ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21527/19

провадження № 1-кп/753/529/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Коляденко П.Л.,

при секретарі Почепцовій А.О.,

за участю прокурора Лисициної О.Б.,

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представників потерпілих Іваницького С.С.,

захисників Кравченко В.В., Бабенка А.В., Скотара О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016100020009824 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

.Дарницьким районним судом м. Києва проводиться судовий розгляд вказаного кримінального провадження.

Член колегії суду - суддя Скуба А.В. не може приймати участь в судовому засіданні у зв`язку із раптовою хворобою (з 15.03.2021 р.).

Відповідно до п. 20-5 Перехідних положень КПК України тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено певні особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Разом з тим судом враховуються положення ч. 3 ст. 331 КПК України, відповідно до яких незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

З урахуванням наведеного питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою вирішується головуючим одноособово.

Прокурор, думку якого підтримали потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , представники потерпілих Іваницький С.С., просила продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, оскільки на даний час продовжують існувати ризики, які були підставою для застосування та продовження даного виду запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченого - адвокат Бабенко А.В. заперечував проти розгляду вказаного питання головуючим одноособово.

Захисник обвинуваченого - адвокат Скотар О.М., думку якого підтримала адвокат Кравченко В.В. вказав, що прокурором не доведено продовження існування ризиків, не обґрунтовано неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Вважав, що подальше продовження найсуворішого запобіжного заходу є безпідставним та категорично заперечував проти тримання ОСОБА_3 під вартою. Також звертав увагу на тривалість позбавлення волі обвинуваченого без кінцевого рішення суду.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію всіх захисників.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши наявні в розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Вирішуючи вказане питання судом не береться до уваги позиція обвинуваченого, який свої вини не визнає, як така, що не має значення при вирішення вказаного питання, крім того, заперечення своєї винуватості є правом обвинуваченого як обраної позиції захисту та не може вважатись обставиною, яка негативно впливає на будь-які рішення, що може ухвалити суд.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

До обвинуваченого було застосовано запобіжний захід - тримання під вартою, який неодноразово продовжувався в ході судового слідства.

Разом з тим, розглядаючи тривалість періоду затримання не абстрактно, а оцінюючи в даному конкретному випадку відповідно до особливостей такого затримання (W проти Швейцарії, Штегмюллер проти Австрії, Вемгофф проти Німеччини, Панченко проти Росії, Бекчиєв проти Молдови), суд, не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченого в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях вважає, що в даному випадку є обов`язкова умова - condition sine qua non правомірності затримання, а саме обґрунтована підозра, що обвинувачений вчинив злочин, що, на думку суду, підтверджується скеруванням до суду обвинувального акту. Разом з тим, обґрунтованість обвинувачення перевірятиметься судом, який здійснює судовий розгляд, шляхом оцінки наданих сторонами кримінального провадження та потерпілим доказів при прийнятті відповідного процесуального рішення.

При цьому суд приймає до уваги практику Європейського суду з захисту прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до у ваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому в разі визнання його винним, суд приймає до уваги те, що ОСОБА_3 , будучи повідомленим про те, що йому інкримінується вчинення злочинів, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та ч. 1 ст. 115 КК України, знову обвинувачуєтся у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, пов`язаних із невиконанням рішення суду та втечею, і тому вважає що ризик ухилення від суду та вчинення нового кримінального правопорушення є реальним і наведені обставини на думку суду свідчать про спокусу обвинуваченого уникнути судової процедури та вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому належні гарантії, які би переважали наявні ризики, та свідчили про забезпечення явки обвинуваченого до суду - відсутні.

На даний час судове провадження триває, що свідчить про наявність ризику перешкодити виконанню завдань кримінального провадження в тому числі шляхом впливу на потерпілих та свідків.

Таким чином, перевіривши наявність чи відсутність продовження існування ризиків, встановлених при застосуванні та продовжені запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, приходить до висновку про те, що і на даний на час вони продовжують існувати, є реальними та не зменшились.

Наявність міцних соціальних зв`язків та даних щодо особи обвинуваченого, за відсутності сукупності інших обставин, та з врахуванням наведених ризиків, не свідчать про наявність належних гарантій явки обвинуваченого до суду та відповідно не можуть бути підставою для прийняття рішення про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Крім того суд приймає до уваги високу суспільну небезпечність інкримінованих злочинів, що також є причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

При цьому розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи. Проте продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі «Lavents v. Latvia» п. 70).

На думку суду, обставинами, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини є підвищена суспільна небезпека злочинів, що інкримінуються ОСОБА_3 , об`єктом яких є різноманітний спектр суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом.

З огляду на наведене суд вважає, що в даному випадку жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Крім того, відомості, які би свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, зокрема за станом здоров`я, в матеріалах провадження відсутні.

Враховуючи викладене суд вважає, що тримання під вартою в даному випадку не перевищує розумного строку та не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки по справі існує справжній суспільний інтерес, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість підстав для застосування запобіжного заходу, виконуючи функцію суворого судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у частині другій статті 29 Конституції України, вислухавши думку учасників судового провадження щодо доцільності продовження тримання під вартою, прийшов до висновку про доцільність продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, з наведенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що один із злочинів, у якому обвинувачується ОСОБА_3 , вчинений із застосуванням насильства та спричинив непоправні наслідки - загибель людини, суд вважає неможливим застосувати інші, більш м`які, запобіжні заходи, як такі, що зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків та не визначає розмір застави.

Посилання захисника Бабенка А.В. на неможливість вирішення питання щодо доцільності продовження строків тримання під вартою головуючим по справі є неспроможними, оскільки член колегії суддя Скуба А.В. з об`єктивних причин - у зв`язку із хворобою, не може приймати участь у розгляді справи, при цьому положеннями п. 20-5 Перехідних положень КПК України визначено можливість вирішення вказаного питання головуючим, а участь парного числа суддів у колегії чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена, з підстав неможливості вирішення питань простою більшістю голосів.

Керуючись ст. ст. 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 14 травня 2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення.

Головуючий