Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #92722162


Постанова

Іменем України

16 березня 2021 року

м. Київ

справа № 423/510/20

провадження № 51-6153км20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Волевач О.В.,

прокурора Кузнецова С.М.,

засудженого ОСОБА_1 ,

в режимі відеоконференції

захисника Хорольського І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Попаснянського районного суду Луганської області від 16 липня 2020 року й ухвалу Луганського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130530000050, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Первомайська Луганської області, проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше судимого, 02 травня 2019 року вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області за ч.ч. 1, 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 16 липня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання, призначене вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 травня 2019 року, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 13 січня 2020 року приблизно о 16:00, перебуваючи у квартирі потерпілої ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я, діючи повторно, з корисливих мотивів двома руками штовхнув потерпілу в груди від чого остання впала на підлогу, вдарившись головою. В подальшому він перетягнув її в іншу кімнату, де з силою кинув її на диван, з якого остання впала, вдарившись головою, чим завдав ОСОБА_2 тілесні ушкодження у виді черепно-мозкової травми, струсу мозку, забою м`яких тканин потиличної ділянки голови. Надалі скориставшись безпорадним станом потерпілої відкрито викрав належне їй майно на загальну суму 828, 26 грн.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року вирок районного суду змінено. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 14 січня 2020 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. В іншій частині вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ставить питання про скасування судових рішень щодо нього та закриття кримінального провадження. Заперечує свою винність у вчиненні інкримінованого йому злочину. Стверджує про однобічність і неповноту судового розгляду, не відповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення та зазначає про сумнівність показань потерпілої. Про зазначені порушення було вказано і в апеляційній скарзі захисника, проте апеляційний суд в порушення вимог ст. 419 КПК України, не надав оцінки всім доводам скарги його захисника.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги не надходило.

У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу, прокурор заперечував проти їх задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.

Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він, крім іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Проте, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винність засудженого у вчиненні злочину, за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним та вмотивованим.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Той факт, що засуджений ОСОБА_1 вчинив грабіж майна потерпілої, підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 даними, що містяться у протоколах огляду місця події від 13 та 14, 17 січня 2020 року, висновках експертиз.

Що стосується тверджень засудженого щодо неправдивості показань потерпілої, то вони були предметом перевірки суду першої інстанції, а в подальшому і судом апеляційної інстанції й обставин, які б викликали недовіру до її свідчень, у справі не встановлено та підстав уважати, що потерпіла обмовила засудженого у вчиненні інкримінованого злочину, немає, та її показання узгоджуються з іншими доказами дослідженими в судовому засіданні.

Також предметом перевірки судом першої інстанції були і показання засудженого про те, що він не застосовував фізичного насильства до потерпілої та були спростовані показаннями самої потерпілої, свідка ОСОБА_3 , копією карти виїзду швидкої допомоги яка свідчить про те, що о 20:44 год. 13 січня 2020 року прийнято виклик на адресу потерпілої ОСОБА_2 , попередній діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м`яких тканин голови потиличної частини (а.п.112), що також підтверджується висновком експерта судово-медичної експертизи № 2 від 16 січня 2020 року, згідно до якого бригадою швидкої медичної допомоги у ОСОБА_2 встановлено: «ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м`яких тканин голови потиличної частини», тобто клінічний діагноз, є суб`єктивними даними. Натомість об`єктивних даних (садна, крововиливи, рани тощо), які свідчать про отримання ОСОБА_2 13 січня 2020 року тілесних ушкоджень, на момент проведення експертизи - тобто на 16 січня 2020 року, не виявлено (а.с.124-125).

Не залишилися поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій і доводи сторони захисту щодо викраденого майна у потерпілої ОСОБА_2 , зокрема твердження засудженого, що він взяв подовжувач на ремонт, дві пляшки неповні вина і настоянки з дозволу самої потерпілої, а ікону у потерпілої він взагалі не брав. Вказані доводи були ретельно перевірені судами та спростовані показаннями самої потерпілої та свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, належним чином обґрунтовано та вмотивовано.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено, і судом правильно вирішено питання про їх допустимість.

Доводи засудженого про застосування щодо нього незаконних методів слідства не знайшли свого підтвердження в матеріалах кримінального провадження. Окрім того, вирок ґрунтується виключно на показаннях, які він давав безпосередньо в судовому засіданні.

Під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції за апеляційної скаргою захисника суд апеляційної інстанції ретельно перевірив зазначені в ній доводи, аналогічні доводам його касаційної скарги, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованими, при цьому належним чином умотивував своє рішення.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Інші доводи касаційної скарги та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 50, 65, 71 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційну скаргу має бути залишено без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Попаснянського районного суду Луганської області від 16 липня 2020 року й ухвалу Луганського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук В.В.Наставний С.В. Яковлєва



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація