СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
місто Севастополь
|
31 липня 2007 року |
Справа № 20-12/011 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Голика В.С.,
Дугаренко О.В.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 4020/10 від 23.05.2007;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя на постанову Господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 11 червня 2007 року у справі № 20-12/011
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2(АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя (вул. 7 Листопада, 3,Севастополь,99042)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001191720/2 від 25.12.2006
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача про визначення йому податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у частині визначення зобов'язання на 13.816,95грн.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є платником єдиного податку, у свідоцтво включена діяльність оптова та роздрібна торгівля, яку позивач здійснював при продажу товару комісійно.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач є платником єдиного податку, має право здійснювати оптову та роздрібну торгівлю, здійснював комісійну торгівлю, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податку з доходів фізичних осіб через те, що до дозволеної діяльності позивача не віднесена комісійна торгівля.
Постановою місцевого господарського суду позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення у частині визначення податку з доходів фізичних осіб у сумі 13.816,95грн.
Судове рішення мотивовано тим, що оптова та роздрібна торгівля може бути комісійною, а тому позивач здійснював таку комісійну торгівлю у межах діяльності платника єдиного податку.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити, тому що воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, позивача не скористався правом на участь у судовому засіданні.
На підставі статті 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд розглянув справу і встановив наступне.
11 серпня 2006 року заступником керівника Державної податкової інспекції в Балаклавському районі міста Севастополя Єршовою І.Е. на підставі акту перевірки №НОМЕР_1 від 7 серпня 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення НОМЕР_2 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 16.105,48грн. (а.с. 11).
З метою доведення строку сплати зобов'язання після розгляду первинної скарги платника податків, 17 жовтня 2006 року тією ж посадовою особою прийнято податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_3 про визначення позивачу того ж податкового зобов'язання (а.с. 12).
Повторна скарга платника податків була частково задоволена рішенням Державної податкової адміністрації в місті Севастополі №2288\10\25-020 від 20 грудня 2006 року, визнано правильним нарахування податку у сумі 13.816,95 грн. (а.с. 14-16, 27-30).
Вказані податкові повідомлення-рішення є предметом спору у частині донарахування податку 13.816,95грн. (а.с. 7).
25 грудня 2006 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_4 про визначення позивачу податкового зобов'язання з урахуванням рішення податкової адміністрації -на суму податку 13.816,95грн. (а.с. 71), однак воно не є предметом спору.
З вказаного акту перевірки слідує, що у перевіряємому періоді з 30 грудня 2004 року до 31 грудня 2005 року позивач був платником єдиного податку, у 2005 році позивач заявив про здійснення оптової та роздрібної торгівлі будівельними матеріалами, однак у 2005 році позивач надавав комісійні послуги (комісійна торгівля), об'єм виручки за реалізацію товарів (робіт, послуг) склав 733.535,11грн., у тому числі 126.186,31грн. -комісійна винагорода, що вказана в Книзі обліку доходів та витрат, 10.085,57грн. - комісійна винагорода, що не вказана в цій Книзі, 310.056,33грн. -безготівка від підприємницької діяльності, 287.720,90грн. -готівка, що вказана в Книзі. Сукупний оподатковуваний дохід від комісійних послуг (яки не вказані в свідоцтві на право сплати єдиного податку) за 2005 рік склав 123.888,34грн., податок з доходів фізичних осіб за ставкою 13% складає 16.105,48грн. (а.с. 17-22).
Вказаним вище рішенням податкової адміністрації було встановлено, що податковий орган при підрахуванні сукупного оподатковуваного доходу не врахував передбачені законодавством норми валових витрат, які можуть бути не підтверджені документально, а тому зроблений висновок, що сукупний дохід з урахуванням такої норми в 5% склав 111.878,12грн., податок за ставкою 13% - 13.816,95грн. (а.с. 14-16).
Із заяв позивача до податкового органу вбачається, що він заявив про намір здійснювати інші види торгівлі у спеціальному магазині (код 52.4) та оптову і роздрібну торгівлю будівельними матеріалами (код 51.62), просив надати свідоцтво платника єдиного податку з оптової і роздрібної торгівлі (а.с. 48, 52).
Позивач не заперечує проти того, що він на підставі здійснював комісійну торгівлю. Це також підтверджується договорами комісії (а.с. 49-51).
Відповідно до частини 8 статті 2 та частини 1 статті 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу Президента України N 746/99 від 28 червня 1999 року, зі змінами) доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника податку, суб'єкт малого підприємництва -фізична особа, яка сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб.
У зв'язку з чим апеляційний господарський суд вважає, що позивач, як платник єдиного податку, не зобов'язаний сплачувати податок з доходів фізичних осіб.
Посилання відповідача на те, що позивач здійснював діяльність, на яку не отримував свідоцтва на право сплати єдиного податку, є неспроможним, тому що відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії комісіонер здійснює від свого імені правочини, види та форми яких Кодексом не обмежені. А тому позивач мав право здійснювати на виконання договорів комісії оптову та роздрібну торгівлю будівельними матеріалами, на які отримав свідоцтво платника єдиного податку.
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга необґрунтована і задоволенню не підлягає, судове рішення прийнято без порушень норм матеріального права і тому підстав для його скасування не має.
Керуючись статтями 195, пунктом 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду міста Севастополя від 11 червня 2007 року у справі № 20-12/011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання законної сили цією ухвалою та в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді В.С. Голик
О.В. Дугаренко