Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-79/09/2701
06.05.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Єланської О.Е. ,
Іщенко Г.М.
секретар судового засідання Зелінська С.В.
сторони в судове засідання не з'явилися.
розглянувши апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Балаклавському районі міста Севастополя на постанову Балаклавського районного суду м.Севастополя (суддя Бухарева Т.І.) від 10.03.2009 у справі № 2а-79/09
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 99043)
до Управління пенсійного фонду України в Балаклавському районі міста Севастополя (вул. Урицького, 2, м.Севастополь, 99018)
про стягнення суми,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Балаклавського районного суду міста Севастополя від 10.03.09 у справі № 2а-79/09 адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Балаклавському районі міста Севастополя про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, задоволено частково. Відмовлено в поновленні пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
З Управління пенсійного фонду України в Балаклавському районі міста Севастополя стягнуто на користь позивача відповідно до вимог до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 1 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року суму 558,49 грн.
В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.
Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Балаклавського районного суду міста Севастополя від 10.03.09 у справі № 2а-79/09 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2010 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Балаклавському районі міста Севастополя.
Апеляційну скаргу мотивовано порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином та своєчасно. Позивач подав до суду клопотання про розгляд справи у її відсутність. Відповідач про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з’явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність неявившихся сторін.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
15 серпня 2008 року ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до суду, просить зобов’язати відповідача здійснити їй нарахування щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за 2006-2007 роки в сумі 2733грн.30коп.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 (а.с.4), тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, тому вона являється особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.3) у тому числі на передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щомісячну державну соціальну допомогу, підвищену на 30% мінімальної пенсії за віком.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-1У із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, ОСОБА_2 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380,00грн., з 1 квітня - 406,00грн., з 1 жовтня - 411,00грн.
Дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік".
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України таабо будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно якій, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Положення статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 №489-V, а також зупинення дії статті 6 на 2007рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 №489-V визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007.
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71, а також статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09.07.2007.
Отже, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, що суд не може приймати за основу розрахунку мінімальний розмір пенсії, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який на думку апелянта застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, оскільки з урахуванням положення пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України про можливість застосування аналогії закону та у зв'язку з тим, що у Законі України "Про соціальний захист дітей війни" не передбачений розмір мінімальної пенсії для розрахунку надбавки, то слід застосувати розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Судом встановлено, що щомісячна державна соціальна допомога відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Дійсно, згідно з частиною 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №105 8-1У мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 № 2505-1У.
Судова колегія вважає, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни", не передбачено обмеження виплат наявністю певних коштів чи фінансування з бюджету. Крім того, статтею 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, тому, відсутність коштів на виплату надбавок до пенсій не позбавляє особу, якій повинна бути здійснена доплата до пенсії, права на отримання такої допомоги. Відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Доводи апелянта, що Положенням про Пенсійний фонд України визначений вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ і в бюджеті пенсійного фонду не передбачено виплати надбавок дітям війни, не можуть бути прийняти до уваги, тому що відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в цій частині позивач не надав.
За таких підстав судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що спір має бути вирішений в межах позовної давності, а саме, за період з серпня по грудень 2007 року. Вимоги про стягнення підвищення пенсії за 2006 рік та до липня 2007 року відповідно задоволенню не підлягають.
Однак, суд першої інстанції помилково зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача підвищення до пенсії за серпень 2007 року починаючи з 15 серпня, оскільки статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Оскільки допомога є щомісячною, та він звернувся з позовом до суду у серпні 2008 року, на користь позивача підлягає стягненню 619,61грн. з наступного розрахунку: (410,06 х 30%)=123,01х2 + (415,11грн. х 30%)=124,53 х 3
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення підлягає зміні по підставах пункту першого частини першої статті 201 КАС України, шляхом зміни періоду стягнення та суми допомоги, що підлягає нарахуванню та виплаті на користь позивача.
Керуючись статтею 11, частиною третьою статті 24, статтями 99, 100, 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першої статті 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Балаклавському районі міста Севастополя –залишити без задоволення.
2. Постанову Балаклавського районного суду м.Севастополя (суддя Бухарева Т.І.) від 10.03.2009 у справі № 2а-79/09 - змінити.
Викласти пункт другий постанови у наступній редакції:
“Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Балаклавському районі міста Севастополя нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії дітям війни, за період з серпня по грудень 2007 року у розмірі 619,61грн.".
3. В іншій частині постанову Балаклавського районного суду м.Севастополя (суддя Бухарева Т.І.) від 10.03.2009 у справі № 2а-79/09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1691-VI від 18.02.2010 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 11 травня 2010 р.
Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис Г.М. Іщенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.А.Щепанська