Справа № 175/678/21

Провадження № 2/175/228/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченко О.Г.

з секретарем Сотник Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження у смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22 лютого 2021 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позивач в своєму позові посилається на те, що з відповідачем знаходиться у зареєстрованому шлюбі з 26 жовтня 1996 року, від шлюбу та спільного мешкання мають двох спільних дітей: неповнолітнього доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя не склалося, в сім`ї не було взаєморозуміння, виникали конфлікти і сварки, втрачено почуття взаємної любові, поваги, взаємодопомоги та підтримки, що призвело до розпаду сім`ї. Разом фактично не мешкають, спільне господарство не ведуть, подружні стосунки припинені, сторони мають психологічну несумісність, стосунки не підтримують. Сім`я сторін розпалася та поновлена бути не може. Примирення та збереження сім`ї не можливе. Спору пов`язаного з майном на теперішній час немає. Просила шлюб розірвати, задовольнивши позов.

Позивач та відповідач подали до суду заяви та просили розгляд справи проводити без їх участі, позивач на позові наполягала та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, відповідач у поданій заяві до суд з позовом не погодився і заперечував проти задоволення позову. Бажає зберегти сім`ю, строк на примирення надати не прохав, у встановлений судом строк відзив на позов не подавав.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши добуті та представлені докази, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 26 жовтня 1996 року, що зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Підгородненського міськвиконкому Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 78. Від цього шлюбу і спільного мешкання мають двох спільних дітей: неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України, кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Сумісне життя між сторонами не склалося, в сім`ї не було взаєморозуміння, виникали сварки і конфлікти, що призвело до розпаду сім`ї і фактично роздільного мешкання, мають психологічну несумісність. Шлюбних і подружніх відносин немає з квітня 2020 року, фактично не мешкають разом, спільне господарство не ведуть, стосунки не підтримують. Прийняті наміри до порозуміння та примирення ні до чого не призвели. Примирення та збереження сім`ї неможливі.

У відповідності до ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

       Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги незгоду представника відповідача з позовними вимогами, оскільки вони спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджені.

Таким чином, викладені позивачем обставини знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, переконливих доказів на спростування позиції позивача відповідач суду не надав, позовна заява ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги, що подружжя стосунки не підтримує, разом тривалий час не мешкає, сумісно господарство не веде, примирення між сторонами неможливе, спору стосовно спільно нажитого майна зараз немає, суд вважає можливим шлюб між ними розірвати, а прізвище позивачу після розлучення слід залишити - ОСОБА_5 (на її прохання). Спору, пов`язаного з майном та місцем проживання дітей, на теперішній час немає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України позивачу, на користь якого ухвалено рішення, суд присуджує з відповідача понесені ним судові витрати: 908 грн. 00 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 7, 110, 111, 112, 153, 157 СК України, ст. 4, 5, 18, 76-81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 26 жовтня 1996 року відділом реєстрації актів цивільного стану Підгородненського міськвиконкому Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 78 - розірвати.

Прізвище ОСОБА_1 , яке було змінено нею після реєстрації шлюбу, не змінювати.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                 О.Г. Васюченко