ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2010 р. Справа № 2-а-1068/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової І.А.,
при секретарі судового засідання: Балан М.А.
за участю :
позивача : ОСОБА_1
представника позивача : ОСОБА_2
представника відповідача (СГІРФО): Євчук Г.В.
представників 3-іх осіб:
виконкому Вінницької міської ради: Хващевської Л.В.
Вінницької міської санітарно-епідеміологічної станції: Летути І.О.
у відсутності ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Замостянського районного відділу Вінницького міського управління Головного Управління МВС України у Вінницькій області, сектора громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб України Замостянського районного відділу Вінницького міського управління Головного Управління МВС України у Вінницькій області; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виконавчий комітет Вінницької міської ради; Вінницька міська санітарно-епідеміологічна станція; ОСОБА_6
про: визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії
с у т ь с п о р у:
Заявлено позов ОСОБА_1 до Замостянського районного відділу Вінницького міського управління Головного управління МВС України у Вінницькій області, сектора громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, 3-ті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет Вінницької міської ради, Вінницька міська санітарно-епідеміологічна станція, ОСОБА_6 про визнання незаконними дій щодо відмови в реєстрації місця проживання та зобов’язання зареєструвати постійне місце проживання за адресою: квартира АДРЕСА_1.
Позов мотивований, зокрема, тим, що позивач з 2004 року постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1, проте, до цього часу не зареєстрований за вказаною адресою. При звернені до відповідачів з проханням здійснити реєстрацію постійного місяця проживання, отримав відмову, в зв’язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та посилаючись на те, що при звернені до відповідачів позивачу не було роз’яснено якого змісту має бути заява про реєстрацію місця проживання та які документи до неї необхідно подати.
Представник сектора громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб в судовому засіданні проти позову заперечила, просила в його задоволені відмовити, посилаючись на те, що позивач до сектору взагалі не звертався, жодних документів, які є підставою для реєстрації місяця проживання не надавав. Крім того, подана позивачем заява, що адресована начальнику Замостянського РВ ВМУ ГУМВ України у Вінницькій області від 5.03.2010 року про надання дозволу на прописку, не відповідає вимогам заяви про реєстрацію місця проживання, зразок якої зареєстровано Постановою КМ України № 985 від 28.07.2004 р. та є зверненням в розумінні Закону України «Про звернення громадян», на яке й було надано відповідь в рамках зазначеного Закону.
ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилась, проте надала заперечення на позовну заяву, в якому зазначила про необґрунтованість позовних вимог та таких, що не підлягають задоволенню, мотивуючи тим, що позивачем не надано документів, які б доводили, що позивач має законне право на прописку та зазначила, що позивач проживає в спірній квартирі без законних підстав.
Представники третіх осіб –виконкому міської ради та Вінницької МСЕС при вирішені даного спору поклались на розсуд суду.
Представник Замостянського районного відділу Вінницького міського управління Головного управління МВС України у Вінницькій області в судове засідання не з’явився, письмових пояснень, заперечень щодо заявленого позову суду не надав.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши думку осіб, що беруть участь у справі, всебічно, повно з’ясувавши обставини справи, -
В С Т А Н О В И В:
5 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Замостянського РВ ВМУ ГУМВ України у Вінницькій області з листом, яким просив дозволу на прописку по місцю постійного проживання в АДРЕСА_1.
На вказаний лист позивач отримав відповідь за № 0-12 від 17.03.10 р., в якій повідомлялось, що реєстрація місяця проживання фізичних осіб оформляється відповідно до положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місяця проживання в Україні», Житлового, Цивільного та Сімейного Кодексів України, Постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2000 р. № 985. Та зазначено, що підставою для реєстрації є ордер, для тримання якого необхідно звернутись до виконкому міської ради, а у разі відмови –до районного суду м. Вінниці в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог суд керується та виходить з наступного.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, а також порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»(далі - Закон ).
Відповідно до статті 6 цього Закону громадянин України, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Для реєстрації особа подає:
- письмову заяву. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку;
- паспортний документ;
- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
- два примірники талона зняття з реєстрації.
Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог зазначеної статті Постановою Кабінету Міністрів України № 985 від 28 липня 2004 р. затверджено зразки документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні.
Так, як вбачається зі зразка заяви про реєстрацію місця проживання, в ній, поміж іншого, має зазначатись підстава для реєстрації місця проживання заявника, а саме: ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи); згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації.
Відповідно до Примірного регламенту з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, затвердженого Наказом МВС України №96 від 03.02.2006 N 96 (далі - Примірний регламент) реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб на території їх обслуговування проводиться територіальними органами і підрозділами Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України (далі - органи реєстрації). При цьому, органи реєстрації у випадках відмови в реєстрації/зняття з реєстрації повинні письмово повідомити заявнику про причину відмови.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Примірного регламенту документи на реєстрацію місця проживання подаються до органів реєстрації житлово-комунальними підприємствами органів місцевого самоврядування, житлово-будівельними кооперативами, об'єднаннями співвласників багатоквартирного будинку та молодіжними житловими комплексами, що самостійно здійснюють обслуговування будинків, уповноваженими особами в сільських, селищних радах, житлово-комунальними органами, які обслуговують відомчий житловий фонд, у тому числі військові містечка, інші об'єкти і території. Особи, які проживають у приватних будинках і не обслуговуються житлово-комунальними підприємствами, звертаються безпосередньо до відповідного органу реєстрації особисто з наданням оформленої належним чином будинкової книги.
З аналізу наведених норм вбачається, що необхідними умовами для проведення реєстрації місця проживання є: подання заяви (встановленого зразка) та документів, що є підставою для такої реєстрації. При цьому, з заявою необхідно звертатись до компетентного органу реєстрації.
Разом з тим, при вирішені даного спору, судом встановлено, що позивач про реєстрацію місця проживання з відповідною заявою та необхідними документами до органу реєстрації не звертався.
Як зазначалось вище, позивач звернувся до начальника Замостянського РВ ВМУ ГУМВ України у Вінницькій області з листом (в порядку Закону про звернення громадян), на що отримав відповідь, яку не можна ототожнювати із відмовою у реєстрації, якою повідомляються в порядку, передбаченому для вчинення дій щодо реєстрації.
Відтак, оскільки позивач в порядку встановленому Законом, про реєстрацію місяця проживання не звертався, відповідно, відповідачами жодних дій, рішень, бездіяльності щодо відмови у реєстрації не вчинялись.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За сукупністю наведених обставин, зважаючи на те, що факт відмови в реєстрації не знайшов підтвердження, в зв’язку з тим, що належного звернення про реєстрацію не було, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову.
Крім того, суд виходить з того, що оскільки механізм розгляду питань щодо реєстрації місяця проживання встановлено чинним законодавством, зокрема, виключно до компетенції органів реєстрації віднесено прийняття рішень щодо реєстрації, а тому, суд не може підміняти державний орган та давати вказівки, які б свідчили про вирішення судом питань, які належать до виключної компетенції суб’єкта владних повноважень, а в даному випадку, зобов’язувати приймати наперед визначене рішення щодо зобов’язання зареєструвати постійне місце проживання.
На підставі викладеного та враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, витрати пов'язані з розглядом справи, згідно положень статті 94 КАС України, позивачу не відшкодовуються
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволені позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 11.05.10
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна
06.05.2010