Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 травня 2010 р. справа № 2а-3361/10/0570
час прийняття постанови: 13-35
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чучко В.М.
при секретарі Васнєві Д.Г.
за участю позивача – ОСОБА_1, представника відповідача: Ціоненко О.В. (довіреність від 25.08.2009 року № 4181/Кп), розглянувши у судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зарахування до загального стажу військової служби терміну навчання в Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду із позовом до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (надалі – ГУ УМВС в Донецькій області, відповідач), відповідно до якого просить: визнати дії ГУ УМВС в Донецькій області, пов’язані із не зарахуванням навчання в Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою в строк служби – неправомірними; зобов’язати начальника ГУ УМВС в Донецькій області зарахувати до загального стажу військової служби термін навчання в Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, а саме 01 рік, 09 місяців, 07 днів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що листом від 10.04.2008 року № 10/9п-12 відповідач неправомірно відмовив позивачу у зарахуванні навчання у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою до загального стажу військової служби. При цьому, на думку ОСОБА_1, початком перебування на військовій службі є день прибуття на навчання до військово-навчального закладу, вказаного у приписі, виданому військовим комісаріатом. Зважаючи на те, що у період навчання позивача у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, останній (ліцей) знаходився на повному забезпеченні Міністерства оборони України, і саме цей ліцей вказаний у приписі військового комісаріату, позивач з посиланням на норми Конституції України та Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» просить у судовому порядку визнати дії відповідача із не зарахування до загального стажу військової служби навчання в ліцеї неправомірними, та зобов’язати здійснити таке зарахування.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов повністю.
Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що навчання в Донецькому ліцеї не відноситься до військової служби, даний ліцей не відноситься до числа військових навчальних закладів, при цьому при навчанні у вказаному учбовому закладі позивач Присягу на вірність народові України не приймав, військових звань не отримував, військової підготовки не проходив. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.
При цьому, у запереченні на позов відповідач також зазначив, що позивачем порушені строки звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, а тому наполягав на відмовленні у задоволенні позову з цих підстав.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Слов'янським МВ УМВС України в Донецькій області 03.07.1996 року; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; військовий квиток серії НОМЕР_3, виданий 20.10.1999 року) у період із 06.09.1995 року по 13.06.1997 року навчався у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, що підтверджується довідкою № 760 від 03.10.2006 року, наказами начальника ліцею від 06.09.1995 року № 165 (про зарахування) та від 13.06.1997 року № 30 (про випуск), та атестатом про повну загальну середню освіту від 14.06.1997 року.
Згідно довідці від 28.09.2006 року № 151, Донецькій ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою до 1996 року знаходився на повному забезпеченні Міністерства оборони України і Міністерства освіти України, а прийняття на навчання здійснювалося до 1997 року через військові комісаріати.
В органах внутрішніх справ позивач служить з 20.12.2006 року (наказ № 421 о/с від 19.12.2006 року), що підтверджується трудовою книжкою позивача, та послужним списком № М-144827.
Згідно наказу від 22.09.2008 року № 430 о/с ОСОБА_1 призначений оперуповноваженим сектора карного розшуку Першотравневого райвідділу, а наказом від 30.09.2008 року № 437 о/с останньому присвоєне чергове спеціальне звання лейтенант міліції.
За висновком Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області від 28.03.2008 року про зарахування до строку військової служби, для виплати відсоткової надбавки за вислугу років, період навчання в Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою молодшому лейтенанту міліції ОСОБА_1, дільничному інспектору міліції сектору ДІМ Іллічівського РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області, вирішено зарахувати період навчання в ліцеї до строку військової служби вказаної особи, проте даний висновок не узгоджений із ГУ УМВС України у Донецькій області.
Виходячи із листа ГУ УМВС України у Донецькій області від 10.04.2008 року № 10/9п-12, ОСОБА_1 відмовлено у зарахуванні до строку військової служби період навчання у Донецькому ліцеї, оскільки при навчанні у вказаному учбовому закладі позивач Присягу на вірність народові України не приймав, військових звань не отримував, військової підготовки не проходив, і нормами діючого законодавства не передбачено можливостей зарахування до строку військової служби навчання у цьому ліцеї. Вказаний лист, виходячи з пояснень позивача (що також знайшло своє відображення у технічному записі судового засідання), він отримав у квітні 2008 року.
Висновки, викладені у наведеному вище листі ГУ УМВС України у Донецькій області, позивач вважає необґрунтованими, що і виступило підставою для звернення останнього до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із порушенням річного строку звернення до адміністративного суду, оскільки адміністративний позов подано до суду 18.02.2010 р., про що свідчить відповідний реєстраційний штамп на першій сторінці позовної заяви, в той час як про відмову у зарахуванні до загального стажу військової служби навчання в ліцеї (яку ОСОБА_1 вважає необґрунтованою), позивач дізнався у квітні 2008 року з листа Управління кадрового забезпечення ГУ УМВС в Донецькій області від 10.04.2008 року (№ 10/9п-12). Таким чином, позивач звернувся до суду за захистом права через рік і десять місяців після того, як дізнався про його порушення.
У відповідності до 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Частиною 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, пояснення позивача щодо поважності пропуску строку звернення до суду у зв’язку з тим, що він дізнався про порушення своїх прав із засобів масової агітації та роз’яснень працівників кадрового апарату Органів внутрішніх справ тільки у січні 2010 року, не заслуговують на увагу з огляду на приписи ст. 68 Конституції України, а тому клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного строку є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Враховуючи те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, а відповідач наполягає на відмові в позові з цієї підстави (у письмовій та усній формі, що відображене в технічному записі судового процесу), і клопотання про його поновлення є необґрунтованим, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази судових витрат відповідача, суд їх не компенсує.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зарахування до загального стажу військової служби терміну навчання в Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою – відмовити повністю.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 05 травня 2010 року.
Повний текст постанови виготовлений 07 травня 2010 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Чучко В.М.