копія

  КІРОВОГРАДСЬКИЙ   ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2010р.                     №2-а-7558/09/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П. при секретарі Колтуновій А.Ю.

за участю представників:

- від позивача – не з’явився,

- від відповідача-1 – не з’явився,

- від відповідача-2 – Коротєєв Е.М., Чумаченко Н.В., Хоміна Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні  у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом  фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі - позивач) до державної податкової адміністрації у Кіровоградській області (надалі – відповідач-1), Добровеличківської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі – відповідач-2) про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та рішень про залишення скарг без задоволення.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів та просив прийняти рішення Добровеличківської МДПІ, яким скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.06.2009р. №0000372320, від 30.07.2009р. №0000472320, №0000462320 та рішення ДПА в Кіровоградській області від 04.09.2009р. №3385/10/23-229 та №3384/10/23-229 про залишення скарг без задоволення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що посадовими особами відповідача-2 17.05.2009р. та 18.07.2009р.були здійснені перевірки магазину ІНФОРМАЦІЯ_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в якому позивачем здійснюється підприємницька діяльність. За результатами перевірки складно акти перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 17.05.2009р. та 18.07.2009р. В результаті виявлених порушень законодавства відповідачем-2 прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.06.2009р. №0000372320 на суму 60000 грн., від 30.07.2009р. №0000472320 на суму 96672 грн., №0000462320 на суму 320 грн.

Позивач не погодившись з прийнятими рішеннями здійснив процедуру адміністративного оскарження і рішеннями відповідача-1 від 04.09.2009р. №3385/10/23-229 та №3384/10/23-229, скарги позивача залишені без задоволення.

Позивач зазначає, що посадовими особами відповідача-2 під час перевірки допущено ряд порушення порядку проведення перевірок, а саме стосовно визначення виду перевірки, документів необхідних для проведення перевірки, тривалості перевірки.

Також позивач зазначає, що порушення виявлені під час перевірки 17.05.2009р., а саме п. 1, 2, 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі – Закон про РРО) і відповідно санкції застосовані за вказані порушення є безпідставними, оскільки позивач на час перевірки була платником єдиного податку, а тому не повинна була застосовувати реєстратор розрахункових операцій, оскільки вела книгу обліку доходів та витрат,  також здійснювати облік товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації. Позивач зазначає, що під час вказаної перевірки у нього були вилучені книга обліку доходів та витрат, чорновий зошит, які після закінчення перевірки не були повернуті.

Стосовно перевірки проведеної 18.07.2009р. позивач зазначає, що вказана планова перевірка проведена без завчасного повідомлення за 10 днів про її  проведення. Перевірка проведена всупереч положення ПКМУ від 21.05.2009р. №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010р.».

Також позивач зазначає, що її безпідставно перевели на загальну систему оподаткування за її заявою, оскільки вона дійсно подавала таку заяву, але не зазначила дату, а також не подала всіх документів необхідних для переходу на загальну систему оподаткування. Тому посадові особи відповідача-2 безпідставно застосували санкцію за порушення норм Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» на суму 320 грн.

Представниками відповідачів надано письмові заперечення на позов, якими позов не визнається в повному обсязі.

В судовому засіданні 26.03.2010 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 31.03.2010р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

    Посадовими особами відповідача-2  проведено перевірку магазину ІНФОРМАЦІЯ_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в якому позивачем здійснюється підприємницька діяльність.

За результатами перевірки складно акт перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 17.05.2009р. (а.с. 26, 27).

Перевіркою встановлено порушення п. 1, 2, 12, 13 ст. 3 Закону про РРО – проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій, при цьому згідно п. 2.2.13. акту перевірки вартість товарів проданих без застосування РРО становить 602,5 грн.; неведення  обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, пр цьому вартість не облікованих товарів за місцем їх реалізації становить 28493,75 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

1) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.06.2009р. №0000372320 (а.с. 12), яким до позивача:

-   за порушення п. 1, 2 ст. 3 та на підставі п. 1 ст. 17 Закону про РРО застосована фінансова санкція в розмірі – 3012,50 грн. (602,5 х 5);

-   за порушення п. 12 ст. 3 та на підставі ст. 20 Закону про РРО застосована фінансова санкція в розмірі – 56987,50 грн. (28493,75 х 2).

Суми застосованих фінансових санкцій підтверджуються відповідним розрахунком (а.с. 120).

    Висновок посадових осіб відповідача-2 щодо необхідності застосування РРО та ведення обліку товарних запасів ґрунтується на тому, що позивачем порушуються умови ведення книги обліку доходів та витрат, а саме відсутні відповідні записи в графі «витрати».

Суд приходить до висновку, що позов в частині скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.06.2009р. №0000372320 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на момент здійснення перевірки позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, що підтверджується копією свідоцтва про сплату єдиного податку (а.с.135) та не заперечується представниками відповідача-2.

Згідно п. 6 ст. 9 Закону про РРО реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, наведено в додатку № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ДПАУ від 21.04.93 р. № 12.

В ході перевірки встановлено, що у позивача наявна книга обліку доходів та витрат,  про що зазначено в п. 2.2.14 акту перевірки (а.с. 27).

Таким чином, позивач перебуваючи на спрощеній системі оподаткування мав право не застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

Посадовими особами відповідача під час перевірки встановлено порушення порядку ведення книги обліку доходів та витрат, а саме відсутні відповідні записи в графі «витрати» , у зв’язку з чим зроблено висновок про необхідність застосування реєстратора розрахункових операцій.

Разом з тим, Закон про РРО та Порядок ведення книги обліку доходів та витрат, не передбачають, що в разі порушення поряду ведення книги обліку доходів та витрат, а саме не здійснення відповідних записів, має наслідком обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

Таким чином, своїми діями податковий орган фактично застосовує до суб’єктів підприємницької діяльності заходи впливу (відповідальність) за порушення норм Закону про РРО, які не передбачені розділом V «ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЦЬОГО ЗАКОНУ» Закону про РРО.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 3 ст. 217 ГК України крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 ГК України види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.ч. 1 та 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідачами не наведено посилань на норми Закону про РРО, які встановлюють такий вид адміністративно-господарської санкції, як необхідність застосування РРО в разі неведення або порушення порядку ведення книги обліку розрахункових операцій.

Стосовно необхідності ведення позивачем обліку товарних запасів, в період перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст. 6 Закону про РРО облік товарних запасів фізичною особою – суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, встановленому чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) – у порядку, встановленому відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. При цьому обов'язок з ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до ст. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 вимога щодо ведення книги доходів та витрат встановлена лише стосовно платників єдиного податку – юридичних осіб.

Форму Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва – юридичної особи та Порядок її ведення затверджено наказом ДПАУ від 13.10.98 р. № 477.

Форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, наведено в додатку № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ДПАУ від 21.04.93 р. № 12. Проте обов'язок щодо ведення обліку витрат фізособами-СПД, що застосовують спрощену систему оподаткування, чинним законодавством не передбачений. 

Отже, фізичні особи, що застосовують спрощену систему обліку та оподаткування та сплачують єдиний податок, взагалі не зобов'язані вести облік витрат на придбання товарів, а тому й не зобов'язані вести облік запасів на складах чи у місцях продажу товарів (послуг).

Позовні вимоги в частині скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.07.2009р. №0000472320, №0000462320 та рішення ДПА в Кіровоградській області від 04.09.2009р. №3385/10/23-229 та №3384/10/23-229 про залишення скарг без задоволення задоволенню не підлягають враховуючи наступне.

Посадовими особами відповідача-2  проведено перевірку магазину ІНФОРМАЦІЯ_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в якому позивачем здійснюється підприємницька діяльність.

На час проведення перевірки позивач перейшов на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, що підтверджується заявою поданою позивачем до відповідача-2 15.06.2009р. (а.с. 85).

При цьому суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що переведення його на загальну систему оподаткування є незаконним оскільки ним не подавались документи, які б дали підставу для такого переведення.

Разом з тим, відповідно до ст. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.98р. №727/98 відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

Отже, згідно положень вказаного Указу єдиною умовою переходу на загальну систему оподаткування є подача заяви не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

В даному випадку позивачем подано заяву 15 червня 2009 року, тобто до закінчення другого звітного кварталу, а тому відповідач-2 правомірно перевів позивача на загальну систему оподаткування.

За результатами перевірки складно акт перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 18.07.2009р. (а.с. 28, 29).

Перевіркою встановлено порушення п. 1, 2, 12, 13 ст. 3 Закону про РРО – проведення розрахунків із споживачами без видачі розрахункового документу; незастосування реєстратора розрахункових операцій; невідповідність готівкових коштів на місці проведення торгівлі; відсутність книги обліку доходів та витрат та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96р. № 98/96-ВР (надалі – Закон про патентування) – відсутність торгового патенту на місці проведення торгівлі.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

1) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.07.2009р. №0000472320 (а.с. 10), яким до позивача:

-   за порушення п. 1, 2 ст. 3 та на підставі п. 1 ст. 17 Закону про РРО застосована фінансова санкція в розмірі – 11974 грн. (2394,80 х 5);

-   за порушення п. 12 ст. 3 та на підставі ст. 20 Закону про РРО застосована фінансова санкція в розмірі – 84698 грн. (42349 х 2).

2) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.07.2009р. №0000462320 (а.с. 11), яким до позивача:

-   за порушення ст. 3 Закону про патентування та на підставі п. 1 ст. 8 Закону про патентування застосована фінансова санкція в розмірі – 320 грн. (160 х 2).

Суми застосованих фінансових санкцій підтверджуються відповідним розрахунком (а.с. 80).

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Під час здійснення перевірки позивача було здійснено закупівлю фарби «Кременка» на суму 41 грн., що підтверджується актом перевірки правильності проведення розрахункової операції на місці реалізації товарів (надання послуг) (а.с. 81), при цьому під час здійснення розрахунків позивачем не застосовується реєстратор розрахункових операцій, розрахункова книжка у зв’язку з чим покупцеві не видано розрахунковий документ встановленої форми, що є порушенням п. 1, 2 ст. 3 Закону про РРО.

Згідно п. 2.2.13 акту перевірки (а.с. 29) загальна сума готівкових коштів виявлених у місці проведення розрахунків становила 2394,80 грн., а тому відповідачем правомірно за вказане порушення нараховано штрафну санкцію в розмірі 11974 грн.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Під час перевірки встановлено, що у позивача відсутня книга обліку доходів та витрат наявність та порядок ведення якої дало б можливість встановити належний облік товарних запасів за місцем їх реалізації.

Згідно Відомості про результати перевірки, щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів станом на 18.07.2009р. (а.с. 105), вартість залишків становить 42349 грн., а тому відповідачем-2 правомірно застосована штрафна санкція в розмірі 84698 грн.

При цьому доводи позивача щодо того, що книга обліку доходів та витрат була у нього вилучена під час перевірки 17.05.2009р. судом до уваги не приймаються оскільки доказів такого вилучення позивачем не надано, і крім того, перейшовши з третього кварталу 2009 року на загальну систему оподаткування позивач був зобов’язаний придбавати та зареєструвати в органах ДПІ книгу обліку доходів та витрат за формою встановленою   Постановою КМУ від 26.09.2001р. №1269.

Доводи позивача щодо порушення порядку проведення перевірки суд не приймає до уваги та зазначає наступне.

Відповідно до статей 8-10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до функцій органів державної податкової служби належить зокрема здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону про РРО, планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України. А згідно з ч. 4 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Проте, ч. 1 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Тобто, ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів ), а в даному випадку податковим органом була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності. Отже, вказана перевірка проведена правомірно, оскільки Законом про РРО не встановлено періодичність проведення перевірок.

Зокрема, позаплановою виїзної перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з наведених ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» обставин.

Статтями 15, 16 Закону про РРО визначено, що контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

У межах повноважень, визначених Законом про РРО органи державної податкової служби проводять перевірки стосовно додержання норм цього Закону згідно із затвердженими керівництвом податкових органів планами-графіками проведення перевірок або відповідних наказів податкового органу.

З матеріалів справи вбачається, що керівником відповідача-2 26.06.2009р. затверджено план-графік перевірок суб’єктів підприємницької діяльності з питань додержання порядку проведення готівкових розрахунків на липень 2009 р. (а.с. 84), зокрема в графі 3 вказаного плану зазначено позивача – ПП ОСОБА_4, а тому доводи  позивача в цій частині є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Згідно пунктів 1, 2 ст. 3 Закону про патентування патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Відповідно до п. 1 ст. 8 вказаного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть таку відповідальність - за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

Під час перевірки позивача встановлено відсутність торгового патенту, а тому застосування санкції в розмірі 320 грн. за здійснення торгівельної діяльності без одержання торгового патенту є правомірним, а отже рішення від 30.07.2009р. №0000462320 не підлягає скасуванню.

Суд не приймає також до уваги посилання позивача стосовно того, що перевірка проведена з порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період 31 грудня 2010 року» від 21 травня 2009 року №502, так як її проведено з дотриманням вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а тому виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, норми вказаної Постанови застосуванню не підлягають.

Стосовно позовних вимог щодо скасування рішень відповідача-1 від 04.09.2009р. №3385/10/23-229 та №3384/10/23-229 про залишення скарг без задоволення суд зазначає наступне.

Порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями врегульовано відповідним Положенням затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від  11 грудня 1996 року № 29.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подавались скарги до ДПА в Кіровоградській області, за наслідком розгляду яких прийнято рішення від 04.09.2009р. №3385/10/23-229 (а.с. 42-46) та №3384/10/23-229 (а.с.13-17).

За змістом п. 16 вказаного Порядку подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, в разі незгоди особи з рішенням державної податкової адміністрації (інспекції), прийнятим за наслідками розгляду поданої скарги, указане рішення може бути оскаржене в державній податковій адміністрації вищого рівня, а не до суду, а тому вимога позивача в частині скасування рішень відповідача-1 від 04.09.2009р. №3385/10/23-229 та №3384/10/23-229 задоволенню не підлягає.

Керуючись  ст.ст. 86,  94,  159-163, 167 КАС України, суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Добровеличківської МДПІ від 09.06.2009року №0000372320.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити позивачеві судові витрати з Державного бюджету в розмірі 1грн. 70коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.                    

 Повний текст постанови складено 29.03.2010р.

Суддя – підпис.

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

           адміністративного суду                         Пасічник Ю.П.