Єдиний унікальний номер справи 536/942/19

Номер провадження 2/333/173/21

РІШЕННЯ

Іменем України

09 березня 2021 року                                        місто Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Стоматова Е.Г., за участю: секретаря судового засідання Артеменко А.М., представника позивача – адвоката Бідюк Я.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), третя особа без самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення безпідставно отриманих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2020 р. до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з Полтавського апеляційного суду надійшла за підсудністю позовна заява ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у грудні 2018 року ОСОБА_3 , шукав можливість офіційно працевлаштуватись за кордоном. Під час пошуку роботи та перегляду відкритих вакансій на веб-сторінках, він натрапив на оголошення, щодо працевлаштування у Швеції , яке було розміщено ФОП ОСОБА_1 , та мав з нею розмову, щодо зайняття вакантного робочого місця на фермі в Швеції. Після спілкування з ОСОБА_1 , чоловік позивача сказав про необхідність терміново переказати кошти на рахунок ФОП ОСОБА_1 у сумі 64 000 гривень. 13 та 17 грудня 2018 року позивачем було здійснено два перекази на картковий рахунок ОСОБА_1 по 32 000 гривень кожен, на загальну суму 64 000 гривень. Проте надалі, стало відомо, що жодних договірних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не виникло як до, так і після переказу коштів. Жодних послуг зі сторони відповідача у справі щодо працевлаштування не було надано та ніяка робота в цьому направленні нею не велася, що свідчить про безпідставність переказу коштів на її рахунок.

28.05.2019 року на офіційну адресу відповідача було направлено претензію про повернення коштів у добровільному порядку. Станом на день подання позовної заяви грошові кошти не повернуті, відповіді на претензію не отримано, що свідчить про ухилення ОСОБА_1 від виконання свого обов`язку щодо повернення коштів. У зв`язку з чим, позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 31 липня 2019 року було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Одночасно вирішено, розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (т. 1, а.с.26).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Дворник О.В. в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 31 липня 2019 року скасовано та направлено справу для розгляду до Комунарського районного суду м. Запоріжжя за встановленою підсудністю (т.1, а.с. 152-155).

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2020 року прийнято до розгляду та призначено до судового розгляду (т.1, а.с.166-167).

Справа надійшла в провадження судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя Фунжия О.А.

Ухвалою суду від 13 квітня 2020 року відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 166-167).

На запит Полтавського апеляційного суду від 06.05.2020 року матеріали справи були направлені для розгляду заяви адвоката Дворника О.В. про повернення коштів (т. 1, а.с.188).

У зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_4 , на підставі розпорядження керівника апарату Комунарського районного суду м. Запоріжжя № 22-к від 05.06.2020 року, в порядку, передбаченому п. 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 536/942/19 та визначено головуючим по даній справі суддю Комунарського районного суду м. Запоріжжя Стоматова Е.Г. (т.1, а.с.197)

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2020 року прийнято до розгляду та призначено до судового розгляду (т.1, а.с.199).

16 жовтня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позову заяву з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_1 не може бути відповідачем по справі оскільки перебуває в стані «припинено» на підставі рішення від 12.03.2020, номер запису: 21030060002098020, а отже відсутня в ЄДРПОУ. Більш того, як ФОП ОСОБА_1 відносин з приводу підприємницької діяльності з громадянкою ОСОБА_5 не мала та вказані позивачем грошові кошти на поточний рахунок ФОП не отримувала. Виходячи з предмету і підстав позову стягнення коштів на підставі ст.1212 ЦК України не можливо, оскільки кошти, які перераховувались на картку фізичної особи сплачувались не |безпідставно, а за виконану роботу, що підтверджує сам позивач за текстом позовної заяви. До відзиву додає копію виписки з банківського рахунку де обслуговувалась ФОП ОСОБА_1 у 2018-2019 роках, за дати, вказані позивачем. (т. 1, а.с.211).

30 жовтня 2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач не заперечує факту отримання грошових коштів від позивача у розмірі 64000 гривень. Надані відповідачем виписки з банківського рахунку ФОП ОСОБА_1 , відкритому у АТ «Райффайзен Банк Аваль» не спростовують факту отримання відповідачем грошових коштів, адже згідно наданих до позовної заяви квитанцій, грошові кошти ОСОБА_1 від ОСОБА_2 отримала на картковий рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк». І вказаний факт відповідачем не спростований і визнається. Проте, відповідач зазначає про те, що отримані нею від ОСОБА_2 кошти не є безпідставно набутим майно, а були сплачені їй за виконану роботу. між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не виникло жодних договірних відносин з приводу працевлаштування її чи її чоловіка, надання пов`язаних з цим послуг тощо. Між позивачем, відповідачем та третьою особою відсутні будь-які укладені договори на надання послуг як усні так і письмові. В свою чергу, факт надання будь-яких послуг чи виконання будь-якої роботи ОСОБА_1 не доведений належними та допустимим доказами. Відтак, фактично відповідач збагатився за рахунок позивача грошовими коштами у розмірі 64 0 00 гривень, не відреагував на претензію, яка направлялася їй та грошові кошти не повернув. (т.1 а.с., 224-228).

30 жовтня 2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позову, а саме просить вважати відповідачем не ФОП ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 , оскільки вона припинила свою діяльність (т.1, а.с.235-236).

30 жовтня 2020 року на адресу суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких зазначив, що ОСОБА_3 , шукав можливість офіційно працевлаштуватися за кордоном. Під час пошуку роботи та перегляду відкритих вакансій на веб-сторінках в мережі Інтернет, натрапив на оголошення щодо працевлаштування за кордоном, яке було розміщене ОСОБА_1 , та мав з нею розмову щодо зайняття вакантного робочого місця на фермі за кордоном. Після спілкування з ОСОБА_1 , сказав дружині про необхідність терміново переказати кошти на рахунок ОСОБА_1 у сумі 64 000 гривень. 13 та 17 грудня 2018 року ОСОБА_5 було здійснено два перекази на картковий рахунок ОСОБА_1 по 32 000 гривень кожен на загальну суму 64 000 гривень, що підтверджується квитанціями АТ КБ «ПриватБанк» від 13 та 17 грудня 2018 року відповідно. Ці кошти були потрібні для «бронювання» вакантного місця за мною, адже згідно слів ОСОБА_1 бажаючих працевлаштуватись на цій фермі було багато. В подальшому ОСОБА_1 обіцяла укласти відповідний договір про надання послуг з працевлаштування за кордоном та працевлаштувати мене на бажане робоче місце на фермі. Проте, після того, як кошти були вислані ОСОБА_1 , вона перестала відповідати на дзвінки, не реагувала на будь-які повідомлення. Договір про надання послуг з працевлаштування за кордоном між третьою особою і ОСОБА_1 підписаний не був. Документи для працевлаштування нею не підготовлені і жодні послуги нею надані не були. Таким чином, за рахунок коштів, які вислала позивач на картковий рахунок ОСОБА_6 у розмірі 64 000 гривень, остання незаконно збагатилася за їх рахунок і відмовилася їх повертати на письмову претензію моєї дружини. (т.1 а.с.238-239).

У судовому засіданні представник позивача доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог та зазначених у відповіді на відзив підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

У судовому засіданні відповідач доводи, наведені в обґрунтування відзиву на позовну заяву підтримала, зазначивши, що грошові кошти були перераховані позивачем на користь позивача добровільно за надану послуги та виконану роботу; просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Третя особа у судове засідання не з`явився, про день ,час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд, вивчивши позовні вимоги, вислухавши думку представника позивача, відповідача дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Так, згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Аналіз ст. 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на безпосередній вимозі закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Вищевказане узгоджується з позицією Верховного Суду викладеній в постанові від 19 червня 2019 року у справі № 643/822/17, провадження № 61-21998св18.

Пункт 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено добросовісність.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

В силу вимог ч. 1 ст. 7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 12 грудня 2018 року ОСОБА_2 перерахувала грошові кошти в розмірі 32 000 гривень на ім`я ОСОБА_1 (Банк отримувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», призначення платежу «перевод на карту ПРИВАТБАНКа», що підтверджується дублікатом квитанції №67532730250444189164 від 12.17.2018 року (т.1, а.с. 8).

Також, ОСОБА_2 перерахувала грошові кошти в розмірі 32 000 гривень на ім`я ОСОБА_1 (Банк отримувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», призначення платежу «надходження готівки за платіжними картками», що підтверджується квитанцією №RG_0NGFF5H410YYZI від 13.17.2018 року (т.1, а.с. 9).

На спростування даного факту відповідач надала суду копії виписки по рахунку АТ «Райффайзен Банк Аваль» Рахунок/IBAN НОМЕР_1 за періоди 01.12.2018 року по 31.12.2018 року, 01.01.2019 року по 30.06.2019 року надходжень грошових коштів не було (т.1, а.с.212,213). Проте, даний доказ суд не може взяти до уваги, оскільки позивачем було перераховано грошові кошти на рахунок, який відкритий у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки між сторонами будь-яких договорів щодо надання послуг або виконання робіт не укладалось та відповідачем не були спростовані належними і достатніми доказами у справі доводи викладені в позовній заяві,суд вважає позов обґрунтованим і таким що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, у разі задоволення позову.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі сплатила судові витрати при розгляді справи: а саме: судовий збір у сумі  768 гривень4 0 копійок, а тому зазначені витрати згідно вимог ст.. 142 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача по справі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, ст.. ст.. 12, 13, 15, 16, 76, 77, 81, 83, 95, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), третя особа без самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення безпідставно отриманих коштів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 64 000 гривень (шістдесят чотири тисячі гривень нуль-нуль копійок).

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення складено 15 березня 2021 року.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя                                                Е.Г.Стоматов