Справа № 1-331/ 2010 р.

         ВИРОК

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

м. Луцьк                             26 травня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням судді         Каліновської В.С.

за участі секретаря  Лунь О.В.

прокурора  Воробія О.П.

захисника  ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Нижні Ляки Агдашського району Республіки Азербайджан, гр. України, освіта середня, одруженого, на утриманні має неповнолітню дитину, непрацюючого, згідно ст. 89 КК України несудимого, мешканця АДРЕСА_1

-  у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.383 ч.2, 384 ч.2 КК України;

встановив :

ОСОБА_2, 17 січня 2009 року, в першій половині дня, знаходячись в приміщенні Луцького МВ УМВС України у Волинській області за адресою: АДРЕСА_2, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин,  в протоколах заявах, що були зареєстровані  в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчиненні або готуються за №№ 549, 550, вказав, що в листопаді та грудні 2008 року на ринку на території Державного підшипникового заводу він передавав через гр. ОСОБА_3 інспектору муніципальної поліції Луцької міської ради ОСОБА_4 двічі  хабар в сумах по 1000 грн. за не перешкоджання останнім в здійсненні ним підприємницької діяльності.

Того ж дня, ОСОБА_2, в  період часу з 14 по 16 год., знаходячись в приміщенні прокуратури м. Луцька за адресою: АДРЕСА_3,  будучи попередженим  про кримінальну відповідальність за  завідомо неправдиві показання свідка під час провадження досудового слідства, в ході проведення його допиту  в якості свідка, дав аналогічні показання про отримання від нього ОСОБА_4 хабара.

За результатами проведення перевірки за заявою ОСОБА_2 по факту одержання хабара ОСОБА_4 в листопаді 2008 року  відносно останнього прокуратурою м. Луцька 27 січня 2009 року було порушено кримінальну справу та 30 січня 2009 року пред’явлено обвинувачення,- за ознаками злочину, передбаченого ст. 368 ч.2 КК України, який згідно  ч.4 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, а по факту одержання ОСОБА_4 хабара в грудні 2008 року матеріали були виділені  для проведення додаткової перевірки, в ході якої в порушенні кримінальної справи відносно нього було відмовлено на підставі п.2 ч.1 ст.6 КК України.

 В подальшому, під час судового розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 368 ч.2, 190 ч.2, 364 ч.1 КК України, ОСОБА_2, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, 23 квітня 2009 року та 10 листопада 2009 року, показав, що в дійсності він ні через ОСОБА_3, ні сам особисто ніяких грошей в якості хабара ОСОБА_4 не передавав.

За результатами розгляду даної кримінальної справи,  вироком Луцького міськрайонного суду від 23 грудня 2009 року ОСОБА_4 було виправдано по епізоду одержання ним хабара  від ОСОБА_2 в листопаді 2008 року за недоведеністю його вини у вчиненні вказаного злочину.

Таким чином, ОСОБА_2, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, звернувся  в органи дізнання з  заявою про завідомо неправдиве повідомлення та дав завідомо неправдиві показання під час провадження досудового слідства,- про вчинення інспектором підрозділу  з контролю за дотриманням правил благоустрою м. Луцька управління муніципальної поліції Луцької міської ради ОСОБА_4 тяжкого злочину.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненому  не визнав.

Вина підсудного в інкримінованих йому діяннях повністю підтверджується зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Підсудний ОСОБА_2 показав, що він  в 2008 році займався реалізацією фруктів на ринку в районі Державного підшипникового заводу  в м. Луцьку. Продавцем в нього працювала ОСОБА_3, яка в жовтні чи листопаді 2008 року  зателефонувала йому та повідомила, що до неї підійшов працівник  муніципальної поліції ОСОБА_4, якому вона, щоб він не вилучав товар, заплатила гроші в сумі 1000 грн.  Потім ОСОБА_3 пояснила, що ще раз передала 1000 грн. ОСОБА_4 Щоб перевірити це він сказав їй, що  особисто говорив з ОСОБА_4 і останній  повідомив, що ніяких коштів не отримував. Тоді ОСОБА_3 зізналась, що в дійсності ці гроші взяла вона і використала на власні потреби.  В касі мала місце на дану суму недостача. В  січні 2009 року його було запрошено в Луцький МВ, де він на запитання оперуповноваженого СДБЕЗ ОСОБА_5 про те, чи він передав гроші ОСОБА_4 в якості хабара, він повідомив відомі йому обставини. Вислухавши його, останній сказав, що все потрібно оформити заявами і записав  викладене ним в заявах, які передав йому, а він в свою чергу підписав їх.  Після того, вони поїхали в прокуратуру м. Луцька, де він слідчому підтвердив дані ним пояснення, що останній оформив протоколом, який він знову підписав. Коли його викликали в Луцький міськрайонний суд, він, будучи допитаний в судовому засіданні в якості свідка, показав, що ніякого хабара особисто чи через ОСОБА_3 він ОСОБА_4 не передав, а викладені в заявах про злочин та в протоколі його допиту показання не відповідають дійсності, записані неправильно.

Свідок ОСОБА_6 –показав, що в 2009 році прокуратурою м. Луцька була порушена кримінальна справа стосовно            ОСОБА_4- інспектора муніципальної поліції, за те, що в листопаді –грудні 2008 року останній отримав хабар від ОСОБА_2, про що останній звернувся в міліцію з заявою. Працюючи слідчим прокуратури, він допитував ОСОБА_2  в якості свідка, який підтвердив даний факт. В суді в ході розгляду даної справи, ОСОБА_2, допитаний також в якості свідка, заперечив факт дачі хабара ОСОБА_4 і показав, що його продавець ОСОБА_3 обманула його, що давала хабар ОСОБА_4; ці гроші вона привласнила. Луцьким міськрайонним судом  ОСОБА_4 було виправдано.

Свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_7 – працівники правоохоронного органу дали аналогічні з свідком                  ОСОБА_6 покази про обставини події.

Згідно протоколів - заяв про скоєний злочин від 17 січня 2009 року, зареєстрованими в ЖРЗПЗ Луцького МВ за №№ 549, 550 ( відповідно а.с. 33-34, 35-36) ОСОБА_2, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, повідомив, що він в листопаді та в грудні 2008 року передавав ОСОБА_4  через гр. ОСОБА_3 по 1000 грн. в якості хабара за не перешкоджання останнім в здійсненні підприємницької діяльності та протоколу допиту ОСОБА_2 в якості свідка ( а.с. 37-39), він, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, дав аналогічні покази.

 В суді 23 квітня 2009 року та 10 листопада 2009 року ОСОБА_2, будучи допитаним в якості свідка по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_4 та будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, засвідчив, що ніякого хабара ОСОБА_4 він ні особисто, ні через ОСОБА_3 не передавав, що підтверджується протоколами судових засідань ( відповідно а.с. 48-49, 65-66) і чого підсудний не заперечив.

Вироком Луцького міськрайонного суду від 23 грудня 2009 року ОСОБА_4 було виправдано по епізоду одержання хабара від ОСОБА_2 в листопаді 2008 року за недоведеністю  його вини у вчиненні вищевказаного злочину по причині зміни показань свідком ОСОБА_2 ( а.с. 70-74).

Винність підсудного у вчиненому підтверджується іншими доказами по справі:

•   постановами ст. слідчого   прокуратури м.Луцька ОСОБА_6 про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 від 27.01.2009 р. та  про притягнення його як обвинуваченого від 30.01.2009 р., в тому числі, по факту одержання ним хабара від ОСОБА_2 в листопаді 2008 року ( відповідно а.с. 31-32, 43-47);

•    постановою  ст. слідчого прокуратури м.Луцька ОСОБА_6 про виділення матеріалів  по факту отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_2 хабара в грудні 2008 року для додаткової перевірки та постановою СДСБЕЗ Луцького МВ про відмову в порушенні кримінальної справи  по даному факту  від 11 березня 2009 року ( відповідно а.с. 80, 77-78).

Суд не бере до уваги покази  підсудного ОСОБА_2  і розцінює їх, як намагання уникнути відповідальності за вчинене, про те, що він не повідомляв правоохоронний орган про дачу хабара інспектору муніципальної поліції ОСОБА_4 і не давав таких показів в прокуратурі м. Луцька; підписував протокол – заяви про злочин і протокол допиту його в якості свідка, не читаючи їх; при відібранні показань не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень і неправдивого повідомлення про злочин, оскільки вони спростовуються вищезазначеними доказами по справі.

Крім того, підсудний ОСОБА_2 є громадянином України, проживає  в Україні тривалий час – 14 років, має постійне місце проживання, зареєстрований в м. Луцьку, створив сім»ю, має неповнолітнього сина, займається бізнесом, що вбачається з пояснень підсудного і підтверджується матеріалами справи. Тому покази останнього про те, що він підписував протоколи в стадії досудового слідства, не читаючи їх, бо не розуміє українську мову, на думку суду, є надуманими.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 ствердили  в судовому засіданні, що ОСОБА_2 були роз’яснені його права, він попереджався про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого повідомлення про злочин та свідчень в якості свідка, протоколи йому оголошувались в голос, надавались, щоб він прочитав самостійно; після того він  їх підписував; при цьому ніяких зауважень не висловлював.

Крім того, вироком Луцького міськрайонного суду  від 06 травня 2010 року засуджена ОСОБА_3 за ст. 384 ч.2 КК України за те, що вона дійсно, будучи допитаною в стадії досудового слідства в якості свідка по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_4, зокрема,  за ст. 368 ч.2 КК України, дала неправдиві покази по вказівці ОСОБА_2 про те, що вона передавала ОСОБА_4 хабар два рази по 1000 грн., хоча в дійсності такого не було і в суді вона про це повідомила, що остання, допитана в якості свідка, повністю підтвердила в судовому засіданні; такі ж покази вона дала і в ході судового слідства при розгляді кримінальної справи про саме її обвинувачення, оглянутою в судовому засіданні за № 1-419/10 р. а.с. 133-134. Даний вирок вступив в законну силу.

Покази даних свідків едентичні, детальні і послідовні в стадії досудового, так і судового слідства, підтверджуються матеріалами справи, підстав для сумніву в їх достовірності  в суду не виникає, тому суд бере їх до уваги.  

      Оцінюючі всі зібрані і досліджені по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що підсудний ОСОБА_2 своїми умисними діями, вчинив злочини, передбачені:

•   ч.2 ст. 383 КК України, оскільки він завідомо неправдиво повідомив орган дізнання про вчинення злочину, поєднане з обвинуваченням особи в тяжкому злочині;

•   ч.2 ст. 384 КК України, оскільки він дав завідомо неправдиві показання в якості свідка під час провадження досудового слідства, поєднане з обвинуваченням особи в тяжкому злочині.

Обираючи вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, те, що злочини відносяться  категорії середньої тяжкості та  особу підсудного.

Обтяжуючих та пом’якшуючих покарання підсудного обставин по справі суд не вбачає.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину і постійне місце проживання, суд приходить до висновку, що  його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства. А тому йому слід призначити покарання в межах санкції статтей КК України, за якими він притягується до кримінальної відповідальності – позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України – звільнення від покарання з випробуванням і виконанням певних обов’язків згідно ст. 76 КК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд ,-

З а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 383 ч.2, 384 ч.2 КК України та призначити йому покарання:

•   за ст. 383 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 3( три) роки;

•   за ст. 384 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 3( три) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно ОСОБА_2 визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4( чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбуття призначеного за даним вироком покарання, якщо він протягом трьох  років  не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ст. 76 КК України обов’язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця роботи, проживання; періодично з’являтись для реєстрації в зазначені органи.

Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Волинської області шляхом подачі апеляції через Луцький міськрайонний суд протягом 15 днів з моменту його проголошення.

ГОЛОВУЮЧА :