Справа № 309/2482/16-к

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

16.03.2021                 м. Ужгород

       Закарпатський апеляційний суд у складі :

               головуючого – судді Стана І. В.,

               суддів – Мацунича М.В., Феєра І.С.,

               за участю секретаря судових засідань Чонкb Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні № 11-кп /4806/72/21, за апеляційною скаргою, яку подав обвинувачений ОСОБА_1 , 

                                      ВСТАНОВИВ :

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 09 лютого 2021 року продовжено щодо обвинуваченого за ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 125, ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого,

строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10.04.2021 включно.

В ухвалі суду вказується на те, що у провадженні Хустського районного суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 125, ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, що ухвалою цього ж суду від 10.12.2020 щодо ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.02.2021, термін дії якого закінчується. В ухвалі також вказується на те, що при розгляді клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому суд взяв до уваги наведене вище, а також те, що ухвалою цього ж суду від 01.03.2018 клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у виді домашнього арешту на запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 задоволено. Окрім того, в ухвалі вказується на те, що закінчити судовий розгляд справи до 09.02.2021 не видається можливим; ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень ; тяжкість покарання, що йому загрожує, у разі визнання його винуватим, те, що вчинені діяння відноситься до злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів. Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд також дійшов висновку, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України – переховування від суду; незаконного впливу на потерпілого та свідків, з метою зміни ними показань чи відмови від раніше даних показань; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином чи вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, в якому обвинувачується, що застосування іншого, більш м`якого, запобіжного заходу не унеможливить прояв встановлених  судом ризиків, та не буде ефективним та доцільним у рамках кримінального провадження та свідчить про те, що інші, більш м`які, запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та встановленим судом. В обґрунтування встановлених ризиків суд посилається і на дані про особу обвинуваченого, та ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, а також на те, що вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 не перешкоджають триманню його під вартою. Тому клопотання задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що інкримінованих йому кримінальних правопорушень не вчиняв, що має хворобу серця, хронічний гайморит, закупорку ноги, на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, матір похилого віку, єдиний забезпечує сім`ю. Просить ухвалу скасувати й застосувати щодо нього більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Апеляційна скарга розглядається у відсутності прокурора та обвинуваченого ОСОБА_1 , неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що прокурор та обвинувачений ОСОБА_1 належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. При цьому береться до уваги і те, що будь-яких заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги чи даних про поважність причин неявки від прокурора не надходило, а також те, що прокурор та обвинувачений ОСОБА_1 не заявляли клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участі.

Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.

Так, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що обставини, які були підставою для зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту на запобіжний захід у виді тримання під вартою та продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, наведені прокурором ризики не зменшились і продовжують існувати.

Разом із тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 , у разі визнання його винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, те, що вчинені діяння відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, а також відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процедурних (процесуальних) дій, у тому числі й допиту ряду свідків.

Тому, колегія суддів, з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_1 обвинувачується і за які йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, а також наведених вище обставин, доходить висновку про те, що є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується, що в свою чергу свідчить і про обґрунтованість висновку суду першої інстанції і в цій частині.

Колегія суддів також вважає, що продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у зв`язку з чим, обґрунтованим і належним чином умотивованим, вважає і висновок суду першої інстанції про те, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також дієвості кримінального провадження.

З огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 має хворобу серця, хронічний гайморит, закупорку ноги, на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, матір похилого віку, єдиний забезпечує сім`ю, - апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі жодним чином не впливають на висновок суду першої інстанції про необхідність продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не дають підстав для застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу. При цьому, апеляційний суд враховує і те, що в матеріалах контрольного провадження відсутні відомості про те, що стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 унеможливлює утримання його під вартою, а наведені обвинуваченим захворювання – не свідчать про неможливість застосування щодо нього такого запобіжного заходу.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих чи вчиняти інші злочини, однак, обставини, за яких вчинені інкриміновані йому кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини та дані про його особу, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При оцінці доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень не вчиняв, колегія суддів зазначає, що на цій стадії процесу, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, не вправі давати доказам оцінку з точки зору достовірності, достатності та взаємозв`язку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини та кваліфікації дій обвинуваченого, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого по суті, і вважає, що матеріалах контрольного провадження наявні докази, які вказують на вчинення ОСОБА_1 кримінально-карних діянь.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, не може бути задоволена, а ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без зміни.

Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі сторона захисту не посилалась.

Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу, яку подав обвинувачений ОСОБА_1 , залишити без задоволення.               Ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 09 лютого 2021 року, якою обвинуваченому за ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України ОСОБА_1 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10.04.2021 включно- залишити без зміни.

       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді :