ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Львів
22.04.2010 р. № 2а-1250/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого –судді Сакалоша В.М.,
при секретарі –Дак Т.П.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РБ-Сервіс»(79012, м. Львів,
вул. Костелівка, 40),
до відповідача ДПІ у Франківському районі м. Львова (м. Львів, вул. Стрийська, 35),
про визнання незаконними та такими, що не підлягають виконанню податкові повідомлення-рішення щодо стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість від 30.07.2009 р. № 0002631530/0, на суму 5458, 37 грн., № 0002641530/0 на суму 905, 60 грн., від 18. 11.2009 р. № 0005111530/0 на суму 6908, 59 грн., № 0005121530/0 на суму 2374, 54 грн., від 11.03.2010 р. щодо стягнення штрафу по ПДВ на суму 432,20 грн., за № 0002131530/0 та 1 695,68 грн. за № 0002121530/0,
За участю представника позивача Козій Ю.В., представника відповідача Чабана О.С.,-
в с т а н о в и в:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «РБ - Сервіс»(79012, м. Львів, вул. Костелівка, 40), звернулося 12.02.2010 року до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Франківському районі м. Львова про визнання незаконними та такими, що не підлягають виконанню податкові повідомлення-рішення щодо стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість від 30.07.2009 р. № 0002631530/0, на суму 5458, 37 грн., № 0002641530/0 на суму 905, 60 грн., від 18. 11.2009 р. № 0005111530/0 на суму 6908, 59 грн., № 0005121530/0 на суму 2374, 54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25 лютого 2009 р. позивач вніс в АКБ «Трансбанк»платіжне доручення щодо сплати 3 440,00 грн. ПДВ, яке з вини банку, через його неплатоспроможність, не було виконане і, що відомо відповідачу та підтверджене ним у запереченні на адміністративний позов. Неспроможність позивача використати акумульовані в цьому банку його коштів в обсязі 67 915,29 грн. змусило відкрити новий рахунок в ЛФ АКБ «Індустріалбанк»де, після отримання коштів від замовників, усі податки та збори сплачувались через цей банк по мірі надходження коштів.
Проте, відповідач через неспроможність застосування до АКБ «Трансбанк»фінансових санкцій за порушення строків перерахування податку, з огляду на п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", вирішив стягувати штраф з платника податків (позивача), а тому став застосовувати штрафні санкції до позивача з огляду на обов'язковість сплати штрафу разом з податковим боргом по кожному податковому періоді.
Крім цього, вже після подання позову відповідач прийняв додаткові повідомлення-рішення 11.03.2010 р. щодо стягнення штрафу по ПДВ на суму 432,20 грн. за № 0002131530/0 та 695,68 грн. за № 0002121530/0.
Відтак, позивач в ході судового розгляду позовні вимоги уточнив, надав заяву від 125.04.2010 року в якій просив додатково визнати податкові повідомлення-рішення від 11.03.2010 р. щодо стягнення штрафу по ПДВ на суму 432,20 грн., за № 0002131530/0 та 1 695,68 грн. за № 0002121530/0 незаконними та такими, що не підлягають до виконання.
Ухвалою суду від 12 лютого 2010 року провадження у справі відкрито, справу призначено до судового розгляду. Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду. В судовому засіданні 22 квітня 2010 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним письмово та у позові, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти правомірності вимог позивача заперечував, надав письмові заперечення (в матеріалах справи), та усні пояснення, відповідно до яких просив суд в задоволенні позову відмовити.
Суд розглядає справу за наявними матеріалами, згідно ст. 71 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається із матеріалів справи ДПІ у Франківському районі м. Львова 30.07.2009 року складено Акт №1980/15-2/34260071, яким встановлено порушення ТзОВ «РБ-Сервіс» п.п.5.3.1. п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки платником несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість за період січень –квітень 2009 року. На підставі Акту перевірки 30.07.2009 року ДПІ у Франківському районі м. Львова винесено податкові повідомлення-рішення за № 0002641530/0 на суму 905,6 грн. та № 0002631530/0 на суму 5458,37 грн.
09.11.2009 року складено Акт № 3467/15-2/34260071, яким встановлено порушення ТзОВ «РБ-Сервіс» п.п.5.3.1. п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки платником несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість за період травень –червень 2009 року. На підставі Акту перевірки 18.11.2009 року ДПІ у Франківському районі м. Львова винесено податкові повідомлення-рішення за №0005111530/0 на сум 6908,59 грн. та №0005121530/0 на суму 2374,54 грн.
25.02.2010 року складено Акт №552/15-2/34260071, яким встановлено порушення ТзОВ «РБ-Сервіс» п.п.5.3.1. п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки платником несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість за період серпень –жовтень 2009 року. На підставі Акту перевірки 11.03.2010 року ДПІ у Франківському районі м. Львова винесено податкові повідомлення-рішення за №0002131530/0 на сум 432,20 грн. та №0002121530/0 на суму 1695,68 грн.
Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000 р. податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Підпунктом 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-111 від 21.12.2000 р. встановлені терміни сплати податкового зобов'язання та зазначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку передбаченого законом для подання податкової декларації.
Згідно з п. п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000р. зі змінами та доповненнями, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Позивач в обґрунтування позовних вимог покликається на платіжне доручення № 22 від 25.02.2009 року на суму 3440 грн., та на той факт, що 02.03.2009 року в АКБ „Трансбанк” призначено тимчасову адміністрацію і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Водночас дана обставина спростовується наступними поясненнями та документами судової справи.
Як вбачається із платіжного доручення № 22 від 25.02.2009 року на суму 3440 грн. на якому міститься штамп банку 25.02.2009 року про прийняття платежу, водночас на даному платіжному дорученні міститься ще один штамп, який містить виправлення. Представник позивача, на запитання суду, що означають виправлення в документі, жодного доказу, і пояснення на підтвердження належності платіжного доручення, не надав.
Також, позивач не надав доказів звернення до АКБ „Трансбанк” з 26.02.2009 року по 01.03.2009 року щодо зясування питань стословано зарахування платіжного доручення № 22 та зняття коштів із рахунку, не наддав суду і банківський документ стосовно здійснення, або не здійснення вказаним банком платежу із зазначенням відповідних причин.
Суд не може погодитися із позивачем, стосовно неможливості своєчасної сплати податку, оскільки як свідчать обставини справи, у позивача також наявні рахунки у 3-ох банках, а саме: ЛФ ТОВ «Укрпромбанк», ЗРФ АКБ «Трансбанк» та ЛФ АКБ «Індустріалбанк». Тобто, позивач мав можливість сплатити кошти із інших рахунків. Як вбачається із пояснень представника позивача, сплата сум ПДВ по деклараціях, в яких ТОВ «РБ-Сервіс»заявлено суму до сплати, сплата ПДВ відбувалася із р/р 26003100000369 в ЛФ АКБ «Індустріалбанк», в якому не вводилося жодної тимчасової адміністрації, введення мораторію не було, і платник сплачував значні суми із даного рахунку.
Також, як вбачається із листа від 11.08.09 № 72, який долучений позивачем до позову, в якому він стверджує, що платник повідомляв ДПІ про введення мораторію в ЗРФ АКБ «Трансбанк»на задоволення вимог кредиторів листом № 18 від 20.03.09 р.
Дане твердження не відповідає дійсності, оскільки в листі взагалі не йдеться про повідомлення податкового органу про введення тимчасової адміністрації в ЗРФ АКБ «Трансбанк», тобто про встановлений факт причини не перерахування банком коштів, а ТзОВ «РБ-Сервіс»повідомляє ДПІ, що платником подано платіжне доручення № 22 від 25.02.09 на суму 3440 грн. до банку і дане доручення прийнято банком до виконання.
Також позивач в зазначеному листі повідомляє податковий орган про те, що згідно виписки банку станом на 20.02.2009 року, тобто виписки отриманої позивачем до здійснення платежу через вказаний банк, в банку знаходяться кошти позивача в обсязі 67 915, 29 грн., и якими з 10.02.2009 року позивач не в змозі скористатися для сплати податків, зборів, та зобов’язань перед контрагентами. Причин такого унеможливлення в користуванні платником власних коштів податковому органу не зазначено.
Також, під час розгляду справи судом встановлено, що в період січня по жовтень 2009 року ТзОВ «РБ-Сервіс» повинно було сплатити ПДВ по деклараціях, в яких заявлено суму до сплати 88440,29 грн. Проте, в позовних вимогах позивач покликається лише на те, що оскільки подав 25.02.2009 року платіжне доручення № 22 на суму 3440 грн., до нього податковим органом не мають застосовуватися штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку.
Водночас, даний факт не відповідає фактичним обставинам справи, а також нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Пунктом 5.3.1. цього Закону встановлено обов’язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Враховуючи обставини викладені позивачем у листі податкового органу № 18 від 20.03.09 р.,тобто враховуючи обізнаність позивача про неможливість виконання встановленого йому Законом обов’язку своєчасної сплати податку у спосіб здійснення платежу через ЗРФ АКБ «Трансбанк»з 10.02.2009 року, суд дійшов до висновку, що позивач припису Закону не виконав свідомо. А щодо відповідальності банку і причин неможливості користування коштами, про таке платник не повідомляв.
Як вбачається із змісту наданого суду позивачем листа ЗРФ АКБ «Трансбанк» № 727/03 від 25.03. 2009 року, з 02 березня 2009 року у вказаному банку Постановою Правління Національного банку України № 97 від 28.02.2009 року призначено тимчасову адміністрацію та уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком по 01 вересня 2009 року.
Таким чином, позивач в період з дати здійснення платежу 25.02.2009 року до 02. 03. 2009 року (дати введення мораторію) повинен був з’ясувати причини невиконання банком зобов’язань перед платником податку, та внаслідок цього і причини невиконання платником обов’язку встановленого йому податковим законодавством, і питання відповідальності за це банківської установи.
В п.16.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. йдеться про відповідальність банку.
Посилання товариства на положення п.16.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р., лишень є ще одним підтвердженням того, що питання стосовно встановлення відповідальності банку перед платником за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», та звільнення від такої відповідальності платника податків, надання діям банку належної правової оцінки, слід вирішувати у спосіб звернення до суду, згідно приписів п. 32.8. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»№ 2346 від 05.04.2001 р., зокрема, у випадку виникнення спору щодо неналежного виконання обовязків банку перед вищезазначеним товариством, згідно укладеного між ними господарського договору - до господарського суду, оскільки правосуддя у таких спорах, за підвідомчістю, здійснюється господарськими судами.
Слід зазначити, що зазначена норма Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р не звільняє платника податку від обов’язків сплатити суму узгодженого податкового зобов’язання. А згідно з п. 3 ст. 9 Закону «Про систему оподаткування»обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).
Зазначена норма звільняє платника податків від відповідальності за порушення строків перерахування податків, несвоєчасність платежу з вини банку. Однак, банк листом від 25. 03.2009 року № 727/03 повідомив про введення мораторію з 02.03.2009 року. А в період з 25.02.2009 року по 01.03.2009 року відповідальність банку не є встановленими.
Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»№ 2346 від 05.04.2001 р., зокрема, відповідно до п. 30.1 Закону переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Таким чином, податок (обов'язковий платіж) вважається сплаченим у разі фактичного зарахування визначеної суми на відповідний рахунок Державного казначейства України, яке є отримувачем зазначених коштів.
Згідно п. 32.1 Закону банк, що обслуговує платника, несе перед платником відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Тобто відповідальність банку, що обслуговував платника, чинним законодавством визначена, як така що виникає перед платником.
Згідно п. 32.3. Закону банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих
документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6
статті 22 цього Закону.
Відповідно до п. 32.8. Закону спори, пов'язані із здійсненням банками переказу, розглядаються у судовому порядку. А згідно із вимогами п.41.1 цього Закону контроль за діяльність платіжних ситем, що функціонують у межах України здійснюється Національним банком України.
Таким чином, судом встановлено, що позивач заздалегідь, ще до невиконання банком, за його твердженням, обов’язку 25 лютого 2009 р. здійснити перерахунок коштів позивача згідно платіжного доручення, був поінформований про ненадходження платежів по сплаті податків, та про те, що це у свою чергу тягне за собою правові наслідки у галузі порушень податкового законодавства, тобто був обізнаний про невиконання банком обовязків, і виникненням між товариством і банком спірних взаємовідносин, які згідно вищенаведених норм Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»№ 2346 від 05.04.2001 р. слід вирішувати у спосіб звернення до суду в порядку господарського судочинства для отримання законної правової оцінки щодо встановлення відповідальності банку перед платником, а також у спосіб звернення до Національного Банку України.
Оскільки, згідно до вимог ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, і делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, а з’ясування обставин і встановлення відповідальності банку за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» , і звільнення від такої відповідальності платника податків, до ДПІ у Франківському районі м. Львова, яка повинна, згідно вимог ст. 19 Конституції України діяти у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не належить.
В той же час, дії ДПІ у Франківському районі м. Львова суд оцінює як скеровані на виконання вимог ст.,ст. 67,68 Конституції України щодо конституційного обовязку платників податків сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлених законом, та неухільного додержування Конституції і законів України, зокрема приписів Закону України «Про порядок погашення зобовязань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р.
Згідно із положеннями ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Позивачем, відповідно до покладених на нього вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України не доведено обставин, а судом не встановлено, порушення відповідачем вищезазначених обов’язків суб’єкта владних повноважень –ДПІ в Франківському районі м. Львова при винесенні податкових повідомлень-рішень від 30.07.2009 р. № 0002631530/0, на суму 5458, 37 грн., № 0002641530/0 на суму 905, 60 грн., від 18. 11.2009 р. № 0005111530/0 на суму 6908, 59 грн., № 0005121530/0 на суму 2374, 54 грн., від 11.03.2010 р. щодо стягнення штрафу по ПДВ на суму 432,20 грн., за № 0002131530/0 та 1 695,68 грн. за № 0002121530/0.
Таким чином, вимоги позивача стосовно визнання незаконними та такими, що не підлягають виконанню податкові повідомлення-рішення щодо стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість від 30.07.2009 р. № 0002631530/0, на суму 5458, 37 грн., № 0002641530/0 на суму 905, 60 грн., від 18. 11.2009 р. № 0005111530/0 на суму 6908, 59 грн., № 0005121530/0 на суму 2374, 54 грн., від 11.03.2010 р. щодо стягнення штрафу по ПДВ на суму 432,20 грн., за № 0002131530/0 та 1 695,68 грн. за № 0002121530/0, є безпідставними.
Враховуючи вище викладене, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов до висновку що позовні вимоги необґрунтовані, і не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
п о с т а н о в и в :
В задоволенні адміністративний позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова виготовлена у повному обсязі 26.04.2010 року.
Суддя (підпис) В.М. Сакалош
З оригіналом згідно
Суддя В.М. Сакалош