КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 2-1437/11

Провадження № р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.06.2011 року                                                м.Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Непши О.І.,

при секретарі - Піроженко А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - управління Державного комітету України із земельних ресурсів в м. Миколаєві, про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю і скасування його державної реєстрації,

встановив:

01 квітня 2011 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати недійсним державний акт на право власності на землю від 04 жовтня 2007 року на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0, 0534 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010700101061, виданий на ім`я ОСОБА_1 , та скасувати його державу реєстрацію.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачка вказує, що є власником зазначено земельної ділянки згідно державного акту на право приватної власності на землю від 04 жовтня 2007 року, що був виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 листопада 2002 року, реєстраційний № 3866. У 2009 році позивачка втратила зазначений державний акт, тому в серпні 2010 року звернулася до відповідача із питанням про видачу нового державного акту взамін втраченого. Проте, відповідач відмовив позивачці у видачі нового державного акту, посилаючись на те, що при внесенні реєстраційних даних до Книги реєстрації державних актів на землю була допущена помилка і тому реєстраційний запис вважається недійсним та підлягає скасуванню. Зазначене перешкоджає позивачці повторно замовити виготовлення правовстановлюючого документу, а відтак порушує її права як власниці земельної ділянки.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, проте надала суду заяву, в якій просила слухати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала і просила задовольнити, обставини, викладені у позові, підтвердила.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про час і місце розгляду справи сповіщений завчасно і належним чином, втім надав заяву, в якій просив слухати справу у відсутність представника, позов визнав та не заперечував проти його задоволення.

Третя особа в судове засідання свого представника не направила, про час і місце розгляду справи сповіщена завчасно і належним чином, проте надала заяву, в якій просила слухати справу у відсутність представника, проти задоволення позову не заперечувала.

За викладених обставин суд вважає за можливе в порядку ч.4 ст.130, ч.4 ст.174 ЦПК України постановити рішення у справі під час попереднього судового засідання, оскільки письмове визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Стаття 14 Конституції України закріплює, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст.11 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року), передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування належить до відання районних Рад народних депутатів. Відповідно до ч.І ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Ч. 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За правилами ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У відповідності до ч.І ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії. виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За викладених обставин, беручи до уваги неможливість відновлення прав позивачки як власниці спірної земельної ділянки окрім визнання недійсним втраченого державного акту на право власності на землю, суд вважає доцільним задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст.208. 213-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним державний акт від 04 жовтня 2007 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0. 0534 га. розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010700101061, та скасувати державу реєстрацію відповідного державного акту.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

        Суддя:                 О.І.Непша