ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
29.04.10Справа №2а-4325/10/13/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Ольшанській Т.С. , при секретарі Барабановій А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості у сумі 376,21 грн.
за участю:
відповідача – ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1;
від позивача – не з’явився;
Обставини справи: Державна податкова інспекція в Красногвардійському районі АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості сумі 376,21 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є спадкоємцем своєї матері та отримала спадкове майно, що складається, зокрема, з грошових внесків з відсотками, компенсаціями та індексаціями в Ощадбанку № 4567 с. Красногвардійське, Красногврдійського району за рахунками № Ч - 184, № Ч - 17387 на загальну суму 7524,19 грн. На вказане спадкове майно державним нотаріусом Красногвардійської державної нотаріальної контори АР Крим 20.01.2006 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом.
Позивач у судове засідання, призначене на 29.04.2010 не з’явився. 29.04.2010 до Окружного адміністративного суду Р Крим надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач є спадкоємцем своєї матері, оскільки отримала спадкове майно, що складається, зокрема, з грошових внесків з відсотками, компенсаціями та індексаціями в Ощадбанку № 4567 с. Красногвардійське, Красногврдійського району за рахунками № Ч - 184, № Ч - 17387 на загальну суму 7524,19 грн.
Ст.67 Конституції України визначає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, визначений у Законі України “Про податок з доходів фізичних осіб” № 889, який набрав чинності з 01.01.2004 р. (далі – Закон №889)
У ст. 1 Закону встановлено, що дохід – сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону № 889 об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплати.
Ставки податку визначені у ст. 7 Закону № 889.
Відповідно до п. 13.4 ст. 13 Закону № 889 особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Подання податкової декларації та сплата податку із зазначеного доходу здійснюються згідно із законодавством.
Згідно з п 13.1. ст. 13 Закону № 889 об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування зокрема на
д) кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні.
Згідно з п.п.13.2.1. п.13.2. ст.13 Закону № 889 (у редакції, що діяла до 01.01.2007) при отриманні спадщини членами сім'ї першого ступеня споріднення об'єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою до вартості власності, визначеної у підпунктах "а", "б", "д" пункту 13.1 цієї статті. Законом України від 19.01.2006 №3378-ІV вказаний підпункт викладений у наступній редакції: при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, - за нульовою ставкою податку до будь-якого об'єкта спадщини.
Відповідно до п.1.20.4. Закону № 889 членами сім'ї фізичної особи є її дружина або чоловік, діти як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка (у тому числі усиновлені), батьки, баба або дід як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, брати чи сестри як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, онуки як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, інші утриманці такої фізичної особи або її опікуни, визнані такими згідно із законом. Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.
Відповідно до ст.1261 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Згідно з п.1. Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем 30.03.2007 до позивача надана декларація про доходи, одержавні з 1 січня по 31 грудня 2006 року, де до складу суми оподаткованого доходу вартості отриманої їм спадщини у розмірі 7524,19 грн. Таким чином, суд робить висновок про самостійне узгодження податкового зобовязання спадкоємцем 30.03.2007, тобто під час дії п.13.2.1. ст.13 Закону №889 в редакції від 19.01.2006.
Для стягнення заборгованості на адресу відповідача були спрямовані:
30.03.2007 – податкове повідомлення форми «Ф» №0000721702/0 на суму 376,21грн.;
14.05.2007 – перша податкова вимога №1/23 на суму 376,21 грн.
05.05.2008 – друга податкова вимога №2/21 на суму 376,21 грн., яки були отримані відповідачем, про що свідчать копії повідомлення про вручення поштового відправлення.
12 березня 2010 року позивачем прийняте рішення про стягнення коштів та продаж активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. (а.с.16).
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що у відповідача склалась заборгованість у зв’язку з тим, що його право на грошові внески оподатковано позивачем за ставкою 5% від вартості спадщини, передбаченою п. 7.2 ст. 7 Закону № 889 як майнові права.
Як зазначене вище, відповідач відноситься до осіб, які мають право на спадкування за законом у першу чергу, та, відповідно до пп.13.2.1. отримана спадщина повинна була бути оподаткованою за нульовою ставкою.
Вивчивши надані позивачем документи, керуючись встановлений у ст.7 КАС України принципом верховенства права, згідно з яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд прийшов до висновку, що позивач невірно визначив податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5%.
При цьому суд вважає необхідним зазначити, що оформлення відповідачем податкової декларації не є безумовною підставою для задоволення позову. Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень, до яких відноситься позивач, є упередженими.
За таких обставин справи позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 29.04.2010.
У повному обсязі постанову складено та підписано 30.04.2010.
Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ольшанська Т.С.