ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.04.10Справа №2а-4425/10/14/0170

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді  Кірєєва Д.В., при секретарі Белової Ю.Г., за участю сторін:

представника  позивача  -    ОСОБА_1, за довіреністю;

преставників відповідача – 1. Абакумової Н.В., за довіреністю;  2. Козичевої Т.Ю., за довіреністю; 3. Незвінського Д.Я. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом   Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5           

до  Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим           

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулася з адміністративним позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_5     до  Державної податкової інспекції  в м. Керчі АР Крим   про визнання рішення Державної податкової інспекції  в м. Керчі АР Крим від 17.03.1010р. № 0000431701 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 фінансових санкцій протиправним та скасування цього рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2010  року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2010  року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача  адміністративний позов підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти адміністративного позову з мотивів, які викладені у письмових запереченнях.

Так, посадовою особою ДПІ в м. Керчі АР Крим   було проведено документальну невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_5  з питань повноти оприбуткування виручки та дотримання вимог постанови Правління Національного банку України  від 15 грудня 2004 року № 637 “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній  валюті в Україні”, Указу Президента України № 727/98 від 3 липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»,  яка мала правові відносини з фізичними особами за період 2008 – 2009 роки  та  за результатами перевірки складено акт від 09.03.2010 року № 271-17-1-09-236381184 (далі – акт перевірки).

При проведенні перевірки посадовою особою ДПІ в м. Керчі АР Крим  встановлено порушення п. 1.2. ст.1, п. 2.2., п.2.6 ст. 2 Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” у зв’язку з несвоєчасним оприбуткуванням готівки у сумі 25460, 00 грн. та не оприбуткуванням готівки у сумі 960 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте рішення від 17 березня 2010 року № 0000431701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 132100,00 грн.

Штрафні санкції застосовані згідно до п.1 абз.3 Указу Президента України №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що  позовні вимоги  позивача підлягають  задоволенню.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1  статті 3 КАС України  дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3  статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно п.2 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари(послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.       

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб’єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова  інспекція  у м. Керчі АР Крим є суб’єктом владних повноважень.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов  та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.  

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування  рішення  про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим, визнання дій протиправними,  суд зобов’язаний перевірити, чи здійснювалася  перевірка позивача відповідачем на підставі закону, які  повноваження мала  Державна податкова  інспекція в м. Керчі АР Крим, щодо проведення такої перевірки, чи діяли посадові особи  Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у зв’язку з проведенням  перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Кодексу, якою передбачено, що така реєстрація здійснюється у порядку, визначеному законом. Згідно з п. 2 частини 2 статті 55 ГК України громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці визнаються суб’єктами господарювання.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрована у якості  фізичної особи – підприємця 01.04.1997 року виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим, що підтверджено матеріалами справи (свідоцтво № 221881 серії В01).

Таким чином, судом встановлено, що  відповідач є суб’єктом господарювання,  зобов’язаний виконувати обов’язки, покладені на нього  законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції   здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Таким чином, судом встановлено, що  Державна податкова  інспекція  в м.Керчі АР Крим   уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Суд зазначає, що органи податкової служби зобов’язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб’єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

У відповідності до п.1, 2 ч.1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. № 509-XII (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків), а також здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Таким чином, органи податкової служби мають право проводити лише документальні невиїзні і планові та позапланові виїзні перевірки, підстави для проведення яких визначені законодавством України.

Судом встановлено, що підставою для проведення вказаної вище перевірки стала інформація відділу боротьби з корупцією в ОДПС ДПА в АРК, яка була направлена листом до ДПІ в м. Керчі АРК за № 1082/7/2708 від 4.02.2010 р. відносно порушень СПД ОСОБА_5 п.2.2. Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” та Указу Президента України № 727/98.

09.02.2010 року листом ДПІ в м. Керчі за № 4254/10/171 на підставі п.4 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» направило на адресу позивачки запит про надання документів, підтверджуючих доходи, отримані від фізичних осіб за період 2008 – 2009 роки.

19.02.2010 року позивач надав відповідачу витребувані документи, у тому числі: 250 прибуткових касових ордерів за 2008 – 2009 р.р.; касову книгу за 2008-2009 р.р.; книги обліку доходів та витрат за 2007-2010р.р.. Вищенаведені документи були повернуті позивачу 27.02.2010 року.

1.03.2010 року позивачку було запрошено до ДПІ в м. Керчі АРК для підписання акту  невиїзної документальної перевірки з питань повноти оприбуткування виручки та дотримання вимог постанови Правління Національного банку України  від 15 грудня 2004 року № 637 “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній  валюті в Україні”, Указу Президента України № 727/98 від 3 липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».

В акті перевірки було відображено порушення з боку позивачки п. 1.2. ст.1, п. 2.2., п.2.6 ст. 2 Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” у зв’язку з несвоєчасним оприбуткуванням готівки у сумі 25460, 00 грн. та не оприбуткуванням готівки у сумі 960 грн.. Готівка була отримана позивачем від фізичних осіб в період 2008 – 2009 роках на вищевказану суму згідно до товарних чеків та квитанцій до прибуткових касових ордерів та ця сума була несвоєчасно внесена до книги обліку доходів та витрат готівки з затримкою від 1 до 7 діб.

Позивачем було отримано та підписано акт перевірки з запереченнями.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте рішення від 17 березня 2010 року № 0000431701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 132100,00 грн.

Штрафні санкції застосовані згідно до п.1 абз.3 Указу Президента України №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року.

Перевіряючи правомірність нарахування та стягнення позивачем фінансових санкцій за порушення  п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою   Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, яке зареєстроване  в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 на підставі Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання готівки”№ 436/95 від 12.06.1995 року за рішенням від 17 березня 2010 року № 0000431701  судом встановлено наступне.      

Постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004 затверджено Положення про ведення касових операцій  у національній валюті в Україні (далі - Положення №637). Зазначена Постанова зареєстрована в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320.

Положення № 637 визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями).

          Пункт 1.2. Положення визначає певні терміни, що застосовуються у положенні, в тому числі:

касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку;

касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку;

оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій;

Порядок оформлення касових операцій передбачений у розділі 3 Положення. Так, п.3.1 містить вимоги до оформлення касових операцій, згідно якого касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником (п.3.3 Положення).

В п.2.6 Положення визначено, що  уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Громадянам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі. обліку.

У разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

          Аналізуючи діюче законодавство України, яке регулює питання щодо оприбуткування у касах готівки при здійсненні господарсько-фінансової діяльності суб’єктами підприємницької діяльності, які перешли на спрощену систему оподаткування,  суд вважає висновки ДПІ у м. Керчі про порушення позивачем п.2.6 Положення, такими що не відповідають вимогам чинного законодавства.

          Відповідач застосовуючи до позивача фінансові санкції на суму 132100,00 грн. не врахував наведені норми Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та помилково припустився висновку щодо наявного неоприбуткування підприємцем вищевказаної суми коштів.

          Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовує вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.  

          В судовому засідання позивач надав два договори на посередницькі послуги щодо здавання квартир замовникам, книги обліку доходів, в результаті  дослідження яких, судом встановлено, що позивачем фізичної особою – підприємцем ОСОБА_5  оприбуткована сума 25460 гривень, але записи про відповідне оприбуткування за конкретними сумами внесені з затримкою від 1 до 7 діб (копія оригіналу книги обліку доходів залучена до матеріалів справи). Представник позивача у судовому засіданні пояснив що несвоєчасне оприбуткування було здійснено у зв’язку з тим, що записи робились по факту надання коштів, а первинні документи виписувались відповідно до умов договорів про надання послуг.

Під час вивчення книги обліку доходів було встановлено, що в книзі відсутні будь-які виправлення, а також відсутні відмітки перевіряючих про її перевірку.

Суд зазначає, що книги обліку доходів, що досліджений судом, є належним доказом  оприбуткування позивачем суми надання послуг відносно проживання фізичних осіб, але таки книги були заповнені з порушенням встановленого порядку ведення таких книг.

Також, представником позивача було пояснено у судовому засіданні, що всі суми у розмірі 26420,00 грн. (сума отримана від фізичних осіб на протязі 2008 – 2009р.р.) були оприбутковані позивачем фактично та включені до податкової звітності з метою визначення бази оподаткування єдиним податком, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти суб’єкта малого підприємництва ОСОБА_5 за 2008 – 2009 роки . Єдиний податок сплачений позивачем за 2008 – 2009 р.р. у повному обсязі у встановлені законом строки.

Судом встановлено, що позивачка фізична особа – підприємець ОСОБА_5 у період 2008 – 2009 роки  була платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвами про сплату єдиного податку серії Є № 026621 на 2008 рік та серії Є 238901 на 2009 рік. Від діяльності – посередницькі послуги з розселення».

Суд зазначає, що згідно до пункту 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, передбачена  відповідальність виключно за не оприбуткування коштів за товар (послуги) через касу, яка у позивача відсутня, в КОРО, яку позивач взагалі не застосовує в своїй діяльності.  

Таким чином, норми п.2.6. Положення до ОСОБА_5 не застосовуються, отже, зазначення відповідачем в рішенні  таких підстав застосування фінансових санкцій, а саме п. 2.6. Положення, є необґрунтованим, а тому, і самі санкції на підставі Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995 року “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки” застосовані неправомірно.

Більш того,  суд звертає увагу на те, що одним з основних принципів адміністративного судочинства є пропорційність, тобто дотримання необхідного балансу між будь – якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване судове рішення. Дотримання прин ципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та ін тереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

Приймаючи до уваги зазначене, суд вважає, що застосування на підставі рішення ДПІ в м. Керчі АРК  фінансових санкцій до позивача у сумі 132100,00 гривень  за  порушення вимог Положення № 637 слід кваліфікувати як таке, що порушує принцип пропорційності, а матеріалами справи не підтверджується нанесення позивачем будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів.

В силу викладеного, суд приходить до висновку, що в умовах відсутності такої шкоди чи загрози її завдання,  до позивача були застосовані явно неспіврозмірні фінансові санкції.  Слід також враховувати, що під час проведення перевірки відповідачем  не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намір позивача приховувати доходи, отримані за надані послуги, в наслідок чого на підставі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, суд вважає, що  рішення про  застосування штрафних (фінансових) санкцій відносно ОСОБА_5 є протиправним та підлягає  скасуванню.

          Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь  сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У зв’язку зі складністю справи судом 30 квітня 2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 05.05.2010 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160 - 163 КАС України, суд

                                                   ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити .

2.          Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі  АР Крим про  застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.03.2010р. № 0000431701.

3.          Стягнути на користь позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривень 40 копійок.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя                                                                          Кірєєв Д.В.