Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2021 р. Справа№200/10642/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Голуб В.А.,

за участі секретаря судового засідання - Гуменної В.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 20 серпня 2020 року на електронну адресу відповідача ним був направлений запит на отримання публічної інформації, який стосувався відомостей про нараховану заробітну плату, платіжних доручень, реєстрів бюджетних фінансових зобов`язань та інших документів, які подавались головним управлінням до органів Державної казначейської служби з метою проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні. 27 серпня 2020 року відповідач повідомив позивача про необхідність продовження строку для опрацювання запиту до 20 робочих днів, тобто до 17 вересня 2020 року, посилаючись на опрацювання значного обсягу інформації. Проте ані 17 вересня, ані до тепер, відповідь головним управлінням так і не була надана ОСОБА_1 . На переконання позивача, така бездіяльність у вигляді ненадання відповіді з боку відповідача грубо порушує його права, а тому позивач просить суд визнати протиправними дії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо ненадання відповіді на запит на отримання публічної інформації від 20.08.2020.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 20 000, 00 грн, оскільки його моральні та душевні страждання, спричинені протиправною бездіяльністю головного управління мали серйозні наслідки і полягали у глибокому почутті несправедливості, яке викликане тим, що протягом досить тривалого часу всупереч законодавству позивач не реалізував свої права. Поряд з цим, ОСОБА_1 зауважує, що він належить до соціально вразливої категорії населення, оскільки є внутрішньо переміщеною особою, до того ж складні життєві обставини спричинені безробіттям внаслідок звільнення його відповідачем.

Ухвалою від 23.11.2020 Донецький окружний адміністративний суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди. Розгляд справи суд вирішив проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У вказаній ухвалі суду відповідачу було роз`яснено його право у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання даної ухвали подати відзив на позов.

Згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта», вищевказана ухвала про відкриття провадження у справі була вручена відповідачу 25 листопада 2020 року.

Відзив на позов у встановлений судом строк відповідачем не поданий, поважність причин його неподання суду не повідомлено.

Будь-яких заяв щодо продовження процесуальних строків або заяв про поновлення процесуальних строків, встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку із їх пропуском з поважних причин, та таких, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, або заяв про продовження процесуальних строків, встановлених судом, з причин неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк, що зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, - від відповідача до суду не надходило.

Ухвалою від 14.01.2021 суд витребував у Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відомості щодо надсилання на адресу позивача відповіді на запит ОСОБА_1 від 20.08.2020. Розгляд адміністративної справи суд визначив проводити за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 12 год 30 хв 10.02.2021. Продовжив строк підготовчого провадження по адміністративній справі, - на тридцять днів з ініціативи суду.

10.02.2021 суд закрив підготовче провадження по адміністративній справі та призначив судовий розгляд по суті на 12 год 00 хв 03.03.2021, про що виніс відповідну ухвалу.

3.03.2021 судове засідання в режимі відеоконференції було відкладено за клопотанням позивача на 12 год 00 хв 10.03.2021.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспорта позивача серії НОМЕР_1 (а.с.5).

20.08.2020 позивачем направлено на електрону адресу Ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області запит на отримання публічної інформації, в якому позивач просив невідкладно повідомити деталізований розрахунок сум, що увійшли до виплати до заробітної плати 31.07.2020, зокрема розрахунок компенсації за невикористані відпустки. На підтвердження інформації позивач також просив надати відомості про нараховану заробітну плату, платіжні доручення, реєстр бюджетних фінансових зобов`язань та інші документи, які подавались до органів Державної казначейської служби з метою проведення повного розрахунку з ним (а.с.7).

Відповідач листом від 27.08.2020 № ПІ-Д-395 повідомив позивача про необхідність продовження строку для опрацювання його запиту до 20 робочих днів, тобто до 17 вересня 2020 року, посилаючись на опрацювання значного обсягу інформації (а.с.9).

Листом від 08.09.2020 № ПІ-Д-395 із додатками на 8 аркушах відповідач надав позивачу інформацію щодо нарахованої заробітної плати, розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки, реєстр бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 30 липня 2020 року № 905, реєстр платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 1805, платіжні доручення №№ 184-187 (а.с.28-36).

Вказаний лист був направлений 08.09.2020 об 11 год 02 хв на електрону адресу позивача, яка була зазначена у запиті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджено роздруківкою з поштової програми (а.с.37).

Не погоджуючись з діями відповідача щодо ненадання відповіді на запит на отримання публічної інформації від 20.08.2020, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В статті 34 Конституції України зазначено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Згідно зі статтею 5 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Статтею 20 Закону № 2657-XII визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Частиною 1 статті 1 Закону № 2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

За змістом частини 1 статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації та надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону № 2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

У пункті 6 частини 1 статті 14 Закону 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону 2939-VI запитом на інформацію є прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Частиною 2 цієї статті передбачено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Частинами 4 та 5 статті 19 Закону 2939-VI передбачено, що письмовий запит подається в довільній формі та має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Згідно частин 1, 4 статті 20 Закону 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (ч.2 ст. 23 Закону № 2939-VI).

Відповідно до ст. 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.

Відповідно до матеріалів справи спір між сторонами виник через незгоду позивача із ненаданням відповіді відповідачем у встановлений законом строк.

Водночас, судом встановлено, що у визначений Законом № 2939 -VI строк відповідачем надіслано відповідь на запит на офіційну електрону адресу позивача, яка була зазначена у запиті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). На судовому засіданні позивач підтвердив, що вказана електрона адреса зазначена відповідачем вірно.

Посилання ОСОБА_1 на те, що вказана відповідь не була ним отримана, суд вважає необґрунтованим, з огляду на те, що Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області виконано обов`язок щодо надсилання відповіді.

Позивач на судовому засіданні вказав, що 08.09.2020 об 11:02:01 ним дійсно було отримано відповідь відповідача, проте на іншу його заяву. На підтвердження вказаного доводу позивачем надано суду копію відповіді відповідача від 07.09.2020 № 8-327 та копію супровідного листа до неї, надісланого на електрону адресу позивача, з якого вбачається, що темою вкладення є «Відповідь на заяву ОСОБА_1 » (а.с.85).

Проте як вбачається з супровідного листа відповідача, на який він посилається як на підтвердження надсилання листа від 08.09.2020 вих. № ПІ-Д-395 про надання інформації, яка запитувалась позивачем, темою вкладення на ньому вказано «Відповідь на запит щодо отримання публічної інформації ПІ-Д-395» (а.с.37).

Тож у даному випадку мають місце два різні відправлення, які були надіслані відповідачем на адресу позивача 08.09.2020. Та отримання позивачем одного з них не може бути доказом на підтвердження ненадіслання відповідачем на електрону адресу позивача другого.

Окрім того, законом передбачено обов`язок відповідача щодо надання відповіді на запит на інформацію, а не відстеження за наслідками отримання вказаної відповіді її адресатом.

В свою чергу, позивач вправі оскаржити дії адміністратора поштового сервера щодо неналежного виконання ним обов`язку по доставці електронного листа.

Отже, вимога позивача визнати протиправним дії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо ненадання відповіді на запит на отримання публічної інформації від 20.08.2020 є необґрунтованою та такою, яка не підлягає задоволенню.

Стосовно відшкодування позивачці моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Стаття 23 Цивільного кодексу України визначає відшкодування моральної шкоди. Установлюється, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю і стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі й гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У свою чергу, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою варто розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав правової відповідальності, обов`язковому доказуванню під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Суд також звертає увагу, що стаття 41 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод установлює, що якщо Суд визнає факт, що мало місце порушення Європейської конвенції або Протоколів до неї, а внутрішнє право Високої Договірної Сторони допускає можливість лише часткового відшкодування, Суд у разі необхідності надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

Отже, у даному випадку ключовим питання є, зокрема, з`ясування протиправності діяння її заподіювача та порушення чинних в Україні правових норм.

Судом під час розгляду цієї справи не встановлено протиправність дії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, а отже відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір не підлягає відшкодуванню.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 139, 243-250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 34898944, місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 48 А) про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди, - відмовити у повному обсязі.

Повний текст рішення складено 15.03.2021.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб