Справа № 199/8556/20

(2/199/1299/21)

РІШЕННЯ

іменем України

09.03.2021 Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Спаї В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Перетятько А.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро у порядку заочного розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом сторін) цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 10.04.2007 ОСОБА_3 уклала з банком кредитний договір б/н, згідно умов якого отримала кредит у розмірі 6 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

Як зазначається позивачем при зверненні до суду із вказаним позовом, ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла. Спадкоємцями померлої ОСОБА_3 являються відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та спадкоємців, де в якості адреси реєстрації зазначена адреса: АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що 09.04.2020 ним на адресу Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори було направлено претензію кредитора, та 08.05.2020 було отримано відповідь, в якій зазначено, що спадкоємці померлої ОСОБА_3 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ "Приватбанк».

03.07.2020 до спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було направлено лист-претензію, згідно якого позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 10.04.2007 становить 5150,33 грн., яка складається з наступного: 5150,33 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Позовна заява містить вимогу про стягнення зі спадкоємців позичальника заборгованості за кредитним договором б/н від 10.04.2007 в розмірі 5150,33 грн.

Процесуальні дії у справі наступні:

-ухвалою суду від 11.01.2021 за клопотанням позивача витребувано наступні докази:

від Центру надання адміністративних послуг до дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 58, каб. 213) довідку про склад сім`ї та реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 28.11.2018;

від Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори (49023, м. Дніпро, вул. Радистів, 8) спадкову справу (в завіреній копії) після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судове засідання позивач не з`явився та в особі представника за довіреністю надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, повідомив також про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку АТ КБ «ПриватБанк» відсутні.

В силу ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих суду у порядку ст.ст. 76-80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, 10.04.2007 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого отримала кредит у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору (а.с.21).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.38).

Згідно наданого позивачем розрахунку за кредитним договором № б/н від 10.04.2007 станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком становить 5150,33 грн., яка складається з наступного: 5150,33 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту (а.с.6-11).

09.04.2020 позивачем на адресу Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори було направлено претензію кредитора, та 08.05.2020 було отримано відповідь, в якій зазначено, що спадкоємці померлої ОСОБА_3 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ "Приватбанк» (а.с.41).

12.06.2020 позивачем було направлено на адресу відповідачів листи-претензії щодо сплати заборгованості за кредитним договором позичальника ОСОБА_3 (а.с.42-46).

Правовідносини між сторонами в даній справі виникли з кредитних правовідносин зокрема, із обов`язку виконання договірного зобов`язання спадкоємцями позичальника.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

У відповідності зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ч. 3 ст. 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.

Оскільки боржник помер, то відповідати перед АТ КБ «ПриватБанк» на підставі ст.ст. 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Аналогічні роз`яснення надані в абз. 2 пункту 32 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення ст. 1281 ЦК України, спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 1282 ЦК України.

Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до відповідачів.

Так, згідно ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012 року роз`яснено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальником за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Аналіз зазначених норм права дає підстави дійти висновку про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, який виник за життя спадкодавця.

Разом з тим, позивач у поданій позовній заяві, як на підставу позову, посилається на те, що відповідачі постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважаються такими, що прийняли спадщину і повинні нести цивільно-правову відповідальність за борги спадкодавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Тобто, обов`язковою умовою для прийняття спадщини є фактичне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак, доказів фактичного проживання відповідачів із спадкодавцем на час відкриття спадщини суду надано не було.

Суд вважає, що паспорти відповідачів (надані суду копії) із відмітками про реєстрацію місця їх проживання не є належними та допустимими доказами факту прийняття спадщини з огляду на наступне.

У рішенні від 14.11.2001 року по справі № 1-31/2001 (справа щодо прописки) Конституційний Суд України констатував, що вільне пересування і вибір місця проживання є суттєвою гарантією свободи особистості, умовою її професійного і духовного розвитку. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним та непорушним (ст. 21 Конституції України). Водночас назване право не є абсолютним. Свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України можуть бути обмежені, але тільки законом (ст. 33 Конституції України).

З означеного слідує, що реєстрація місця проживання є адміністративною дією, яка встановлює додатковий зв`язок особи з державою і не є обставиною, яка підтверджує чи спростовує фактичне місце проживання або перебування особи.

Крім того, суд зауважує на тому, що згідно листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за №6/5-435 від 09.02.2021 щодо надання інформації про склад сім`ї та реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 28.11.2018 склад зареєстрованих осіб на день смерті становить 2 (дві) особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 11.07.2000 р. 22.04.2019 р., та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 18.04.2003 р. по теперішній час.

Втім, позивачем заявлено позовні вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно листа Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори за вих. №370 від 02.02.2021, по претензії кредитора, а саме АТ КБ «ПриватБанк» 15.04.2020 після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу за № 252/2020 та станом на 02.02.2021 до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався та свідоцтва про право на спадщину не видавались, що також підтверджується матеріали вказаної спадкової справи, копія якої надано суду (а.с.72-82).

Частиною 6 статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач, розпорядившись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, не надав суду доказів в порядку ст.ст. 76-80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України на підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, та інші обставини, що мають значення для справи.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Підстави для збирання судом доказів в даній справі відсутні (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Відтак, беручи до уваги, що предметом спору є стягнення боргу кредитором спадкодавця з підстав, зазначених в позові, станом на день ухвалення рішення суду не надані докази про спадкоємців померлого позичальника ОСОБА_3 (остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ); також відсутні докази наявності спадкового майна та його вартості, не надано доказів, на підставі яких суд мав би змогу встановити факт вступу у спадщину, тому підстави для задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк`до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відсутні.

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ч. 2 ст. 133, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України: судові витрати підлягають віднесенню на рахунок позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 13, 19, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 280 - 282, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовити повністю.

Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, віднести на рахунок позивача.

Дата складення повного судового рішення 15.03.2021 р.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Спаї