ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

15 березня 2021 року  м. ОдесаСправа № 915/1306/18

Південно – західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Лавриненко Л.В.

суддів: Аленіна О.Ю., Таран С.В.

при секретарі судового засідання – Мамчич Р.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства “ТОРЖОК”, м. Миколаїв

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2020р.

у справі № 915/1306/18

за позовом: Дочірнього підприємства “ТОРЖОК”, м. Миколаїв

до відповідачів:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю “Первомайськ – Кондитер”, м. Миколаїв;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінмарк”, м. Київ

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Глушак Ольга Олегівна, м. Миколаїв;

2. Товариство з обмеженою відповідальністю “Нікінвест2017”, м. Миколаїв;

3. Публічне акціонерне товариство “Всеукраїнський Акціонерний Банк”, м. Київ;

4. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ;

про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

суддя суду першої інстанції:  Семенчук Н.О.

час та місце ухвалення рішення: 05.10.2020 р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області

за участю представників сторін:

від Дочірнього підприємства “ТОРЖОК”. м. Миколаїв: Рознін В.А., Подцикіна О.Ю.

від Товариства з обмеженою відповідальністю “Первомайськ – Кондитер”, м. Миколаїв:  Ферлій А.А.

від Товариства з обмеженою відповідальністю “Нікінвест2017”, м. Миколаїв: Ферлій А.А.

В листопаді 2018 р. Дочірнє підприємство “ТОРЖОК”, м. Миколаїв звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Первомайськ – Кондитер”, м. Миколаїв та Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінмарк”, м. Київ про:

- визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 13.12.2016 р. № 071/11-16К, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю  “Фінансова компанія “Фінмарк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Первомайськ – Кондитер”;

- визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченого 19.05.2006 р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Н.П. та зареєстрованим в реєстрі за №2563, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю  “Фінансова компанія “Фінмарк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Первомайськ – Кондитер”, посвідчений 13.12.2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованого в реєстрі за №1595;

- визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченого 08.09.2008 р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Н.П. та зареєстрованим в реєстрі за №4516, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю  “Фінансова компанія “Фінмарк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Первомайськ – Кондитер”, посвідченого 13.12.2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованого в реєстрі за №1596;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Глушак Ольги Олегівни від 24.02.2017 р. індексний номер 34032402;

          - скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Глушак Ольги Олегівни від 25.02.2017 р. індексний номер 34034747.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про відступлення прав вимоги від 13.12.2016 р. №071/11-16К, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінмарк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Первомайськ-Кондитер”, за своєю правовою природою є договором факторингу. Товариство з обмеженою відповідальністю “Первомайськ-Кондитер” не є фінансовою установою в розумінні Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, а тому не може надавати фінансові послуги, зокрема у формі факторингу. Оскільки оспорюваний правочин суперечить приписам цивільного законодавства щодо суб`єктного складу договору факторингу, то він підлягає визнанню недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

          Позивач також зазначає, що відповідно до умов спірного договору про відступлення прав вимоги від 13.12.2016 р. № 071/11-16К, сума відступленої вимоги за цим договором складає 52 669 355,42 грн., тоді як підтверджена заборгованість складала лише 1   266   545,35 дол. США, що еквівалентно 27   130   365,29 грн.

          Отже, право вимоги в сумі 52 669 355,42 грн. не могло бути переданим, оскільки на момент укладення оскаржуваного договору такої вимоги не існувало, що є підставою для визнання договору від 13.12.2016 р. № 071/11-16К недійсним.          Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2020 р. у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства “ТОРЖОК”, м. Миколаїв відмовлено у повному обсязі.

          Наведене рішення мотивоване тим, що сама грошова вимога, передана клієнтом фактору не може розглядатися, як плата за надану фінансову послугу. Отже, різниця між розміром (вартістю) права вимоги, що відступається, і розміром (ціною) відступлення права грошової вимоги, що передбачена спірним договором, не може розглядатися як плата за надану фінансову послугу.

          Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Дочірнє підприємство “ТОРЖОК”, м. Миколаїв оскаржило його до Південно – західного апеляційного господарського.

          В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

          Також Дочірнє підприємство “ТОРЖОК”, м. Миколаїв посилається на те, що судом не надано оцінки тому факту, що у спірному договорі сума, що відступається, не дорівнює сумі, що оплачується за відступлення права вимоги, а взагалі перевищує її майже в два рази.

          Тобто ця різниця є платою за надану фінансову послугу, у зв`язку з чим договір від 13.12.2016 р. № 071/11-16К є договором факторингу і має бути визнаний недійсним.

          Розглянувши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у даній справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

          Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2021 р. на підставі ч. 5 ст. 302 Господарського процесуального кодексу України справу № 906/1174/18 разом з касаційними скаргами Приватної юридичної фірми "Центр юридичної допомоги "Дігест" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

          У наведеній ухвалі касаційний господарський суд зазначив, що правова позиція щодо визначення суті, змісту та ознак факторингу та розмежування правочину відступлення права вимоги (цесії) та договору факторингу висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16.

          Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 резюмувала, що факторинг є правочином, який характеризується тим, що:

              а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором);

          б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги);

          в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника;

          г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату;

          д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо;

          е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

          Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги.

          Наведена правова позиція Великої Палати Верховного Суду була застосована у постановах касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.12.2020 р. у справі № 761/20317/18, від 16.12.2020 р. у справі № 640/14873/19, від 18.11.2020 р. у справі № 295/3588/14-ц, а також у постанові касаційного господарського суду від 31.07.2019 р. у справі № 910/4816/18.

          У наведених постановах касаційні суди виходили із пріоритетного застосування норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів Фонду, які не містять заборон щодо придбання фізичними та юридичними особами, які не є фінансовими установами, майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами.

          При цьому, Верховний Суд в процесі розгляду справи № 906/1174/18 дійшов висновку про відступлення від викладеної правової позиції у зазначених справах, оскільки Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може мати пріоритет щодо інших нормативних актів України, зокрема щодо основного акта цивільного законодавства, а саме Цивільного кодексу України.

          Верховний Суд також зазначив, що під час розмежування правової природи договорів цесії та факторингу у постанові від 11.09.2018 р. у справі № 909/968/16, Великою Палатою Верховного Суду не зазначено про порядок розмежування вказаних договорів саме під час укладення договорів за результатами проведення електронних торгів з продажу активів банку, що ліквідується.

          Також у наведеній ухвалі Верховним Судом зазначено, що справа № 906/1174/18 містить виключну правову проблему стосовно розмежування правочину відступлення права вимоги та договору факторингу з огляду на укладення договорів відступлення (купівлі-продажу) вимог за результатами електронних торгів з продажу активів банку, який ліквідується, за відсутності одного варіанту реалізації розсуду суду, який можна вважати правильним щодо застосування у системному зв`язку статей 512, 514, 1077, 1078, 1079 ЦК України та положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у співвідношенні із статтями 203, 215 ЦК України, нормативно-правовими актами Фонду, які не містять заборони щодо придбання фізичними та юридичними особами, які не мають статусу фінансової установи майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.

          З огляду на викладене, касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу № 906/1174/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для надання правового висновку щодо розмежування правочину відступлення права вимоги (цесії) та договору факторингу враховуючи можливість укладення договорів відступлення (купівлі-продажу) вимоги саме за результатами проведення електронних торгів з продажу активів банку, що ліквідується та відступлення від висновків викладених у постановах Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 761/20317/18, від 31.07.2019 у справі № 910/4816/18, від 18.11.2020 у справі № 295/3588/14-ц та від 16.12.2020 у справі № 640/14873/19 щодо визначення положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як пріоритетних щодо інших нормативних актів України.

          Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2021 р. прийнято до розгляду справу № 906/1174/18 за касаційними скаргами Приватної юридичної фірми "Центр юридичної допомоги "Дігест" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням її учасників на 16.03.2021 р.

          Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

          У такому випадку згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

          Оскільки, як у справі № 916/1306/18, так і у справі № 906/1174/18 правовідносини щодо визначення правової природи та розмежування правочину відступлення права вимоги (цесії) та договору факторингу є подібними, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 916/1306/18 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у справі № 906/1174/18.        

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

          Провадження у справі № 915/1306/18 зупинити до закінчення касаційного перегляду справи № 906/1174/18 Великою Палатою Верховного Суду.

          Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду, в порядку та випадках, передбачених ГПК України.

Головуючий суддя :                                                             Л.В. Лавриненко

Судді:                                                                                 О.Ю. Аленін

  С.В. Таран