлено позивача та його представника, але судових повісток позивач та його представник не отримали, конверти повернулися на адресу суду з відміткою, що адресати відсутні за адресами, зазначеними у позовній заяві (а.с.11,12 том 2)

Проте, у судове засідання, призначене на 25.02.2021, представник позивача – адвокат Гутник В.П. через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки в цей день він приймає участь у судовому засіданні в Північному апеляційному господарському суді, про що надав копію ухвали суду.

Суд, з метою забезпечення права представника позивача прийняти участь у судовому засіданні, продовжив перерву до 12.03.2021. Проте, позивач та його представник адвокат Гутник В.П. не прибули у судове засідання, повістка, адресована позивачу повернулася на адресу суду з відміткою, що адресат відсутній. З тих же підстав повернувся на адресу суду конверт, адресований представнику позивача.

Повідомлення представнику позивача також було надіслано на його електронну скриньку, зазначену у позовній заяві.

Проте, представник позивача адвокат Гутник В.П. 11.03.2021 подав через канцелярію суду заяву, в якій заявив клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №906/1174/18.

Ухвалою Деснянського районного суду, занесеною до протоколу судового засідання від 12.03.2021 у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі – відмовлено та продовжено розгляд справи зі стадії, з якої оголошено перерву.

Представник відповідачів  ОСОБА_4 , ОСОБА_2  та ОСОБА_3 – адвокат Прокоф`єв Б.І. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» у судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення повідомлений завчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Треті особи - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судове засідання не з`явились про час та місце розгляду справи повідомлялись завчасно та належним чином.

Заслухавши пояснення представника відповідачів та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

15 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ЕрстеБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/0305/2/15261, згідно умов якого позичальнику надано кредит у сумі 277462 грн. зі строком погашення до 14.05.2028 для купівлі квартири загальною площею 95,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 16-21).

15 травня 2008 року між ТОВ «НЬЮВЕЛ» (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленко В.В., реєстровий № 3917, предметом якого була квартира за адресою: АДРЕСА_2 , і за умовами якого покупець набув права власності на неї (а.с. 22).

15 травня 2008 року, з метою забезпечення виконання умов кредитного договору № 014/0305/2/15261 від 15.05.2008, між Відкритим акціонерним товариством «ЕрстеБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № 014/0305/2/15261/1, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленко В.В., реєстровий № 3922 (а.с. 24-27).

Також, 15.05.2008 між ВАТ «ЕрстеБанк», ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 014/0305/2/15261/2 (а.с. 28-29), між ВАТ «ЕрстеБанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір поруки № 014/0305/2/15261/3 (а.с. 30-31), між ВАТ «ЕрстеБанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 014/0305/2/15261/4 (а.с. 32-33). Пунктом 1.2 договорів поруки передбачено, що поручителі зобов`язуються перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань, що випливають з укладеного між кредитором та позичальником кредитного договору.

В подальшому Відкрите акціонерне товариство «ЕрстеБанк» (ідентифікаційний код 34001693) змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «ЕрстеБанк».

13.01.2010 між ПАТ «ЕрстеБанк» та ОСОБА_4 була укладена додаткова угода до кредитного договору № 014/0305/2/15261 від 15.05.2008, яка також підписана ОСОБА_1 ,  ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с. 34-36).

Після цього Публічне акціонерне товариство «ЕрстеБанк» було реорганізовано на Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК» (ідентифікаційний код 14351016).

У зв`язку з процедурою ліквідації ПАТ «ФІДОБАНК», належне право вимоги зобов`язань за вказаними вище договорами було включене до ліквідаційної маси та виставлене для продажу на відкритих торгах (аукціоні) у формі електронного аукціону.

29.05.2019 відбувся електронний аукціон з продажу права вимоги за кредитним договором, результати якого оформлені протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-04-08-000009-b. Переможцем даного аукціону стала ОСОБА_2 (а.с. 37).

13.06.2019 між ПАТ «ФІДОБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., реєстровий № 456 (а.с. 38-39).

Відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 13.06.2019 до нового кредитора перейшло право вимоги: за кредитним договором № 014/0305/2/15261 від 15.05.2008, договором поруки № 014/0305/2/15261/2 від 15.05.2008, договором поруки № 014/0305/2/15261/3 від 15.05.2008, договором поруки № 014/0305/2/15261/4 від 15.05.2008, договором іпотеки № 014/0305/2/15261/1 від 15.05.2008 (а.с. 40). У зв`язку із чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено зміни в частині відомостей про іпотекодержателя, що підтверджується копією витягу від 13.06.2019 № 170339097 (а.с. 41).

Листом ПАТ «ФІДОБАНК» від 16.08.2019 № 1-4-2/440 позивача, за його письмовим зверненням, було повідомлено про те, що зобов`язання боржника за кредитним договором 13 червня 2019 року були відступлені ПУАТ «ФІДОБАНК» на користь ОСОБА_2 (а.с. 42).

06 жовтня 2020 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_8 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О.В., реєстровий № 6070, за умовами якого ОСОБА_8 набула права власності на квартиру загальною площею 95,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 43-44).

Як зазначає позивач, після укладення даного договору представники відповідача ОСОБА_3 погрожували йому примусовим виселенням з квартири без рішення суду. З приводу даних фактів позивачем подано заяву про вчинене кримінальне правопорушення, відомості за якою несені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а ОСОБА_3 направлено заяву про утримання від дій щодо виселення без рішення суду, яка була отримана 09.10.2020 (а.с. 61-63, 64, 65, 66).

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

       Позивач у цій справі заявив вимоги про визнання недійсним електронного аукціону, визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру за відповідачем.

При цьому, позивач зазначає, що вказаними правочинами порушені його права та законні інтереси, а тому фактично він просить повернути спірну квартиру у власність відповідача по справі – ОСОБА_4 .

Доводи позивача, що він як поручитель за кредитним договором міг набути права стягувача і таким чином отримати у свою власність спірну квартиру не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

       Згідно умов кредитного договору саме ОСОБА_4 була позичальником та стороною кредитного договору №014/0305/2/15261 і у зв`язку з неналежним виконанням умов договору вона стала боржником. Позивач, як і треті особи – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були поручителями по цьому договору та статусу боржників не набули, оскільки іпотекодержателем в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору було звернуто стягнення на предмет іпотеки. Тобто стягувач по кредитному договору (правонаступник) обрав спосіб захисту свого порушеного права та в рахунок погашення боргу звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на квартиру, оскільки така можливість була передбачена договором іпотеки.

       Договір відступлення прав вимоги банк здійснив відповідно до Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 №388, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.04.2016 за №606/28736.

       У зв`язку із зверненням стягнення на іпотечне майно, основне зобов`язання по кредитному договору припинилося у зв`язку з повним погашенням боргу, а тому зобов`язання за договорами поруки також припинилися в силу закону.

       Якщо позивач, як поручитель, здійснював внесення коштів на погашення кредиту, то він має право звернутися до боржника з вимогою про стягнення сплачених ним коштів.

       Доводи позивача про порушення його права, як особи, яка проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та майно придбано в інтересах їх сім`ї, не підтверджені належними доказами, ці доводи відповідачем заперечуються, вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю на час придбання квартири, позивачем не заявлено.

Відповідно до копії свідоцтва про народження дитини – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 46).

19 листопада 2019 року ОСОБА_4 звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, що підтверджується копією позовної заяви (а.с. 50-52).

Згідно довідки про склад сім`ї № 104 від 11.09.2019 та копії акту № 14 від 11.10.2020, за адресою: АДРЕСА_2 , не зареєстрований але фактично проживає з 2009 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Довідка про склад сім`ї видана для пред`явлення до органу праці та соціального захисту населення (а.с. 47, 49).

Саме на ці докази позивач посилається, звернувшись до суду з даним позовом та доводить наявність його права та інтересу, які порушені укладеними договорами і спірна квартира вибула із власності відповідача ОСОБА_4 .

       Разом з тим, наявність запису позивача у додатковій угоді №1 до Кредитного договору, де міститься його заява від 13.01.2010 про проживання з відповідачем ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, факт народження спільної дитини у позивача та відповідача ОСОБА_4 , стягнення аліментів з позивача на утримання дитини, обстеження умов проживання, не можуть бути підставою для встановлення судом факту проживання однією сім`єю сторін на час придбання квартири без заявлення вимоги про це.

       Крім того, позивач у своєму позові фактично просить повернути квартиру у власність відповідача ОСОБА_4 , хоча вона договорів, за якими квартира вибула з її власності, не оспорює.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).

Оскільки позивачем не доведено порушення його прав при вчиненні оспорюваних правочинів, вчинених між відповідачами, а тому, з підстав заявлених позивачем, позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» (місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 10, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи - 14351016), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) про визнання недійсним електронного аукціону, визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.03.2021.

Суддя