справа № № 2а-3182/09/0670
категорія 2.11.17
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Капинос О.В.,
при секретарі - Недашківському К.М., Новицькому Є.А.,
Корольовій О.С., Господарчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Дочірнього підприємства "Олевськторф" державного підприємства "Житомирторф" < Текст >
до Державної податкової інспекції у Олевському районі Житомирської області < Текст >
про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та скасування рішення,-
встановив:
ДП "Олевськторф" ДП "Житомирторф" звернулося до суду з позовом про визнання неправомірними дій ДПІ в Олевському районі щодо опису активів, на які поширюється податкова застава від 07.10.2008 року, зобов"язати ДПІ в Олевському районі звільнити з податкової застави активи, що належать до державної власності, а саме: будівля пилорами та лісопильна установка, що знаходяться за адресою: вул.Промислова, 66, м.Олевськ, Житомирська область, 11001, а також вилучити запис про податкову заставу вказаного майна з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 10.10.2008 року. В обгрунтування позову вказав, що у відповідності до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення: майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств...".
В судовому засіданні представник позивача позов уточнила, крім іншого, просила визнати недійсним та скасувати рішення ДПІ в Олевському районі від 07.10.2008 року №10 "Про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу".
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підприємство має виділити для опису активи, на які поширюватиметься право подакової застави. В зв"язку з чим підприємством у присутності керівника ДП "Олевськторф" та за його згодою було проведено опис активів, на які поширюється право податкової застави. Крім того, зазначив, що описані в актах опису активів №10 від 07.10.2008 року будівля пилорами та лісопильна установка не відносяться до цілісного майнового комплексу позивача, так як відповідно до п.1 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цілісним майновим комплесом є господарський об"єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, сиситемою енергопостачання.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту опису активів, на які поширюється податкова застава 07.10.2008 року податковим керуючим ДПІ у Олевському районі було описано майно, а саме: будівля пилорами - 1 шт., 1800000,00грн., залишкова вартість - 765885,00грн.; лісопильна установка - 1 шт., 744448,00грн., залишкова вартість 91508,00грн., на загальну суму - 98090,00грн., що знаходяться за адресою, Житомирська обл., м. Олевськ. вул.Промислова, 66.
Дане майно було включено до державного реєстру обтяжень рухомого майна 10.10.2008 року до 10.10.2013 року. Підставою обтяження зазначено документ б/н від 12.10.2007 року, виданий державною податковою інспекцією від 12.10.2007 року.
Відповідно до пп. "а" пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III (далі –Закон № 2181), арешт активів може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків порушує правила відчуження активів, визначені пунктом 8.6 статті 8 цього Закону.
Положеннями підпункту “е”підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”передбачається застосування адміністративного арешту активів, якщо з'ясовується, що відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до закону, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування або передачі іншим особам.
Таким чином підставою для застосування адміністративного арешту в випадку передбаченому підпунктом “е”має бути намагання платника податків здійснити або здійснення передачі (приховування) активів.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.
Загальнодержавне значення мають:
надра, корисні копалини загальнодержавного значення, водні ресурси та інші природні ресурси, які є об'єктами права власності Українського народу.
Відповідач є унітарним державним підприємством, засновником якого є державне підприємство "Житомирторф".
Відповідно до довідки Державного концерну "Укрторф" від 30.04.2009 року частка держави у статутному фонді ДП "Олевськторф" становить 100 %.
Згідно ст.1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі.
Згідно ст.1 Гірничного Закону України - гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об"єктів із застосуванням гірничих технологій.
Таких чином, описані в актах опису активів № 10 від 7.10.2008 року будівля пилорами та лісопильна установка відносятся до цілісного майнового комплексу відповідача, так як вони використовуються для виробництва теслярських та столярних виробів, а отже відповідач з огляду на вищевказане не мав права описувати вказане майно.
Згідно пункту 8.6.1. п.8.6. ст.8 Закону платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом.
Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 №2-рп/2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.
Згідно з актом опису активів на які поширюється право податкової застави від 07.10.2008 року, вартість описаних активів ДП "Олевськторф" з врахуванням навіть залишкової їх вартості склала 1874448,00 грн., що перевищує суму, зазначену податковим органом як податковий борг (268027,80 грн.). Отже, враховуючи, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України, розмір податкового боргу має бути співрозмірним з вартістю активів, що передано до податкової застави, очевидно, що, за будь-яких обставин, не всі активи ДП "Олевськторф" перебували в податковій заставі, а відтак, Підприємство мало право вільно, відповідно до пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", розпоряджатись своїми активами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій. Його посилання на те, що будівля пилорами та лісопильна установка не відносяться до цілісного майнового комплексу не приймається судом до уваги, оскільки дана споруда та установка використовуються у виробництві теслярських та столярних виробів, що згідно довідки ЄДРПОУ є одним із видів діяльності підприємства.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивач поніс судові витрати у вигляді судового збору в сумі 17 грн.., що підтверджується квитанцією про сплату № 181 від 07.05.2009 р. та № 219 від 17.02.2010 р., а тому на його користь з Державного бюджету слід відшкодувати понесені судові витрати.
Керуючись ст..ст. 86 94, 158-162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов задовільнити.
Визнати недійсним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Олевському районі від 07.10.2008 р. № 10 про стягнення коштів та продаж інших активів Дочірнього підприємства "Олевськторф" державного підприємства "Житомирторф" в рахунок погашення його податкового боргу.
Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції в Олевському районі щодо опису активів, на які поширюється податкова застава від 07.10.2008 р., а саме: будівлі пилорами та лісопильної установки, що знаходяться за адресою: Житомирська область, м. Олевськ, вул. Промислова,66.
Зобов"язати Державну податкову інспекцію в Олевському районі звільнити з податкової застави активи Дочірнього підприємства "Олевськторф" державного підприємства "Житомирторф", а саме будівлю пилорами та лісопильну установки, що знаходяться за адресою: Житомирська область, м. Олевськ, вул. Промислова,66.
Зобов"язати Державну податкову інспекцію в Олевському районі вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 10.10.2008 р. запис про податкову заставу будівлі пилорами та лісопильної установки, що знаходяться за адресою: Житомирська область, м. Олевськ, вул. Промислова,66.
Відшкодувати Дочірньому підприємству "Олевськторф" державного підприємства "Житомирторф" з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 17 грн. сплаченого судового збору.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: О.В. Капинос
Повний текст постанови виготовлено: 23 березня 2010 р.