КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2010 року                             2-а-360/10/1070

Київський окружний адміністративний суд в особі судді Волкова А.С.,

при секретарі судового засідання Побережному К.С.,

за участю:

представника позивача – Попович Л.Р.,

представник відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

до ОСОБА_2

про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Васильківська об’єднана державна податкова інспекція Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6072,54 грн., з яких: 4000,00 грн. – штрафні (фінансові) санкцій, що застосовані згідно з рішенням від 27.08.2008 № 0001332346 за порушення вимог Закону України від 06.07.1995 №  265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; 2072,54 грн. - штрафні (фінансові) санкції, що застосовані згідно з рішенням від 27.08.2008 № 0001322346 за здійснення торговельної діяльності за відсутності торгового патенту.

Суму штрафних (фінансових) санкцій відповідач добровільно не сплатив, тому податковий орган звернувся до суду з позовом про стягнення санкцій в судовому порядку.

Ухвалою від 27.01.2009 судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд справи призначено на 31.03.2009, відкладено на 14.07.2009, 24.11.2009, 16.03.2010 у зв’язку з неявкою до суду відповідача (його представника).

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час до суду з’явився представник позивача. Відповідач до суду не з’явився, про причини неприбуття суд не повідомив. Судові повідомлення надсилалися відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Судові повідомлення повернулись до суду з позначкою підприємства зв’язку за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про фізичних осіб – підприємців, зокрема про адресу місця проживання особи. Згідно із статтею вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.

За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим належним чином, у зв’язку з чим ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

ОСОБА_2 має статус фізичної особи – підприємця, зареєстрований 09.01.2002 Васильківською районною державною адміністрацією Київської області, як платних податків перебуває на обліку у Васильківський об’єднаній державній податковій інспекції Київської області з 21.01.2002 за № 2810.

У серпні 2008 року посадовими особами Державної податкової адміністрації Київської області проведено перевірку дотримання відповідачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (акт перевірки від 08.08.2008 №100022182370). Перевірка здійснювалась у магазині, де здійснює господарську діяльність відповідач, за адресою: м. Васильків, вул. Фрунзе, буд. 1-А.

Під час перевірки встановлено такі порушення:

при продажу товару (контрольна закупка) на загальну суму 7,50 грн. відповідачем проведено розрахункову операцію без застосування РРО (книги обліку розрахункових операцій) та без видачі відповідного розрахункового документу встановленої форми (порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №  265/95-ВР);

сума готівкових коштів у місці проведення розрахунків не відповідала сумі готівки, яка зазначена у поточному звіті РРО на суму 792,50 грн. (порушення вимог пункту 13 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №  265/95-ВР)

Крім того, перевіркою встановлено факт відсутності у відповідача торгового патенту в місці розрахунків.

За результатами перевірки Васильківською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято рішення від 27.08.2008 № 0001332346 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4000 грн.; а також рішення від 27.08.2008 №0001322346 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2072,54 грн. Вказані рішення надіслані на адресу відповідача. Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 285535, воно отримане відповідачем 30.08.2008.

Доказів оскарження в судовому порядку зазначеного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем суду не надано.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд виходить з наступних положень законодавчих актів.

Згідно з пунктами 1, 2, 13 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №  265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки – загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Статтею 17 Закону України від 06.07.1995 №  265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки (пункт 1 статті 17).

Згідно із статтею 22 Закону України від 06.07.1995 №  265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Статтею 15 Закону України від 06.07.1995 №  265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Розмір фінансової санкції, що застосована до відповідача за порушення вимог Закону України від 06.07.1995 №  265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», визначено податковим органом в таких сумах:

за продаж товарів загальну суму 7,50 грн. без проведення розрахункової операції із застосуванням РРО - п'ятикратний розмір вартості проданих товарів, що становить 37,50 грн.;

за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті (перевіркою встановлено невідповідність на суму 792,50 грн.) - п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність, що становить 3962,50 грн.

Таким чином, загальна сума штрафних (фінансових) санкцій становить 4000,00 грн.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про правомірність застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій за порушення Закону України від 06.07.1995 №  265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Щодо застосування до відповідача штрафу за здійснення торговельної діяльності за відсутності торгового патенту, суд зазначає наступне.

В силу статті 1 Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків. Згідно із статтею 2 цього Закону торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 3 Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Статтею 8 Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть таку відповідальність: за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

В силу частини третьої статті 9 Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» к онтроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється державними податковими органами та органами Міністерства внутрішніх справ України.  

Згідно із статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості. В силу статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем доказано факт відсутності у відповідача в момент перевірки торгового патенту. Проте, позивачем на вимогу суду не доказано правомірності визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій, а саме: не надано доказів щодо періоду, упродовж якого відповідач здійснював торгову діяльність без патенту, встановленої вартості торгового патенту та розрахунку суми штрафу.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Проте, це не означає, що суд зобов’язаний замість позивача – суб’єкта владних повноважень взяти на себе тягар доказування розміру штрафних санкцій, що застосовані до фізичної чи юридичної особи.

Таким чином, рішення про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2072,54 грн. за здійснення торговельної діяльності за відсутності торгового патенту є необґрунтованим, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 до Державного бюджету України штрафні (фінансові) санкції в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень за порушення порядку розрахунків у сфері готівкового обігу.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя         Волков А.С.  

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови – 22 березня 2010 року.