ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" квітня 2010 р. Справа № 2a-1026/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Грицюка П.П.
при секретарі Кузишин Р.М.
за участю:
представника позивача: ЗАТ «Лукор»- Кобець С.Ф.
представника відповідача: Державної екологічної інспекції в Іван-Франківській області –Соколова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Лукор» до Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення про тимчасову заборону ( зупинення) видобутку питних підземних вод з родовища «Лімницьке 3», -
ВСТАНОВИВ:
18 березня 2010 року ЗАТ «Лукор»(далі –позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області (далі –відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про тимчасову заборону (зупинення) видобутку питних підземних вод з родовища «Лімницьке 3».
09.04.2010 року за результатами розгляду клопотання позивача судом винесено ухвалу про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинки дії оскаржуваного рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 01.03.2010 року, протиправно винесено рішення про тимчасову заборону (зупинення) видобутку питних підземних вод з родовища «Лімницьке 3»за №12 . В позовній заяві позивач наводить підстави протиправності вказаного рішення з посиланням на вимоги законодавства, які при цьому порушено.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав вказаних в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у запереченні. Пояснив суду, що у Державному управлінні екології та природних ресурсів в Івано-Франківській ЗАТ «Лукор»було отримано екологічну картку №318 від 09.06.2006 року у вимогах якої вказано: при розміщенні родовища, що експлуатується, обов’язкова розробка оцінки вливу на навколишнє природне середовище. Екологічна картка погоджена при умові суворого дотримання діяльності в межах природно-заповідного фонду та санітарно захисних зон, погодження в державному управлінні екоресурсів проекту (технологічної схеми). В подальшому позивачем отримано спеціальний дозвіл на користування надрами №4158 від 22.12.2006 року для ділянки родовищ «Лімницьке 3»виданого Міністерством охорони навколишнього природного середовища України. Однією з умов спеціального дозволу є виконання умов вищевказаної екологічної картки. Однак, позивач не виконав вимоги екологічної картки в частині непогодження (не отримання висновку державної екологічної експертизи) проекту (технологічна схема) розробки родовища, чим порушено вимоги ЗУ «Про природо-заповідний фонд України», ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», ЗУ «Про екологічну експертизу», Постанови КМ України від 14.02.2001 №142 «Про перелік видів діяльності об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку». Крім того, у відповідності до ст. ст. 24, 56 Кодексу України Про надра - користувачі надрами повинні виконувати вимоги щодо користування надрами передбачені законодавством України, тобто дотримуватись всіх умов спеціального дозволу на користування надрами №4158 від 22.12.2006 року для ділянки родовища «Лімницьке 3». Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що працює в Державній екологічній інспекції в області на посаді державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища. В період з 17-19 лютого 2010 року приймав участь в проведенні перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства в діяльності ЗАТ «Лукор». За результатами перевірки складено відповідний акт та припис, в яких зазначені виявлені порушення. Виявлений факт непогодження позивачем проекту розробки родовища став підставою для винесення рішення №12 від 01.03.2010 року про тимчасову заборону видобутку питних підземних вод з родовища «Лімницьке 3». В своїх поясненнях зазначає обставини допущених порушень, вказуючи на норми законодавства, які порушено.
Суд, розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, пояснення свідка, дослідивши інші докази, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” до компетенції Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області належить державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод тощо.
Статтею 26 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” зазначено, що проведення екологічної експертизи є обов'язковим у процесі законотворчої, інвестиційної, управлінської, господарської та іншої діяльності, що впливає на стан навколишнього природного середовища. Порядок проведення екологічної експертизи визначається законодавством України.
Законом України «Про екологічну експертизу»передбачено, що метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.
У відповідності до ст.7 ЗУ «Про екологічну експертизу»передбачається розробка перед проектної документації в частині оцінки впливу на навколишнє природне середовище і стосується тільки нових проектів.
Статтею 14 Закону України «Про екологічну експертизу»передбачено, що державній екологічній експертизі підлягають: державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного господарства; проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування, схем генеральних планів промислових вузлів, схем розміщення підприємств у промислових вузлах і районах, схем упорядкування промислової забудови, інша передпланова і передпроектна документація; інвестиційні проекти, техніко-економічні обгрунтування і розрахунки, проекти і робочі проекти на будівництво нових та розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств; документація по перепрофілюванню, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарських об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, в тому числі військового та оборонного призначення; проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі забезпечення екологічної (в тому числі радіаційної) безпеки, охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, діяльності, що може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища; документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів і речовин (у тому числі тих, що закуповуються за кордоном), які можуть створити потенційну загрозу навколишньому природному середовищу; документація щодо генетично модифікованих організмів, що призначаються для використання у відкритій системі. Відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, місцевих Рад чи їх виконавчих комітетів державній екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища.
Відповідно до вимог ст. 40 «Про природно-заповідний фонд»режим охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її впливу на навколишнє природне середовище. В охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об'єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється на основі екологічної експертизи, що проводиться в порядку, встановленому законодавством України. Охоронні зони територій та об'єктів природно-заповідного фонду враховуються під час розробки проектно-планувальної та проектної документації.
Статтями 24, 56 Кодексу України Про надра встановлено, що користувачі надрами повинні виконувати вимоги щодо користування надрами передбачені законодавством України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. N 554 затверджено перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.
В судовому засіданні встановлено, що водозабір питного водопостачання родовища підземних вод «Лімницьке 3»запроектований у 1975 році, уведений в експлуатацію в 1983 році. ЗАТ «Лукор»даний водозабір використовується з 2000 року.
Для повторного отримання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами (експлуатацію родовища підземних вод «Лімницьке 3») Державним управлінням екології та природних ресурсів в Івано-Франківській області 09.06.2006 року було видано екологічну картку №318, умовами якої було додержання обмежень господарської діяльності в межах природно-заповідного об»єкту та санітарних захисних зон, погодження проекту (технологічної схеми) розробки родовища.
Використання надр з родовища підземних вод «Лімницьке 3»позивач здійснює на підставі спеціального дозволу на користування надрами №4158 від 22.12.2006 року виданого Міністерством охорони навколишнього природного середовища України. Водопостачання і водовідведення здійснюється на основі дозволу на спеціальне водокористування, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в області 12.02.2002 року, термін дії якого продовжено до 31.12.2010 року. Об’єкт надрокористування частково знаходиться на землях природоохоронного призначення ландшафтного заказника місцевого значення «Річка Лімниця з водоохоронною смугою вздовж берега шириною 100 м».
Працівниками Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області 17-19 лютого 2010 року проведено перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства в діяльності ЗАТ «Лукор», за результатами якої складено акт перевірки та припис.
В ході розгляду матеріалів перевірки головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Івано - Франківській області, начальником Державної екологічної інспекції Яківчуком І.М. винесено рішення №12 від 01.03.2010 року про тимчасову заборону (зупинення) ЗАТ «Лукор»видобутку питних підземних вод з родовища «Лімницьке 3»на території м. Калуш, Івано-Франківської області до погодження проекту (технологічної схеми) розробки родовища.
Оскаржуване рішення винесено в зв’язку із тим, що позивачем не погоджено (не отримано висновку державної екологічної експертизи) проекту (технологічна схема) розробки родовища, чим порушено ст.ст. 26, 27, 29, 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 13, 14, 39 Закону України «Про екологічну експертизу», ст. 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд», Постанову КМ України від 27.07.1995 року №554.
Суд констатує, що водозабір питного водопостачання родовища підземних вод «Лімницьке 3»не входить в перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. N 554.
Так, пунктом 21 даного переліку зазначено, що підвищену екологічну небезпеку становить будівництво водозаборів поверхневих і підземних вод для централізованих систем водопостачання населених пунктів, окремих промислових підприємств, а не їх експлуатація.
В даному випадку будь-якого будівництва чи реконструкції водозабору позивач не здійснював, а тільки експлуатує його.
Також не відноситься діяльність позивача з приводу водокористування до гірничо видобувної промисловості, як зазначено представником відповідача в судовому засіданні, оскільки визначення гірничої (гірничодобувної) промисловості надано в Законі України від 06.10.99 р. N 1127-XIV "Гірничий закон України".
Зокрема, гірнича (гірничодобувна) промисловість - це комплекс галузей важкої промисловості з розвідування родовищ корисних копалин, їх видобутку з надр землі та збагачення, а гірниче підприємство - це цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізі, збагачувальні фабрики тощо).
Крім того, експлуатація водозабору здійснюється з 1983 року, тобто до набуття чинності ЗУ «Про екологічну експертизу»(09.02.1995 року).
При цьому суд зазначає, що відповідно до вимог статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
При винесенні оскаржуваного рішення не правильним було застосування відповідачем вимог ст. 40 ЗУ «Про природно-заповідний фонд».
Так, режим охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її впливу на навколишнє природне середовище. В охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об'єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється на основі екологічної експертизи, що проводиться в порядку, встановленому законодавством України.
Поряд з цим, в судове засідання відповідачем не представлено будь-яких підтверджень негативного впливу водозабору на стан навколишнього природного середовища в межах ландшафтного заказника місцевого значення. Не зафіксовано такий факт і в акті перевірки, приписі Держекоінспекції від 17-19.02.2010 року та оскаржуваному рішенні.
Також встановлено, що 11.03.2010 року позивач звернувся із зверненням за №11/3-33 до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області щодо перегляду екологічної картки, так як вимоги якої не відповідають вимогам законодавства, а вид діяльності по здійсненню водозабору не належить до Переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №554 від 27.07.1995 року, який передбачає будівництво водозаборів поверхневих та підземних вод.
В судове засідання представником позивача надано копію листа Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області за №01-1-11/657 про результати розгляду вищевказаного звернення ЗАТ «Лукор» (а.с.41-42).
Відповідно до даного листа управління зазначає, що для повторного отримання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами (експлуатацію родовища підземних вод «Лімницьке 3») Державним управлінням екології та природних ресурсів в Івано-Франківській області 09.06.2006 року було видано екологічну картку №318. Пунктом 13 згаданої екологічної картки передбачено: суворо дотримуватись обмежень господарської діяльності в межах природно-заповідного об’єкту та санітарних зон, погодження в Держуправлінні екоресурсів проекту (технологічної схеми) розробки родовища. Вимогу щодо розробки проекту ОВНС в даному пункті не ставилось, оскільки об’єкт експлуатувався з 1983 року до набуття чинності ЗУ «Про екологічну експертизу»від 09.02.1995 року. П.4 екологічної картки щодо обов’язкової розробки ОВНС стосується тільки нового будівництва або розширення водозабору, а не його експлуатації. Крім того, не було змін умов водокористування та технологічної схеми розробки родовища. Вимога щодо погодження в Держуправлінні екоресурсів проекту розробки родовища ставилися на той випадок, якщо технологічна схема розробки родовища була б змінена.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачем не вживались будь-які зміни щодо технгологічної схеми розробки родовища.
Судом також досліджено, що ЗАТ "Лукор" надає послуги з прийняття та очищення стічних вод згідно договору №5 від 12.01.2010 року з КП "Водотеплосервіс" та здійснює водопостачання ще ряду потенційно небезпечних підприємств міста Калуша, а тому, виконання оскаржуваного рішення може спричинити до припинення очищення стічних вод та інших негативних наслідків для навколишнього природного середовища.
При цьому суд зазначає, що відповідно до Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженого Постановою Верховної ради України від 29.10.1992 року № 2751-12 не допускається термінова тимчасова заборона (зупинення) чи припинення діяльності підприємства, якщо це може призвести до виникнення аварійної ситуації.
Розглядаючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про тимчасову заборону ( зупинення) видобутку питних підземних вод з родовища «Лімницьке 3», суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положення ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що рішення головного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області Яківчука Ігора Михайловича №12 від 01.03.2010 року про тимчасову заборону (зупинення) видобутку питних підземних вод з родовища «Лімницьке 3»на території м.Калуша, Івано-Франківської області є протиправним та підлягає скасуванню.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення головного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області Яківчука Ігора Михайловича №12 від 01.03.2010 року про тимчасову заборону (зупинення) видобутку питних підземних вод з родовища «Лімницьке 3»на території м.Калуша, Івано-Франківської області.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: Грицюк П.П.
Постанова складена в повному обсязі 13.04.2010 року.