КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-44/09/1023 Головуючий у 1 інстанції Теремецька Н.Ф.

Суддя доповідач Заяць В.С.  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2010 року                                                           м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Суддів:    

        Зайця В.С.,

Літвіної Н.М.

Ситникова О.Ф.

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою   Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради на постанову Славутицького міського суду Київської області від 30 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради про зобов’язання виплатити недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради про зобов’язання виплатити недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення.

Постановою Славутицького міського суду Київської області від 30 березня 2009 року позов задоволено, а саме:

Зобов’язано управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області перерахувати та виплатити ОСОБА_4 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік в сумі 2505 гривень.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції   норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до апеляційного суду не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є особою яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС першої категорії та інвалідом 2 групи, що підтверджується копією відповідного посвідчення.

Вимогами ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується особам які постраждали внаслідок аварії  на ЧАЕС 1 категорії, інвалідам 2-ї групи – п’ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянами за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Виплата вказаної щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік позивачу була здійснена відповідачем в розмірі 120 грн. у липні 2008 року, що підтверджується матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, посилаючись на те, що при нарахуванні та здійсненні виплати допомоги на оздоровлення відповідач керувався постановою КМ України  № 562 від 12.07.2005 року, яка суперечить вимогам ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», при цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути з відповідача недоотримані суми щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2505 грн.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується та додатково зазначає, що 22 травня 2008 року Конституційним Судом України ухвалене рішення, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, зокрема статтю зазначеного Закону, якою зупинено дію ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.

Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату вказаної допомоги на оздоровлення в липні 2008 року після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», положення якого були не чинними на момент здійснення такої виплати, не виконав взяті державою зобов’язання та порушив права позивача.

За таких обставин, суд першої інстанції прийняв правильне рішення щодо задоволення вимог позивача про визнання дій відповідача щодо невиплати позивачу сум одноразової допомоги на оздоровлення неправомірними, однак колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з огляду на положення статей 21, 105 та 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції повинен був визнати такі дії незаконними і зобов’язати відповідача діяти відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум, тому рішення суду, в цій частині, підлягає зміні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення з відповідача на користь позивача сталої суми на оздоровлення в розмірі 2505 грн.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205, 206 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради задовольнити частково.

Постанову Славутицького міського суду Київської області від 30 березня 2009 року змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини постанови наступним чином:

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради здійснити виплату ОСОБА_4 одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше виплаченої суми.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді:    

        _____________________ В.С. Заяць

_____________________  Н.М. Літвіна

_____________________  О.Ф. Ситников