ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/282/21 Справа № 712/12226/20 Категорія: ст. 331 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції Михальченко Ю. В. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого судді                 Соломки І. А.

суддів                                         Биби Ю. В.,Ятченка М. О.

секретаря судового засіданнсекретаря судового засіданняБєлан О. В.

за участі:

прокурорпрокурораКорновенка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси виділені матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 лютого 2021 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 09.04.2021 включно, -

в с т а н о в и л а :

В провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебувають матеріали кримінального провадження №12020251010003559 щодо ОСОБА_1 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Прокурор Корновенко В.С. в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1

08.02.2021 ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання прокурора задоволено, та продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 09.04.2021 включно.

Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, вважаючи її незаконною, просив скасувати, та змінити йому запобіжний захід на домашній арешт в певний період доби.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на відсутність доказів його вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та недоведеність прокурором наявності ризиків у кримінальному провадженні, які б виправдовували застосування відносно нього найбільш суворого запобіжного заходу. Вказує, що він характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей. Зазначає, що в іншому кримінальному провадженні йому обирався запобіжний захід у виді домашнього арешту, який він не порушував, а тому заслуговує на довіру.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Корновенка В.С., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу місцевого суду залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції під час судового засідання 08.02.2021 щодо ОСОБА_1 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, постановлено ухвалу про продовження останньому строку тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 09.04.2021 включно.

Згідно ч.2 ст. 392 КПК України ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До закінчення продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як вбачається з ч.3 ст. 407 КПК України, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 177, 178, 183 КПК України.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги місцевим судом дотримані в повному обсязі.

Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що ризики, наведені прокурором, а саме те, що: обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, вчинити інші кримінальні провадження, оскільки вже обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 КК України, є дійсними та триваючими, на даний час не зменшились та виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 на більш м`який.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, раніше судимий, в тому числі за вчинення аналогічного злочину, судимості не зняті і не погашені.

Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду, не здобуто даних, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_1 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Місцевим судом досліджувалася можливість застосування відносно ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів, та зроблено вірний висновок про відсутність таких підстав. З вказаним висновком погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Твердження апелянта про те, що на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей нічим не підтверджені.

Колегія суддів позбавлена можливості перевіряти фактичні обставини справи та доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки це належить до компетенції місцевого суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 .

З врахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 183, 199, 331, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 лютого 2021 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 09.04.2021 включно, – залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення іоскарженню не підлягає.

Головуючий                                        

Судді