ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2010 рокуСправа № 2а-1125/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
при секретарі судового засідання Кузику Р.В.,
з участю представника позивача Потурай С.І.,
представника відповідача Сапожник М.О.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Муравищенський» про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені,
ВСТАНОВИВ:
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з адміністративним позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Муравищенський» про стягнення адміністративно-господарської санкції в сумі 3632,14 грн., та пені в сумі 394,58 грн., всього на загальну суму 4026,72 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі Закон) передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу на рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб – у кількості одного робочого місця. Вищезгадані підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у відповідності до ч. 2 ст. 19 Закону, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів. Згідно рядка 01 Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, поданого відповідачем, середньооблікова чисельність працюючих за 2008 рік фактично складала 28 чол., з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність складала 0 чол. Таким чином, відповідачем не був виконаний норматив для працевлаштування, не забезпечена середньооблікова чисельність інвалідів у кількості 1 особи. За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, на підставі ст.. 20 Закону та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю відповідачу було нарахована до сплати 3632,14 грн. адміністративно-господарських санкцій та пеню в сумі 394,58 грн., всього 4026,72 грн., що підтверджується розрахунком вартості робочого місця, розміру адміністративно-господарських санкцій і пені, які належить сплатити СВК «Муравищенський» до державного бюджету Ківерцівського району. В добровільному порядку вище вказана адміністративно-господарська санкція та пеня відповідачем сплачена не була.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала повністю, з підстав наведених в позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарську санкцію та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, оскільки вважає, що не створення робочого місця для інваліда сталося не з вини кооперативу. Посади в СВК скорочуються, в зв’язку з чим не має змоги забезпечити роботою інваліда.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Постановою КМУ від 26 вересня 2002 року № 1434, із внесеними змінами від 15.11.2006 року № 1602 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому.
Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991р. (далі –Закон України № 875-ХІІ). Фонд соціального захисту інвалідів має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів. Суми адміністративно-господарських санкцій використовуються на фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів. В зв'язку з цим, порушення відповідачем вимог чинного законодавства зачіпає інтереси держави у сфері соціального захисту інвалідів та завдає матеріальної шкоди Фонду соціального захисту інвалідів, який є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно ч. 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першої цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша , ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону, щороку до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу місць для працевлаштування інвалідів, згідно Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Частиною 1 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ та п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314, передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до пункту 5 вищезгаданого Положення підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Пунктом 14 зазначеного Положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Згідно пункту 2 Порядку, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з Інструкцією щодо заповнення форми № 10 ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженою наказом Мінпраці України 10 лютого 2007 року № 42. Вищевказаний звіт подається роботодавцями щороку до 01 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема зі звіту форми № 10-ПІ, середньооблікова чисельність працюючих за 2008 рік у відповідача фактично складала 28 чоловік, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складала 0 чоловік. Відповідно до вимог вище вказаного закону, норматив для працевлаштування відповідачем інвалідів складає 1 особа, який відповідачем не виконаний, оскільки, згідно ч. 5 ст. 19 Закону, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Згідно довідки Ківерцівського районного центру зайнятості № 538/05-14 від 19.04.2010 року вбачається, що на обліку в центрі зайнятості у 2008 році перебувало 68 осіб з обмеженими фізичними можливостями, які потребували працевлаштування. У 2008 році СВК «Муравищенський» звіти за формою З-ПН “ Про наявність вакансій ”, щодо наявності робочих місць для інвалідів до Ківерцівського РЦЗ не подавало.
За таких умов суд приходить до висновку, що роботодавцем не забезпечено нормативу робочих місць в кількості 1 особи.
Крім цього, виходячи із положень Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, несплата санкцій тягне нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування вищезазначених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів, чим позбавив можливості виконання органами, зазначеними в ст. 18 Закону України № 875-ХІІ, свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів.
Отже, суд вважає, що позовні вимоги Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, пред’явлені до СВК «Муравищенський» про стягнення адміністративно господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на суму 3632,14 грн., та пені в сумі 394,58 грн., всього на загальну суму 4026,72 грн. обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Відповідно ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 11,17,94,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст.ст. 18,19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Муравищенський» на користь Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в дохід Державного бюджету Ківерцівського району адміністративно-господарську санкцію в сумі 3632 (три тисячі шістсот тридцять дві) гривні 14 копійок, та пеню в сумі 394 (триста дев’яносто чотири) гривні 58 копійок, всього на загальну суму 4026 (чотири тисячі двадцять шість) гривень 72 копійки.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, тобто з 27 квітня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий
Суддя В.В.Мачульський