У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 17 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1на вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від               8 грудня 2005 року.

         Вироком місцевого суду

ОСОБА_1,

                            ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

                            уродженця м. Сталінськ Кемеровської області

Російської Федерації, жителя м. Феодосії

Автономної Республіки Крим,

судимості не має в силу ст.89 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на вісім років позбавлення волі.

         Як визнав суд, 1 червня 2005 року, приблизно о 12 годині, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у квартирі АДРЕСА_1 у м. Феодосії, під час сварки з ОСОБА_2, що переросла в бійку, на грунті особистих неприязних стосунків, умисно завдав потерпілій декілька ударів кулаком у різні частини тіла. Від заподіяних тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 померла 1 червня 2005 року приблизно о 14 годині 15 хвилин.

         Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 грудня 2005 року апеляція засудженого залишена без задоволення, а вирок Феодосійського міського суду АР Крим від 26 вересня 2005 року - без зміни.

У касаційній скарзі, як видно із її змісту, ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування. Вважає, що злочин він не вчиняв, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, на досудовому та судовому слідстві допущено неповноту та однобічність дослідження доказів. Разом із тим, засуджений просить, з урахуванням пом'якшуючих його винність обставин, призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України.  

         Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги засудженого, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винності                 ОСОБА_1 в умисному заподіянні ним тяжких тілесних ушкоджень, за що  його і засуджено, стверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів, і є правильним.

На обґрунтування свого висновку суд підставно послався на показання засудженого, який як на досудовому слідстві, так і у судовому засіданні фактично визнавав, що 1 червня 2005 року за місцем свого проживання спільно з ОСОБА_2 вживав алкогольні напої. Спочатку між ними виникла сварка, а пізніше - бійка, під час якої він завдав потерпілій декілька ударів у різні частини тіла, у тому числі й у голову.

Суд, як на доказ винності засудженого послався також і на показання свідка ОСОБА_3, яка на досудовому слідстві та у суді підтвердила те, що 1 червня 2005 року, приблизно о 13 годині до неї прийшла ОСОБА_2, яка повідомила, що ОСОБА_1 побив її і попросила дозволити перепочити у будинку свідка. Через годину до її будинку приходив засуджений і намагався розбудити ОСОБА_2 Пізніше вона виявила, що потерпіла не подає ознак життя.

         Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину щодо ОСОБА_2 стверджується також показаннями свідка ОСОБА_4 та даними, що є у протоколах огляду місця події, відтворення обстановки та обставин злочину, висновку судово-медичної експертизи.

Зокрема, із висновку судово-медичної експертизи вбачається, що смерть ОСОБА_2 настала приблизно о 14 годині 15 хвилин, від закритої черепно-мозкової травми у виді крововиливу під оболонку головного мозку, що ускладнилося набряком та стисканням речовини головного мозку. Усі тілесні ушкодження, виявлені у потерпілої, були заподіяні незадовго до настання смерті тупим предметом, яким міг бути кулак людини.

Уся сукупність зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів, дала суду усі підстави зробити обґрунтований висновок щодо кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1 саме за ч. 2 ст. 121 КК України. Це рішення суду є правильним.

З огляду на наведене, вважати, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, немає підстав.

Посилання засудженого на те, що злочин він не вчиняв, були предметом перевірки як суду першої, так і суду апеляційної інстанції і не знайшли підтвердження.

З такими рішеннями погоджується і колегія суддів Верховного Суду України.

Призначаючи  ОСОБА_1  покарання, суд урахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, і умотивував своє рішення, щодо призначення покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім. Підстав для пом'якшення покарання, чи застосування ст.69 КК України, не знайдено.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1  відмовити.

С у д д і:

Пивовар  В.Ф.                      Кравченко К.Т.                   Самелюк  П.О.