Судове рішення #9267768

                                                            Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

                                                                                Справа № 2а-448/09/2703


29.03.10 м. Севастополь


                                                                                                       

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Щепанської О.А.,

суддів           Єланської О.Е. ,
 Іщенко Г.М.

секретар судового засідання          Зелінська С.В.                              

сторони в судове засідання не з'явилися.

розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя на постанову Ленінського районного суду м. Севастополя (суддя Гаркуша О.М.) від 07.04.2009 у справі № 2а-448/09

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 99011)

до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя (вул. Леніна, 66, м.Севастополь, 99011)

про стягнення суми допомоги по догляду за дитиною,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до суду про визнання дій неправомірними щодо відмови в виплаті державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнути з відповідача на її користь грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік у розмірі 2924,51грн. та за 2008 рік у розмірі 4753,80грн. Також, позивач просила зобов’язати відповідача виплачувати у подальшому допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму на дитину до 6 років, встановленого відповідними законодавчими актами.

Позов мотивовано тим, що вона має дитину 2006 року народження і відповідно до вимог Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму. Однак, їй відповідно до положень Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»виплата допомоги проводиться в значно менших розмірах. Рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 N 10-рп/2008 ці положення визнано неконституційним та втратили силу з моменту прийняття рішення.

Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 07.04.2009 позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя на користь позивача грошову допомогу на дитину до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у сумі 1684,63 грн., за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року - 2820,30 грн., а всього виплатити 4468,93 грн.  

У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, представник відповідача звернувся з апеляційною скаргою, в який просить постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 07.04.2009 скасувати.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя .

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з’явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності неявившихся сторін.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 –є матір’ю малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є застрахованою особою, у зв’язку з чим на неї розповсюджується дія Закону України від 18.01.2001 № 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

Відповідно до статті 43 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 2 Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 11.01.2007р. №13 (яка діяла в період виникнення спірних правовідносин), призначення і виплата допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється управлінням праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем проживання застрахованої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом у січні 2009 року.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

В запереченнях на позовну заяву відповідач наполягав на застосуванні судом першої інстанції строків позовної давності.

Таким чином, суд першої інстанції помилково стягнув на користь позивача допомогу по догляду за дитиною за період з липня по грудень 2007 року.

ЯК вірно встановлено судом першої інстанції, позивач має право на отримання допомоги згідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. N 10-рп/2008 по час дії права позивача на отримання грошової допомоги у 2008 році, оскільки статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” встановлено наступні розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 01.04.2008р. по 30.06.2008р. у розмірі 481грн., з 01.07.2008р. по 30.09.2008р. – 482грн., з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. – 498грн.

Таким чином, для проведення розрахунку слід застосувати прожитковий мінімум, встановлений для осіб, які втратили працездатність, оскільки відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III застрахована особа –це найманий працівник або інша особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Отже, ОСОБА_2 на час вирішення спірного питання набула статус особи, яка тимчасово втратила працездатність.

Отже, на користь позивача у 2008 році підлягає стягненню 2749,20грн. (481грн.х2)+(482грн.х3)+(498грн.х3)-(144,10грн. х 8 - сума, яка сплачена за період з травня по грудень 2008 року).

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення підлягає зміні по підставах пункту першого частини першої статті 201 КАС України, шляхом зміни періоду та суми, що підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 195; 196; пунктом другим частини першої статті 198; пунктом першим частини першої статті 201; частиною другою статті 205; статтею 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:          

1.          Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя –задовольнити частково.

2.          Постанову Ленінського районного суду м. Севастополя (суддя Гаркуша О.М.) від 07.04.2009 у справі № 2а-448/09 –змінити.

Викласти пункт другий резолютивної частини постанови у наступній редакції:

«Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з травня по грудень 2008 року у розмірі 2749,20грн.»

3. В іншій частині постанову Ленінського районного суду м. Севастополя (суддя Гаркуша О.М.) від 07.04.2009 у справі № 2а-448/09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

          

Повний  текст судового рішення виготовлений  06 квітня 2010 р.

                                        

Головуючий суддя          підпис                              О.А.Щепанська

Судді           підпис                               О.Е.Єланська
  підпис                               Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя                                                             О.А.Щепанська

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація