СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
місто Севастополь
|
31 липня 2007 року |
Справа № 2-27/1909-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Голика В.С.,
Дугаренко О.В.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.07.2007;
відповідача: Єльцов Вадим Валерійович, довіреність № 44/200 від 25.05.2007;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 19 квітня 2007 року у справі № 2-27/1909-2007А
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2(АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання бездіяльності незаконною
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом про визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість.
Позов обґрунтований тим, що відповідач не розглянув заяву позивача про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач за власною ініціативою подав заву про реєстрацію платником податку, однак у встановлений законом строк йому не було видано свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим він звернувся до податкового органу з заявою про відкликання раніше поданої заяви про реєстрацію, ця заява відповідачем не задоволена, після подачі повторної заяви про анулювання вказаного свідоцтва воно було анульовано.
Постановою господарського суду позов задоволено. Визнано незаконною бездіяльність відповідача щодо неанулювання свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість у період з 6 травня по 16 вересня 2005 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн. державного мита.
Постанова суду мотивована тим, що відповідач не надав у встановлений строк позивачу свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість був зобов'язаний задовольнити заяву позивача про відклик заяви про реєстрацію.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права, у позові відмовити.
Заперечень на апеляційну скаргу не надано.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача з апеляційною скаргою не погодився тому, що позивач мав право відкликати заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість до отримання свідоцтва, а податковий орган був зобов'язаний задовольнити таку заяву.
Апеляційний суд відповідно до статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України витребував додаткові доказі (а.с. 62-65) та встановив наступне.
19 квітня 2005 року позивач за власною ініціативою звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію платником податку на додану вартість (а.с. 23-25).
6 травня 2005 року позивач подав відповідачу заяву про відкликання вказаної заяви про реєстрацію (а.с. 26).
3 червня 2005 року відповідач направив позивачу лист про неможливість задоволення заяви про відкликання заяви про реєстрації на той підставі, що свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість може бути лише анульовано, що відбувається на підставі заяви про анулювання (а.с. 27).
Направлене 3 червня 2005 року відповідачем позивачу свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість НОМЕР_1 (а.с. 28) було поштою повернуто через закінчення строку зберігання кореспонденції (а.с. 28-30) і у подальшому (16 вересня 2005 року) отримано свідоцтво позивачем особисто (а.с. 28).
16 вересня 2005 року позивач подав заяву про виключення з Реєстру платника податку на додану вартість (а.с. 31) через застосування спрощеної системи оподаткування, яке відповідачем задоволено та свідоцтво анульовано, що сторони не оспорюють.
Дійсно, позивач у 2005 році був платником єдиного податку, що підтверджується звітом (а.с. 62) та поясненнями сторін.
Відповідно до пункту "в" пункту 9.8 Закону України "Про податок на додану вартість" N168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (з змінами на час подання заяви про відклик заяви про реєстрацію та заяви про виключення з Реєстру) реєстрація платником податку діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо платник податку на додану вартість реєструється як платник єдиного податку.
Згідно з частинами 3, 6 і 7 пункту 9.8 Закону України №168\97-ВР анулювання реєстрації через реєстрацію платника податку на додану вартість платником єдиного податку може здійснюватися за заявою платника, рішення про анулювання реєстрації за заявою платника податку приймається у строки, визначені цією статтею для податкової реєстрації.
При цьому, підпунктом 25.1 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державна податкова адміністрація України N79 від 1 березня 2000 року (з змінами на 6 травня 2005 року, далі Положення) виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання свідоцтва здійснюються при переході платника податку на додану вартість -фізичної особи на спрощену систему оподаткування, після прийняття рішення про те, що вона не є платником податку на додану вартість. Цим підпунктом встановлений порядок визначення строку, з якого платник виключається з Реєстру.
З вказаних норм матеріального права вбачається, що платник податку має право надати заяву про виключення з Реєстру платників податку на додану вартість і податковий орган зобов'язаний (при наявності встановлених законом підстав) задовольнити таку заяву, прийняв у встановлений законом строк рішення. Але права на подачу заяви про відклик заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість ні Закон України №168\97-ВР, ні вказане Положення не передбачає, також не передбачає обов'язку податкового органу задовольняти таку заяву.
У зв'язку з чим, апеляційний господарський суд вважає, що отримав 6 травня 2005 року заяву про відклик заяви про реєстрацію платником податку податковий орган не мав права та обов'язку виключити позивача з Реєстру платників податку на додану вартість. Той факт, що відповідач несвоєчасно видав (направив) позивачу свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, значення для вирішення спору немає, тому що закон передбачає підставою для виключення з Реєстру заяву з певними вимогами, інші заяви не можуть бути поводом для виключення з Реєстру та анулювання свідоцтва.
Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач був зобов'язаний зареєструватися платником податку через досягнення встановленого законом об'єму операцій по продажу товарів (робіт, послуг) і через що виключення позивача з Реєстру було можливо через закінчення встановленого законом строку і при певних умовах. Такі доводи відповідача ні засновані на обставинах справи. З заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість та заяви про виключення з Реєстру вбачається, що позивач зареєструвався за власним бажанням та був виключений за його заявою через перехід на спрощену систему оподаткування без дотримання певного строку та умов знаходження у Реєстрі.
На підставі вказаного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга обґрунтована і підлягає задоволенню, місцевим господарським судом постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що привело до прийняття неправильного рішення, та це є підставою для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 195, пунктом 3 статті 198, 202, частиною 2 статті 205, статтею 207, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим задовольнити.
Постанову господарського суду Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2007 року у справі № 2-27/1909-2007А скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання законної сили цією постановою та в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді В.С. Голик
О.В. Дугаренко