КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ситникова О.Ф.
Суддів: Зайця В.С.
Хрімлі О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 02 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про бездіяльність суб’єкта владних повноважень, нарахування та виплата надбавки до пенсії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила відновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року; зобов’язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп.
У наступному позивач уточнила позовні вимоги та просила відновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року; зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва нарахувати на її користь недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 5016 грн. 59 коп.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 02 березня 2009 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження, так як відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4)порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є дитиною війни, що підтверджується пенсійним посвідченням дитини війни НОМЕР_1, виданого 11.07.2001 року виконавчим органом Оболонської районної в м. Києві Ради.
Відповідач не заперечує того факту, що позивач дійсно є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд 1-ої інстанції дійшов вірного висновку про те, що слід зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити позивачу перерахунок пенсії та забезпечити її виплату відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак помилково вказав період з 01.01.2008 р. по 01.01.2009р., за який слід здійснити вказаний перерахунок та виплату, в той час, коли ці дії слід вчинити за період з 19.12.20007 р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якої діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Її дію відновлено Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року , яким виключено пункт 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", а статтею 110 установлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Також Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.
Однак, 9 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 (справа № 1-29/2007) були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (№489-V від 19.12.2006р.), зокрема, пункт 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст.111 цього Закону, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (№ 2195 - IV від 18.11.2004р.), згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Крім цього, пунктом 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції. За цією редакцією дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, згідно рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року положення пункту 41 розділу 11 зазначеного Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ).
За ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З урахуванням того, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, колегія суддів вважає, що слід застосувати наслідки, передбачені ч. 1 ст. 100 КАС України, оскільки не наведено поважних причин пропуску строку звернення позивача до суду, та відмовити позивачу в позові по 19.12.2007р. у зв’язку з необґрунтованістю вимог та пропуском строку звернення до суду, так як позивач звернулась до суду лише 19.12.2008 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції.
Позовні вимоги за 2007 рік підлягають задоволенню за період з 19.12.2007р. по 31.12.2007 р. включно.
При цьому колегія суддів зазначає, що з п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 р. №4-зп вбачається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. При наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Отже, на період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року діяв Закон України «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції від 28 грудня 2007 року, який істотно звужує обсяг прав, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якої діяла до 1 січня 2008 року.
Розмір мінімальної пенсії за віком згідно частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058-IV від 09.07.2003 р.) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Законом, який визначає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у даному випадку є Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (№ 489-V від 19.12.2006 р.), статтею 62 якого затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік, та Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", статтею 58 якого затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік.
З урахуванням вищенаведеного дії Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва в період з 19.12.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 по 31.12.2008 є протиправними, вчиненими не відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.
На підставі вищевикладеного колегія судів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову Оболонського районного суду м. Києва від 02 березня 2009 року слід скасувати, прийняти нову постанову, так як неповне з’ясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва задовольнити частково.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 02 березня 2009 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Відмовити ОСОБА_3 у поновленні строку звернення до суду.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва щодо невиплати в повному обсязі підвищення пенсії ОСОБА_3 період з 19.12.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з урахуванням щомісячної підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком з 19.12.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в порядок і строки, визначені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.
Головуючий суддя: _________________ Ситников О.Ф.
Судді: _________________ Заяць В.С.
__________________ Хрімлі О.Г.