УХВАЛА

Іменем України

10 березня 2021 року

м. Київ

справа № 344/3425/19

провадження № 61-19445ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяк Тарас Юрійович, про визнання довіреності від 04 грудня 2009 року № 181 недійсною,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяк Т. Ю., про визнання довіреності від 04 грудня 2009 року № 181 недійсною.

На обґрунтування позову зазначав, що 04 грудня 2009 року приватним нотаріусом Павлісяком Т. Р. було посвідчено довіреність № 181 від його імені на відповідача ОСОБА_2 .

На момент її посвідчення його паспорт громадянина України НОМЕР_1 був недійсним. Той факт, що паспорт недійсний з моменту видачі (08 квітня

2000 року), оскільки на другому аркуші відсутня печатка органу, який видав паспорт, підтверджується листом Кальміуського РВ у м. Маріуполі Головного управління ДМС України в Донецькій області від 05 грудня 2018 року.

Всупереч норми статті 47 Закону України «Про нотаріат» перед вчиненням нотаріальної дії приватний нотаріус не перевірив відповідність документів, поданих для вчинення нотаріальних дій (паспорта) вимогам чинного законодавства.

Ураховуючи вищевикладене, позивач просив суд визнати довіреність

від 04 грудня 2009 року № 181 недійсною.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 28 жовтня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 28 жовтня 2020 року змінено у мотивувальній частині.

23 грудня 2020 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу

ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

За змістом пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 статті 34 Закону України «Про нотаріат» (в редакції чинній на час посвідчення довіреності) нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо).

Статтею 43 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.

Не приймаються для вчинення нотаріальних дій документи, що мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення, документи, текст яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також написані олівцем (стаття 47 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 244 ЦК України визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність як односторонній правочин є дією однієї сторони, яка створює обов`язки лише для особи, яка видала довіреність.

Згідно з частиною п`ятою статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Частинами першою, третьою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

За приписами частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, встановивши, що недійсність паспорта не свідчить про невідповідність волевиявлення ОСОБА_1 його волі надати довіреність відповідачу для представництва його інтересів, будь-яких інших належних та допустимих доказів щодо відсутності такого волевиявлення ним не надано, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 623/473/18 провадження

№ 61-9472св19.

Інші доводи касаційної скарги щодо встановлених обставин справи не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року та відмову у відкритті касаційного провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Керуючись частиною першою, пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу

Павлісяк Тарас Юрійович, про визнання довіреності від 04 грудня 2009 року

№ 181 недійсною, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська