КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2010 року № 2-а-1435/10/1070

Київський окружний адміністративний суд в особі судді Волкова А.С.,

при секретарі судового засідання Гончаровій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області

до Приватного підприємства «МЖКОБЛБУД»

про стягнення заборгованості за внесками на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, штрафних санкцій та пені, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області з адміністративним позовом до Приватного підприємства «МЖКОБЛБУД» про стягнення заборгованості за внесками на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, штрафних санкцій та пені в сумі 11780,02 грн. ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем самостійно визначено розмір страхових внесків, але не сплачено їх у повному обсязі у визначений законом строк. Внаслідок цього у відповідача утворилася заборгованість (недоїмка) за цими обов’язковими платежами, яку позивач просить з нього стягнути разом із фінансовими санкціями та пенею.

Ухвалою від 22.09.2009 судом відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено на 12.02.2010.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином. У призначений день і час представник позивача та відповідача до суду не з’явилися. Представник позивача надіслав суду письмове клопотання про розгляд та вирішення справи за його відсутністю. Представник відповідача про причини неприбуття суд не повідомив. Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України). У зв’язку з цим суд ухвалив здійснювати судовий розгляд за відсутності представників сторін.

Представник позивача у клопотанні про розгляд справи за його відсутності позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Приватне підприємство «МЖКОБЛБУД» є платником внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, як страхувальник перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області з 15.04.2003 року за реєстраційним номером 03032091.

Згідно з розрахунком суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за червень та вересень 2009 року, позивач самостійно визначив розмір власних зобов’язань зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду, а саме: 6339,57 грн. – за червень 2009 року; 3652,94 грн. – за вересень 2009 року, що разом становить 9992,51 грн.

За несвоєчасну сплату страхових внесків до Пенсійного фонду позивач, згідно з рішенням від 15.07.2009 №358, на підставі пункту 2 частини дев’ятої статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосував до відповідача штрафні санкції в сумі 1409,06 грн. та нарахував пеню в сумі 378,45 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед Пенсійним фондом становить 8127,08 грн.

У зв’язку з тим, що відповідач добровільно не сплатив суму заборгованості до Пенсійного фонду в серпні 2009 позивачем було надіслано відповідачу вимогу від 05.08.2009 № Ю-843 про сплату недоїмки.

На день розгляду справу доказів сплати суми заборгованості відповідач суду не надав.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV) платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, зокрема, роботодавці, які є фізичними особами - підприємцями.

Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 17 та частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV страхувальники, до яких також належить і відповідач, зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частиною шостою статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно з частиною дванадцятою статті 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до підпункту 1 пункту 8 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3 і 4 статті 11 та у статті 12 цього Закону, а також страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8, 13, 14 статті 11 цього Закону), сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для відповідних платників збору.

Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства, та здійснювати відрахування збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за фізичних осіб, які працюють на підприємстві страхувальника за трудовим договором в розмірах, установлених цим Законом (від 1 до 5 % сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб).

Відповідно до частини другої статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Абзацом восьмим пункту 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду з позовами про стягнення недоїмки.

Наявність у відповідача заборгованості за внесками на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування підтверджується копіями розрахунків суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, рішенням про застосування фінансових санкцій, витягом з картки особового рахунку страхувальника, а також розрахунками, наданими позивачем.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем не надано.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «МЖКОБЛБУД» на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області заборгованість в сумі 11780 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят) гривень 02 коп., з яких: 9992 (дев’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто дві) гривень 51 коп. – заборгованість за внесками на загальнообов’язк4ове державне пенсійне страхування; 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) гривень 06 коп. – сума фінансових санкцій; 378 (триста сімдесят вісім) гривень 45 коп. – пеня.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя     Волков А.С.  

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови – 17 лютого 2010 року.