Ухвала

12 березня 2021 року

м. Київ

справа № 758/9033/14-ц

провадження № 61-18535св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

особа, яка звернулася з касаційною скаргою, - ОСОБА_2 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року в складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Кабанченко О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № CNL-007/565/2006 у розмірі 68 136,64 доларів США, що еквівалентно 806 813,38 грн за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості, та 2 944 868,89 грн, що разом складає 3 751 682, 27 грн, а також заборгованість за кредитним договором № 007/1406/05/1 від 10 липня 2006 року в розмірі 7 044,48 грн.

В обґрунтування позову зазначало, що 10 липня 2006 року ОСОБА_1 уклав з Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» (далі - АКБ «Райффайзенбанк Україна») (правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна») кредитний договір № CNL-007/565/2006, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 98 000 доларів США шляхом перерахування кредитних коштів з кредитного рахунку на його поточний рахунок, відкритий у банку, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 14 % річних.

За умовами договору ОСОБА_1 зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредитні кошти у строки, передбачені кредитним договором, а також зобов`язався здійснювати повернення суми кредиту та сплачувати відсотки у валюті, що відповідає валюті кредиту, у строки, передбачені кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка станом на 04 липня 2014 року складає 68 136,64 доларів США, що еквівалентно 806 813,38 грн за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості та 2 944 868,89 грн, що складається із: залишку заборгованості за кредитом у сумі 62 827,70 доларів США, що еквівалентно 743 949,64 грн за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості; заборгованості по відсоткам у розмірі 5 308,94 доларів США, що еквівалентно 62 863,73 грн за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості; пені за прострочення виконання зобов`язань у розмірі 2 944 868,89 грн.

Крім того, 10 липня 2006 року відповідач уклав з АКБ «Райффайзенбанк Україна» договір № 007/1406/05/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт), відповідно до якого ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок і здійснено кредитування поточного рахунку № НОМЕР_1 в розмірі ліміту овердрафта, який становить 48 900 грн зі сплатою відсотків у розмірі 36 % річних з розрахунку 365 днів у році за користування простроченим до повернення кредиту позичальнику.

Відповідно до вищезазначеного договору № 007/1406/05/1 кошти призначені для здійснення відповідачем чи за його дорученням банком для безготівкових платежів з поточного рахунку для виконання позичальником своїх зобов`язань перед страховиком щодо сплати страхових премій (платежів) за договорами страхування; погашення відсотків за користування непростроченим кредитом; сплати комісій банку згідно затверджених тарифів за виконання операцій. Позичальник, у свою чергу, зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути вказані кредитні кошти у строки, визначені договором, а також сплатити платню за користування ним в порядку та на умовах, що визначені пунктом 1.1 договору.

Відповідач не дотримався умов договору № 007/1406/05/1, у повному обсязі не погасив заборгованість, яка станом на 04 липня 2014 року становить 7 044, 48 грн, яка складається із залишку заборгованості за кредитом у розмірі 4 414, 59 грн та суми несплачених відсотків за користування кредитом у розмірі 2 629, 89 грн.

Враховуючи наведене, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 березня 2015 року в задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог та вважав, що позивач не надав належні та допустимі докази порушення відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором та договором про кредитування поточного рахунку (овердрафт) та наявності у нього заборгованості за цими договорами.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 березня 2015 року скасовано та ухвалене нове рішення про часткове задоволення позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № СNL -007/565/2006 від 10 липня 2006 року в розмірі 68 136, 64 доларів США, що еквівалентно 806 813, 38 грн за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості та 500 000 грн пені.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № 007/1406/05/1 від 10 липня 2006 року (овердрафт ) в розмірі 7 044, 48 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитними договорами виникла заборгованість, розмір якої підтверджено належними доказами.

Станом на 04 липня 2014 року у позичальника за кредитним договором № СNL- 007/565/2006 від 10 липня 2006 року існує заборгованість перед банком у розмірі 68 136,64 доларів США, що еквівалентно 806 813, 38 грн за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості, та 2 944 868, 89 гривень, що складається із:

залишку заборгованості за кредитом у сумі 62 827,70 доларів США, що еквівалентно 743 949, 64 грн за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості;

заборгованості по відсоткам у розмірі 5 308,94 доларів США, що еквівалентно 62 863, 73 грн за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості;

пені за прострочення виконання зобов`язань в розмірі 2 944 868, 89 грн.

Окрім того, станом на 04 липня 2014 року заборгованість відповідача за договором № 007/1406/05/1 від 10 липня 2006 року складає 7 044,48 гривень, що складається із: залишку заборгованості за кредитом у сумі 4 414, 59 грн; суми несплачених відсотків за користування кредитом у розмірі 2 629,89 грн.

Враховуючи, що розмір пені є значно більшим, ніж загальний розмір простроченої заборгованості, виходячи з принципів розумності та справедливості , апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування частини третьої статті 551 ЦК України та зменшення розміру пені до 500 000 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року особа, яка не брала участь у справі, - ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що оскаржуване судове рішення безпосередньо впливає на її права та обов`язки як майнового поручителя. Не залучення її до участі у справі позбавило її можливості звернутися до суду із заявою про застосування позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Ще у 2012 році банк скористався правом на дострокове повернення кредиту, оскільки 28 травня 2012 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до ОСОБА_1 з досудовою вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором.

Оскільки вона є майновим поручителем ОСОБА_1 перед ТОВ «ОТП Факторинг» за кредитним договором № CNL-007/565/2006 від 10 липня 2006 року, та зважаючи на те, що погашення боргу за кредитним договором може відбуватися як за рахунок основного боржника, так і за рахунок майнового поручителя, апеляційний суд у цій справі вирішив питання про її права та обов'язки.

Суд апеляційної інстанції не дослідив та не перевірив розрахунок заборгованості позичальника за кредитним договором, проігнорував положення Закону України «Про захист прав споживачів» щодо розміру пені та не надав належну оцінку пункту 4.1.1. кредитного договору (щодо пені у розмірі 365 % річних), який суперечить засадам рівності учасників цивільних відносин та є нікчемним.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року, відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Подільського районного суду м. Києва.

22 листопада 2019 року справа № 758/9033/14-ц надійшла до Верховного Суду.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційне провадження у справі підлягає закриттю.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що 10 липня 2006 року ОСОБА_1 та АКБ «Райффайзенбанк Україна» уклали кредитний договір № CNL-007/565/2006, за умовами якого відповідачу було надано кредит в розмірі 98 000 доларів США на підставі кредитної заявки шляхом перерахування кредитних коштів з кредитного рахунку на його поточний рахунок, відкритий у банку, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 14 % річних.

Відповідно до вищезазначеного договору відповідач зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути зазначені кредитні кошти у строки, передбачені кредитним договором, а також зобов`язався сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

Відповідно до пункту 4.1.1. частини № 2 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, відповідач зобов`язався сплатити пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов`язань за кожний день прострочки.

10 липня 2006 року ОСОБА_1 уклав з АКБ «Райффайзенбанк Україна» договір № 007/1406/05/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт), відповідно до якого відповідачу було відкрито картковий рахунок і здійснено кредитування поточного рахунку в розмірі ліміту овердрафта, який становить 48 900 грн зі сплатою відсотків у розмірі 36 % річних з розрахунку 365 днів у році за користування простроченим до повернення кредиту позичальнику.

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути вказані кредитні кошти у строки, визначені договором, а також сплатити платню за користування ними.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов вищевказаних кредитних договорів утворилася заборгованість.

Згідно з умовами договору купівлі - продажу кредитного портфелю від 27 квітня 2012 року ПАТ «ОТП Банк» передало, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № CNL-007/565/2006 від 10 липня 2006 року, укладеним між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 . Згідно з умовами договору факторингу від 27 квітня 2012 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право грошової вимоги за договором № 007/1406/05/1 від 10 липня 2006 року (овердрафт), укладеним між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та відповідачем.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права касаційного оскарження судового рішення, є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів вважає, що саме по собі набуття особою, яка не брала участі у справі, права власності на майно щодо якого виник спір, зокрема після ухвалення судом першої інстанції рішення, не обов`язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Натомість питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення. Аналогічного по суті висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_2 , колегія суддів вважає, що оскаржуваним судовим рішенням апеляційної інстанції не вирішувалось питання про її права, свободи, інтереси або обов`язки з огляду на те, що судове рішення про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не вирішує питання про права чи обов`язки інших осіб.

Оскільки оскаржуваним судовим рішенням про часткове задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не вирішувалося питання щодо обов`язків ОСОБА_2 як поручителя з повернення боргу за кредитним договором, у суду касаційної інстанції відсутні підстави вважати, що судом апеляційної інстанції вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_2 , яка не брала участі у цій справі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи те, що рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року не вирішує питання про права та обов`язки ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, касаційне провадження за її касаційною скаргою підлягає закриттю.

Керуючись статтями 389, 396, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков