ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2010 р. Справа № 2-а-1697/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Ваталінській Марині Анатоліївні
за участю представників сторін:
позивача : Машталера І.С.
відповідача : Марценюк С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: управління праці і соціального захисту населення Козятинської міської ради
до: підрозділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області
про: визнання дій незаконними та скасування постанов
ВСТАНОВИВ :
До суду звернулося управління праці і соціального захисту населення Козятинської міської ради (далі – позивач) з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (далі – відповідач) про визнання незаконними дій державного виконавця та скасування постанов про накладення штрафу, мотивуючи його наступним.
17.02.2010 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-а-331/2008, виданим Козятинським міськрайонним судом у Вінницькій області 04.02.2010 р. Згідно зазначеного виконавчого листа зобов’язано управління праці і соціального захисту населення Козятинської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років, відповідно до статті 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» з 9 липня по 31 грудня 2007 року.
Згідно з вищевказаною постановою боржнику - управлінню праці і соціального захисту населення Козятинської міської ради - запропоновано в добровільному порядку виконати рішення суду в строк до 24.02.2010 р., що, однак, не було зроблено. Натомість боржник звернувся до державного виконавця з клопотанням не стягувати кошти до винесення рішення Вищим адміністративним судом України, який розглядає в порядку касаційного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до управління праці і соціального захисту населення Козятинської міської ради про стягнення недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
01.03.2010 року заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Марценюк С.А. прийнято постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 340 грн. за невиконання останнім без поважних причин у добровільний строк рішення суду, що зобов’язує боржника вчинити певні дії.
15.03.2010 року вищезазначеною посадовою особою відповідача прийнято постанову про повторне накладення на боржника штрафу в сумі 680 грн. за повторне невиконання останнім без поважних причин у добровільний строк рішення суду, що зобов’язує боржника вчинити певні дії.
На думку позивача, дані постанови про накладення штрафів прийняті без дотримання вимог Закону України “Про виконавче провадження”, а тому позивач просить визнати дії заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Марценюк С.А. щодо винесення постанов протиправними, а самі постанови скасувати.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечила, просила в їх задоволенні відмовити. Крім того, повідомила, що вважає оскаржувані постанови правомірними та винесеними згідно діючого законодавства, зазначивши при цьому, що виконавчі дії, проведені державним виконавцем при їх винесенні, відповідають вимогам Закону України “Про виконавче провадження”.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2010 року Козятинським міськрайонним судом у Вінницькій області видано виконавчий лист №2-а-331/2008 про зобов’язання управління праці і соціального захисту населення Козятинської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років, відповідно до статті 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» з 9 липня по 31 грудня 2007 року (а.с.18).
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Судом встановлено, що заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Марценюк С.А. відкрито виконавче провадження по вищезазначеному виконавчому листу, про що винесена відповідна постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2010 р. (а.с.20,21), яка супровідним листом №969/03-22/4 від 17.02.2010 р. направлялась на адресу боржника – управління праці і соціального захисту населення Козятинської міської ради та стягувача – ОСОБА_3 (а.с.19).
Згідно з вищевказаною постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику було запропоновано добровільно виконати рішення суду до 24.02.2010 р., що, однак, у визначений строк не було зроблено боржником.
Статтею 5 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.
Статтею 76 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов’язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 вказаного Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Відповідно до ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника – юридичну особу – від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
01.03.2010 року на виконання вимог вищезазначених положень Закону заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Марценюк С.А. винесена постанова про накладення на боржника штрафу в сумі 340 грн. за невиконання останнім без поважних причин у добровільний строк рішення, що зобов’язує боржника вчинити певні дії (а.с.24), яка супровідним листом №1184/03-22/4 від 01.03.2010 р. направлялась на адресу боржника – управління праці і соціального захисту населення Козятинської міської ради (а.с.22,23). Як вбачається зі змісту даного супровідного листа боржника зобов’язано виконати рішення суду до 10.03.2010 р., що, однак, у визначений строк не було зроблено боржником.
Відповідно до ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження” у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Судом встановлено, що 15.03.2010 року заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Марценюк С.А. винесена постанова про накладення на боржника штрафу в сумі 680 грн. за повторне невиконання останнім без поважних причин у добровільний строк рішення, що зобов’язує боржника вчинити певні дії (а.с.26), яка супровідним листом №1643/03-22/4 від 15.03.2010 р. направлялась на адресу боржника – управління праці і соціального захисту населення Козятинської міської ради (а.с.25). Як вбачається зі змісту даного супровідного листа боржника зобов’язано виконати рішення суду до 24.03.2010 р. та попереджено про можливість в подальшому порушення клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
У зв’язку з невиконанням у визначений строк до 24.03.2010 р. рішення суду, державним виконавцем 14.04.2010 року направлено до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області клопотання про порушення кримінальної справи відносно службових осіб управління праці і соціального захисту населення Козятинської міської ради, винних у невиконанні рішення суду (а.с.27,28).
14.04.2010 року державним виконавцем у відповідності до п. 11 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.30,31), яка супровідним листом №2359/03-29/4 від 14.04.2010 р. направлялась на адресу боржника – управління праці і соціального захисту населення Козятинської міської ради та стягувача – ОСОБА_3 (а.с.29).
Як вбачається з вищевикладеного, посадовою особою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області при проведенні виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 04.02.2010 р. по справі №2-а-331/2008 дотримано вимог Закону України “Про виконавче провадження” та вжито всіх можливих заходів з примусового виконання рішення суду.
В даному випадку, суд вважає, що заступник начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Марценюк С.А. діяла за обставинами, що склалися, з урахуванням причин та умов, які унеможливили виконання судового рішення у визначений судом спосіб, та в межах повноважень, встановлених Законом України “Про виконавче провадження”.
Суд також враховує, що вжиття заходів з примусового виконання судових рішень є прерогативою органів державної виконавчої служби з усією послідовністю дій та правил, передбачених Законом України “Про виконавче провадження”.
Суд критично оцінює посилання представника позивача, як на обґрунтування своєї правової позиції, на ту обставину, що управлінням подано касаційну скаргу на рішення суду за позовом ОСОБА_3 до управління праці і соціального захисту населення Козятинської міської ради про стягнення недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки воно не узгоджується з положеннями Закону України “Про виконавче провадження” щодо підстав зупинення виконавчого провадження.
Крім того, боржник за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, має право звернутися як до суду, так і до державного виконавця, із заявою про відстрочку або про встановлення чи зміну як способу, так і порядку виконання рішення, що, однак, не було зроблено. Враховуючи викладене суд вважає, що зазначена бездіяльність позивача свідчить про невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк.
Заслухавши та перевіривши доводи сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що в даному випадку органом державної виконавчої служби не допущено порушень чинного законодавства при винесенні оскаржуваних постанов, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, та встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Однак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесених відповідачем витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такої компенсації.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94,158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову управління праці і соціального захисту населення Козятинської міської ради до підрозділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправними дій заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області щодо винесення постанов від 01.03.2010 року та 15.03.2010 року про накладення штрафів та їх скасування відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено 11 травня 2010 року.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович