СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
місто Севастополь
31 липня 2007 року | Справа № 2-11/5566-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Голика В.С.,
Дугаренко О.В.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: Кузнєцов Павло Вячеславович, довіреність № 01/309 від 30.07.2007;
відповідача: Володькін Сергій Анатолійович, довіреність № 2285/9/10.0 від 04.05.2006;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 7 травня - 15 травня 2007 року у справі № 2-11/5566-2007А
за позовом дочірнього підприємства "Санаторій "Ясна поляна" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (Севастопольське шосе, 52,Гаспра, м. Ялта,98660)
до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,98600)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсними та про скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафів за затримку сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість.
Позов обґрунтований тим, що не було затримки сплати податку на додану вартість, виконання відповідачем заяви про зарахування переплати з податку на прибуток у погашення зобов’язання з податку на додану вартість після закінчення строку сплати не є виною позивача, вказана заява подана своєчасно – у останній день погашення зобов’язання.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач самостійно узгодив суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість, у останній день погашення яких подав заяву про зарахування переплати з податку на прибуток у погашення зобов’язання з податку на додану вартість, яке відповідачем задоволено, але зобов’язання погашено через 10 днів після подачі заяви.
Постановою місцевого господарського суду позов задоволено, податкові повідомлення-рішення визнані нечинними.
Судове рішення мотивовано тим, що відсутня вина позивача у перерахуванні коштів з рахунку податку на прибуток на рахунок податку на додану вартість, позивач своєчасно подав заяву про погашення зобов’язання за рахунок переплати.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого господарського суду, у позові відмовити з тієї підставі, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.
Заперечень на апеляційну скаргу не надано.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача з доводами апеляційної скарги не погодився, тому що у діях позивача відсутня вина.
На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 79-80, 85-86), розглянув справу та встановив наступне.
29 грудня 2006 року керівником Державної податкової інспекції в місті Ялта Касьяненко Н.М. на підставі акту перевірки №3034\15-2\02650802 від 18 грудня 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001941502\0 про застосування до позивача за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 20.465,75грн. штрафу у розмірі 10% чи у сумі 1.946,58грн. (а.с. 11).
За результатами розгляду скарг позивача на застосування вказаного штрафу, по яким органами державної податкової служби різних рівнів прийняті рішення про залишення скарг без задоволення і визначеного зобов’язання –без змін, та з метою доведення строку сплати штрафу 24 січня 2007 року і 26 лютого 2007 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001941502\1 і №0001941502\2. Такі обставини сторони не оспорюють, це підтверджується скаргами позивача, рішеннями податкових органів та податковими повідомленнями-рішеннями (а.с. 12-21).
Усі три податкових повідомлення-рішення є предметом спору.
З вказаного вище акту невиїзної, документальної перевірки вбачається, що позивач декларацій з податку на додану вартість за серпень 2006 року узгодив суму податкового зобов’язання –39.256грн., строк сплати якого 2 жовтня 2006 року, своєчасно позивач сплатив 26.789грн., борг у сумі 12.465,75грн. сплачено 12 жовтня 2006 року платіжним дорученням №160\1377 шляхом перерахування коштів з одного рахунку на іншій (а.с. 6-8).
Заперечення на акт перевірки залишені без задоволення (а.с. 9-10).
З податкової декларації за серпень 2006 року вбачається, що позивач самостійно узгодив податкове зобов’язання на суму 39.256грн. (а.с.36-37).
Платіжне доручення позивача №134 від 2 жовтня 2006 року підтверджує, що позивач самостійно безготівкою сплатив у погашення вказаного зобов’язання 26.789грн. (а.с. 38).
Крім того, 2 жовтня 2006 року позивач надав до податкового органу заяву про зарахування переплати з податку на прибуток у погашення зобов’язання з податку на додану вартість коштів в сумі 12.467грн. (а.с. 40).
3 жовтня 2006 року відповідач надав органу казначейства висновок №553, яким підтвердив перерахування з рахунку податку на прибуток на рахунок податку на додану вартість 12.457,50грн. у погашення зобов’язання позивача (а.с. 85-86).
12 жовтня 2006 року платіжним дорученням №160\1377 орган державного казначейства перерахував у погашення зобов’язання позивача з податку на додану вартість 12.467,50грн., що підтверджується платіжним дорученням та витягом з картки особового рахунку позивача (а.с. 86, 79-80).
Відповідно до підпункту 7.1.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” N2181-III від 21 грудня 2000 року (з змінами на 2 жовтня 2006 року, далі Закон України N2181-III) самостійно визначене платником податків у податковій декларації податкове зобов'язання вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; це зобов’язання повинно бути сплачено протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації, строк подання декларації за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю, встановлений - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідач не оспорює право позивача на погашення податкового зобов'язання за рахунок переплати за іншим податком, але вважає, що оскільки для розгляду та виконання такої заяви законодавством України встановлений певний строк, позивач був зобов’язаний подати таку заяву з урахуванням такого строку.
Однак апеляційний господарський суд вважає, що такі вимоги податкового органу не засновані на законі.
Дійсно, Порядком взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків, яке затверджено сумісним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України і державного казначейства України №58\78\22 від 3 лютого 2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2005 року за N 247/10527, Порядком повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державного казначейства України N226 від 10 грудня 2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 року за N1000/7288, для органів податкової служби та державного казначейства встановлені певні строки для розгляду та виконання заяв платників податку. Однак ці підзаконні нормативні акти не передбачають обов’язку для платників податку надавати заяви у певний строк.
Частина 1 статті 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
А тому апеляційний господарський суд вважає, що у податкового органу не було законних підстав вимагати від позивача подання заяви про зарахування переплати з податку на прибуток у погашення зобов’язання з податку на додану вартість за 10 днів до закінчення строку погашення зобов’язання з податку на додану вартість. Позивач у останній день своєчасного погашення зобов’язання виразив свою волю по зарахуванню переплати в погашення податкового зобов'язання, інших дій по сплаті податку позивач зробити не міг, а виконання його заяви відповідачем і органом державного казначейства в інший день не може свідчити про винні і незаконні дії позивача. А тому підстав для залучення позивача до відповідальності за підпунктом 17.1.7 Закону України №2181-Ш за порушення строку сплати узгодженого податкового зобов'язання немає.
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає, постанова суду першої інстанції прийнята без порушень норм матеріального права, інші підстави для скасування (зміни) судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 195, пунктом 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 7 травня - 15 травня 2007 року у справі № 2-11/5566-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання законної сили цією ухвалою та в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді В.С. Голик
О.В. Дугаренко