Справа № 2-5591/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

09 листопада  2009 р.                                 м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., при секретарі Козлової К.Ю., за участю представника прокуратури Шубьонкіної Т.А., служби у справах дітей Курової О.В., представника 3-ї особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Київського району м. Сімферополя в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4  до ОСОБА_5, ОСОБА_6, 3- я особа ОСОБА_7, Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради про визнання договору дарування  квартири недійсним,

ВСТАНОВИВ:

     Прокурор Київського району м. Сімферополя  в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з зазначеним позовом про визнання договору дарування  квартири недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що з травня 2003 року ОСОБА_7 і ОСОБА_5 мешкали разом та вели спільне господарство в квартирі, розташованій за адресою  АДРЕСА_1.  26.02.2005 р. вони офіційно зареєстрували шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_1  у них народився син ОСОБА_8. В період спільного проживання в квартирі за вищевказаною адресою  подружжя спільними зусиллями зробило капітальний ремонт. У зв’язку з тим, що подружжя  з 2008 року не мешкало разом, у березні 2009 року  ОСОБА_5 переоформив вищевказану квартиру на свою мати ОСОБА_6 шляхом укладення 11 березня 2009 року договору дарування квартири АДРЕСА_1 якій і просить визнати недійсним, оскільки його укладенням порушені права неповнолітнього, якій мешкав в цієї квартирі.

    У судовому засіданні представник прокуратори позов підтримала у повному обсязі.

    Представник служби у справах дітей Сімферопольської міської ради позов підтримала, суду пояснила, що порушені права дитини, які підлягають відновленню.

    Представник 3- ї особи ОСОБА_3., позов підтримав, суду пояснив, що відповідачі навмисно уклали цей договір щоб унеможливити перешкоджанню її розпорядженням через проживання в неї неповнолітньої дитини.

Відповідачі у судове засідання  не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що у справі маються докази, причини відсутності не відомі. Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Підчас попередніх судових засідань відповідач ОСОБА_5 не заперечував, що на час продажу спірної квартири в неї проживав і наразі проживає його син ОСОБА_8, хоча зареєстрований в неї він не був, і його проживанню в квартирі вони з матір’ю не перешкоджають.

    Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

    Судом встановлено, що 26.02.2005 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року в них народжується спільна дитина ОСОБА_8, якій проживав з батьками у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, і яка належала на той час ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажі від 08.05.1996 року. 14.04.2009 року шлюб між ними було розірвано за рішенням суду.

    ОСОБА_7 продовжувала бути зареєстрована в квартирі свого колишнього чоловіка за адресою: АДРЕСА_2 до 11.04.2009 року. Після розірвання шлюбу ОСОБА_7 переїхала жити до своїх батьків, а дитина залишилась проживати у спірній квартирі.

    Крім того, що сам відповідач ОСОБА_5 не заперечує того, що дитина постійно проживає в спірній квартирі, цей факт також підтверджується довідкою 1-го міського дитячого клінічного об’єднання, за якою ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1,  - стоїть в них на обліку.

    По даним КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя за адресою по АДРЕСА_2 ОСОБА_8 не зареєстровані.

     11 березня 2009 року ОСОБА_5, в порушення вимог ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» укладає договір дарування, за яким дарує квартиру АДРЕСА_1 своєї матері ОСОБА_6, зазначивши в нотаріальному договорі про відсутність дітей, що мають право на користування цією квартирою.

Відповідно зазначеної норми Закону № 2623 від 02.06.2005 року, для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна .  

    Відповідно до ст. 156 ЖК України, члени сім’ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником.

    Таким чином, судом встановлено, що дитина ОСОБА_8, якій мешкав у спірній квартирі з народження має право користування нею, а тому спірний договір дарування укладений в порушення його інтересів, без отримання на це згоди органів опіки та піклування.

    Відповідно до ч. ч. 4, 5 і 6 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин, що вчиняється батьками (усиновителями), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

    Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.

    Відповідно до ст. 236 ЦК України, та на підставі наведених фактів та мотивів, договір дарування квартири від 11.03.2009р., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, є нікчемним правочином, і є недійсним з моменту його вчинення.

    Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

    У зв’язку із обставинами справи, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати саме з ОСОБА_5, визначивши їх у розмірі 51 грн. судового збору та 30 грн.  - витрат на ІТЗ розгляду справи у суді.

    На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 216, 236, ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 225 ЦПК України, суд        

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним  договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений 11 березня 2009р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, реєстраційний № 545.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 51  грн. та 30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у Київському районному суді м. Сімферополя.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачами до Київського районного суду м. Сімферополя протягом десяти днів з дня отримання його  копії.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення може бути також оскаржене в порядку, встановленому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                                    Суддя: