ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2010 року 16 год. 00 хв. Справа № 2а-748/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Лазаренко М.С.
при секретарі Гончаренко Н.А.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Мунтян О.Л.
розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до: Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання нечинним Рішення №0005292370 від 22.10.2000р.
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати нечинним Рішення № 0005292370 від 22.10.2009 про застосування
штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24 613 грн. 35 коп. в частині нарахування штрафу в сумі 24 563 грн. 80 коп., посилаючись на те, що 14.10.2009 співробітниками Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції була проведена перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та складено Акт № 0413/08/22/23/2207719670 перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, яким встановлено порушення п. 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 зі змінами та доповненнями, а саме: сума не облікованого товару, який знаходився за місцем реалізації складає 12 281 грн. 90 коп. З висновками акту перевірки, які стали підставою для нарахування штрафу в сумі 24 563 грн. 80 коп., позивач не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, з наступних підстав. Так, як вважає позивач, перевірка ФОП ОСОБА_3 була проведена не в присутності самого позивача чи його уповноваженого представника, як цього вимагає закон, а в присутності продавця, яка перебуває з позивачем в трудових відносинах, що є порушенням ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990 р. із змінами та доповненнями. Також, на думку позивача, на даний час законодавством не передбачений порядок обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації для фізичних осіб-підприємців, таким чином відсутність за місцем реалізації накладних на товар, під час перевірки, не може бути віднесено до порушень установленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Крім того, зазначає, що книга обліку доходів та витрат підприємця ведеться ФОП ОСОБА_3 в порядку, затвердженому Постановою КМУ № 269 від 26.09.2001. На підставі вищезазначеного просить позов задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити та дала пояснення в обґрунтування позову аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідачем подані заперечення проти позову, відповідно до яких відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного податкового законодавства, оскільки перевірка позивача проведена з дотриманням вимог чинного законодавства у відповідності з планом графіком на місяць; стаття 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачає, що облік товарних запасів фізичною особою –СПД ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою –у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Книга обліку доходів і витрат, яку ведуть СПД, і форма якої затверджена наказом ДПА України, на момент перевірки була відсутня, тому штрафні санкції до ФОП Горохова М.О, застосовані правомірно.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та дав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.
Вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконання наказу начальника БОДПІ в Запорізькій області від 29.09.2009 № 978 «Про проведення позапланових перевірок в жовтні 2009 року», 14.10.2009 працівниками Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Вершиновим А.В., на підставі направлення № 220874 від 14.10.2009, та Відясовим О.К., на підставі направлення № 220875 від 14.10.2009, здійснено позапланову перевірку з питань дотримання вимог Законів України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», від 23.03.1996 № 98-96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 19.12.1995 № 481/95-ВР»Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» кіоску ФОП ОСОБА_3 за адресо: АДРЕСА_1.
Перевірку здійснено у присутності продавця ОСОБА_6, що підтверджується наданою позивачем копією акту № 0413/08/22/23/2207719670 від 14.10.2009.
За результатами перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій були встановлені наступні порушення: п. п. 12, 13 ст. 3 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р., а саме: сума необлікованого товару, який знаходився за місцем реалізації склала 12 281 грн. 90 коп., невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена у денному Х - звіті РРО в розмірі 9 грн. 91 коп., про що було складено акт № 0413/08/22/23/2207719670 від 14.10.2009.
На підставі акту перевірки Бердянською об’єднаною державною податковою інспекцією винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005292370 від 22.10.2009 на суму 24613 грн. 35 коп.
Відповідно до положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за застосуванням РРО здійснюється податковими органами у вигляді планових і позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України» позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Згідно з ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95) планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Відповідно до ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в України» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Як вбачається із матеріалів справи, при проведенні перевірки БОДПІ направлення на перевірку та копія наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки продавцю ОСОБА_6 надавалися, що підтверджується її підписом на направленнях на перевірку, наданих відповідачем. Таким чином, суд не приймає до уваги твердження позивача щодо незаконності проведеної перевірки, оскільки необхідні для проведення цієї перевірки документи були надані особі, уповноваженій платником податків (ФОП ОСОБА_3) здійснювати розрахунки за товари (послуги).
Таким чином, позапланова перевірка була здійснена співробітниками БОДПІ на законних підставах.
Разом з цим, суд вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, не відповідають фактичним обставинам, у зв’язку з чим Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005292370 від 22.10.2009 не може бути визнано законним та обґрунтованим виходячи з наступного.
Відповідно до п.12 ст.3 Закону №265/95, суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг ) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані вести у порядку, встановленому законодавством , облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Тобто, п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95 є відсильною нормою, і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.
Статтею 6 Закону № 265 передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
На даний час жодним нормативно-правовим актом України не передбачений порядок ведення обліку товарних запасів фізичною особою – підприємцем та його обов’язок мати первинні документи та накладні на товар.
Відповідно до ст. 21 Закону №265/95, якою керувався відповідач при прийнятті рішення, фінансова санкція застосовується до суб’єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання. При цьому фінансова санкція застосовується у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації.
Таким чином, обов’язковою умовою притягнення до юридичної відповідальності є порушення встановленого законодавством порядку обліку товарів, в результаті якого виявлено не обліковані (не оприбутковані) товари.
На виконання ст.9 Закону №265/95 Постановою Кабінету Міністрів України №1269 від 26.09.2001 «Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат» (надалі – Постанова №1269) затверджено Порядок ведення книги обліку доходів і витрат.
Згідно з п.5 Постанови №1269 та форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності протягом календарного року суб’єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов’язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг).
Тобто, вказаний нормативний акт передбачає обов’язок фізичних осіб-підприємців, здійснювати облік шляхом зазначення лише відповідних сум витрат, а не первинних бухгалтерських документів, якими підтверджуються кількість та ціна отриманого товару.
Крім того пунктом 3 Постанови №1269 передбачено, що форма книги затверджується Державною податковою адміністрацією України.
Однак, на даний час відсутній нормативний документ ДПА України, яким на виконання Закону №265/95 та Постанови №1269 було б затверджено форму Книги обліку доходів і витрат.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону N 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 2 Закону № 996 визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Порядок введення обліку основних засобів визначено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» і його норми застосовуються лише підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ).
Твердження БОДПІ, що облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації повинен здійснюватися у Книзі обліку доходів та витрат, відповідно до «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом ДПА України від 21.04.93 № 12 (додаток 10) є безпідставними з наступних причин.
Зазначена Інструкція затверджена на виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян». У 2003 році у зв'язку з прийняттям Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» до інструкції внесено відповідні зміни. Зазначеною інструкцією визначається порядок оподаткування доходів, одержаних у звітний податковий період фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності, а не порядок ведення обліку товарів. Той факт, що Книга обліку доходів та витрат підприємцем велась, підтверджують надані в судове засідання копії актів перевірок БОДПІ ФОП ОСОБА_3 № 349/17-І2/2207719670 від 13.03.2008 р. та акт № 503/17-2/2207719670 від 11.08.2009 р., згідно з якими зауважень щодо реєстрації чи не реєстрації книг в БОДПІ не відображено.
Крім того, даною Інструкцією суб'єктам підприємницької діяльності надано право взагалі не використовувати первинні бухгалтерські документи, якими підтверджуються кількість та ціна отриманого товару. Так п.13 встановлено, що загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку № 6 до цієї Інструкції.
Склад валових витрат виробництва (обігу), що виключається з валового доходу платників податку - фізичних осіб, регулюється нормами Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями, далі - Закон N 334) та додатком 7 до Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 р. N 12, із змінами і доповненнями, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 за N 64) (далі - Інструкція), в якому зазначено, що будь-які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком відповідно до статті 1 Закону України «Про підприємництво».
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР.
Таким чином, даним нормативним актом витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. При цьому закріплено обов’язок фізичних осіб-підприємців, здійснювати облік шляхом зазначення лише відповідних сум витрат (документально підтверджених або у відсотках до отриманого доходу). Обов’язок СПД щодо внесення в книгу записів на підставі первинних документів визначений лише в Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат громадян – суб’єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) ф.№10, який ухвалений у вигляді листа ДПА від 05.11.97 №17-0117/10-8886.
Враховуючи статус цього документу, його не можливо вважати нормативно-правовим актом, оскільки він не зареєстрований Мін`юстом у відповідності до вимог Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 року №493/92 та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731, а відтак він може носити лише рекомендаційний характер.
Таким чином, ведення бухгалтерського обліку фізичними особами - підприємцями чинним законодавством не передбачено.
Проаналізувавши пояснення сторін, дослідивши докази по матеріалам справи, суд вважає, що позивач, порушення положення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, і громадського харчування та послуг» не допустив, а тому застосування БОДПІ штрафних і (фінансових) санкцій згідно з статтею 20 цього Закону є безпідставними.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України суб’єкт владних повноважень при прийнятті рішення повинен діяти: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Частиною другою статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заперечення відповідача щодо позову спростовується вищенаведеним обґрунтуванням та оцінюються судом критично, оскільки відповідач не довів правомірність свого рішення в частині невизнання адміністративного позову. З огляду на матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та підлягають задоволенню в частині санкції, застосованої до позивача за неведення обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації.
Разом із тим, оцінюючи прийняте БОДПІ рішення від 22.10.2009, слід зазначити, що відповідно до пункту 7.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 року №567/5758, податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма «С»).
Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій складається на розраховану суму штрафних (фінансових) санкцій. Якщо податковий орган застосував штрафні санкції відповідно до декількох законодавчих актів, якими податковим органом надано право їх застосовувати, то складається відповідна кількість рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Якщо згідно із законодавством передбачено декілька термінів сплати розрахованих сум штрафних (фінансових) санкцій, то суми, які необхідно сплатити, та відповідні терміни сплати проставляються в окремих рядках рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до наведених вимог законодавства, БОДПІ на підставі виявлених порушень ФОП ОСОБА_3 пунктів 12, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» винесено одне рішення із зазначенням суми 24613 грн. 35 коп. розрахованої штрафної (фінансової) санкції сумісно.
Таким чином, до позивача були застосовані штрафні санкції в таких розмірах: штрафна санкція згідно з ст.21 даного Закону у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: 12281 грн. 90 коп. = 24563 грн. 80 коп., штрафна санкція згідно з ст.22 цього ж Закону у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність, у сумі 49 грн. 55 коп., загальна сума штрафних (фінансових) санкцій становить 24613 грн. 35 коп.
В свою чергу, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій складається на розраховану суму, яка в свою чергу складається з двох сум.
Встановивши невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та, що без неї оскаржуване рішення в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми як основного платежу так і штрафних (фінансових) санкцій.
Суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, а тому рішення підлягає визнанню протиправним повністю, оскільки суд не може самостійно нараховувати частину штрафних (фінансових) санкцій.
Тобто, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.
Визнання рішення податкового органу недійсним повністю у такій ситуації, дає йому можливість визначити в установленому Законом порядку правильне рішення, зокрема через прийняття нового рішення, при умові, якщо не закінчилися строки давності, встановлені законом.
З огляду на вищевикладене податкове повідомлення-рішення БОДПІ у Запорізькій області № 0005292370 від 22.10.2009 про застосування штрафних фінансових санкцій в сумі 24613 грн.35 коп. підлягає скасуванню.
Крім того, як вбачається із оскаржуваного рішення, сума штрафних (фінансових) санкцій виписана одним числом, без поділу на санкції відповідних порушень. Тобто, суд вважає, що у такій ситуації є неможливим виокремити застосовані податковим органом до ФОП виявлені правопорушення, оскільки такі дії свідчитимуть про підміну функцій БОДПІ.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частиною другою статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, встановивши, що дії відповідача не відповідають вимогам суб'єктів владних повноважень, встановленим частиною третьою статті 2 КАС України, на думку суду, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень права ФОП ОСОБА_3 потребують судового захисту шляхом скасування рішення.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов підлягає до задоволенню повністю.
Враховуючи, що ФОП ОСОБА_3 при зверненні до суду шляхом подання позовної заяви понесені витрати по сплаті судового збору, а також: те, що його позов до суб'єкта владних повноважень задоволено повністю, то згідно зі статтею 94 КАС України сплачене ним мито у розмірі 3 грн. 40 коп. підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення №0005292370 від 22.10.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій, винесене Бердянською об’єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова , якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а у разі складання постанови в повному обсязі - з дня складання в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.С. Лазаренко
Постанову в повному обсязі виготовлено та підписано 26 квітня 2010 року.