17.03.21

22-ц/812/559/21

Провадження № 22-ц/812/559/21        

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року                                            м. Миколаїв

                                                                                  справа № 487/9149/19

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

       головуючого Тищук Н.О.,

       суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В.,

       із секретарем Колосовою О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

представника позивачки ОСОБА_1 –

адвоката Бабченка Дмитра Івановича

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 28 грудня 2020 року суддею Павловою Ж.П. в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного рішення не зазначена), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до

товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»

про визнання зобов`язання виконаним, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання зобов`язань за кредитним та іпотечним договорами виконаними.

Позивачка зазначала, що 30 січня 2007 року між нею та АКБ «ТАС-Комерцбанк» укладено кредитний договір № 1401/0107/88-002, за умовами якого вона отримала 10 000 доларів США кредитних коштів. Цього ж дня між нею та банком укладено договір іпотеки, за яким вона передала в іпотеку банку будинок АДРЕСА_1 . 28 листопада 2012 року банк відступив ТОВ ФК «Вектор Плюс» право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу. Цього ж дня ТОВ ФК «Вектор Плюс» передало право вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи». Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 лютого 2015 року з неї на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» стягнуто 25 522, 06 грн. кредитної заборгованості, з яких 16 434 грн. за тілом кредиту, 6 831, 96 грн. за процентами та 2 256, 10 грн. пені. 9 грудня 2019 року рішення суду нею було виконано.

Посилаючись на виконання нею кредитних зобов`язань у визначеному судовим рішенням обсязі, ОСОБА_1 просила визнати виконаним зобов`язання за кредитним та іпотечним договорами у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, пославшись на те, що станом на 24 лютого 2020 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 16 480, 21 доларів США, що еквівалентно 402 990, 58 грн., з яких 6 013, 37 доларів США за тілом кредиту та 10 466, 84 доларів США за процентами.

Рішенням Заводського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване наявністю невиконаного позивачкою виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. від 15 липня 2010 року на суму 8 303, 33 доларів США за період з 11 жовтня 2007 року по 6 липня 2010 року.

В апеляційній скарзі представник позивачки адвокат Бабченко Д.І. просив рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що у судовому засіданні виконавчий напис, на який посилається суд, не досліджувався, а судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях. Крім цього, вважав цей довід суду безпідставним, оскільки строк пред`явлення виконавчого напису до виконання сплив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 30 січня 2007 року між позивачкою та АКБ «ТАС-Комерцбанк» укладено кредитний договір № 1401/0107/88-002, за умовами якого вона отримала 10 000 доларів США кредитних коштів (а.с.6-9). Цього ж дня між нею та банком укладено договір іпотеки, за яким вона передала в іпотеку банку будинок АДРЕСА_1 (а.с.12-13).

28 листопада 2012 року банк відступив ТОВ ФК «Вектор Плюс» право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу. Цього ж дня ТОВ ФК «Вектор Плюс» передало право вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи».

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 лютого 2015 року з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» стягнуто 25 522, 06 грн. кредитної заборгованості, з яких 16 434 грн. за тілом кредиту, 6 831, 96 грн. за процентами та 2 256, 10 грн. пені (а.с. 15-20).

10 грудня 2019 року визначена апеляційним судом кредитна заборгованість позичальницею погашена (а.с. 31).

Зазначеним рішенням апеляційного суду Миколаївської області встановлено, що 15 липня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. вчинено виконавчий напис № 4798, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок в рахунок погашення заборгованості в сумі 8 303,33 доларів США. Заборгованість визначено за період з 11 жовтня 2007 року по 6 липня 2010 року.

Згідно листа Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві №11268/107-36/11 від 11.02.2021р. (а.с.99), здійснювалось виконавче провадження №46291479 з примусового виконання виконавчого напису №4798, вчиненого 15 липня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. про звернення стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , в рахунок погашення заборгованості в розмірі 8303,33 доларів США.

26 травня 2015 року державним виконавцем відділу винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999р.).

Відтак, як вбачається з матеріалів справи, виконавчий напис на теперішній час не виконаний.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно частини 2 статті 598 ЦК України, припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зазначені норми не передбачають такої підстави для припинення зобов`язання, як сплив позовної давності. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропуск позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку, якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Зазначене кореспондується з Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 201/13602/16-ц (провадження № 61-33028св18) та Постановою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року по справі №173/3039/18 (провадження 61-6767св20).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки зобов`язання ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитні ініціативи» за кредитним договором № 1401/0107/88-002 від 30 січня 2007 року, а відтак, і за іпотечним договором від 30 січня 2007 року, який є похідним від кредитного договору, в повному обсязі не виконані.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Бабченка Дмитра Івановича залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня  прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання  повного судового рішення.

Головуючий                                        Н.О.Тищук

Судді:                                                Т.Б.Кушнірова

       І.В.Лівінський

---------------------------------

Повну постанову складено 17 березня 2021 року