АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД    ЧЕРКАСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1068/2009 р.     Головуючий по 1 інстанції

Категорія:     56     Кіхтенко Н.І.

Доповідач в апеляційній інстанції Скіць М.І.

РІШЕННЯ

Іменем України

19 травня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого     Бурлаки В.О.

Суддів     Скіця М.І., Гончар Н.І.

При секретарі     Макарчук Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 6 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Відділу державної виконавчої служби Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції (далі-ВДВС) про визнання права власності та виключення майна з акту опису та арешту, за участю третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 і ОСОБА_6, -

встановила:

В грудні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_4 та ВДВС, посилаючись на те, що 6 листопада 2008 року державним виконавцем у будинку ОСОБА_7 було описано та накладено арешт на майно ОСОБА_4, в т.ч. і на майно, яке не є власністю відповідача, а є її власністю, а тому вона змушена звернутись до суду з даним позовом.

Просила виключити з акту опису й арешту майна, що був складений 16 листопада 2008 року, майно, що належить їй на праві приватної власності, а саме: кольоровий телевізор LG, цифровий приймач SAMSUNG, супутникову тарілку, коня та воза, визнавши дане майно її власністю.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 6 квітня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення позову та виключити зазначене майно з акту опису і арешту в повному обсязі з тих підстав, що суд неповно дослідив докази по справі, висновки суду про відмову в задоволенні позову не ґрунтуються на доказах по справі і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги по наступних підставах:

Згідно ст. 213 ЦПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 „Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову районний суд виходив з того, що апелянт відповідно до положень ст. 60 ЦПК України не довела належними і допустимими доказами наявності у неї права власності на арештоване майно, однак з даним висновком не можна погодитись.

Так, відповідно до статей 8, 213, 215 ЦПК умовами обґрунтованості рішення є повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, та відповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи.

Згідно зі ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд повинен встановити всі юридичні факти, які згідно з нормами права мають значення для розкриття існуючих між сторонами правових відносин чи певних подій.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи.

Суд у порушення вимог ст. ст. 10, 213-215 ЦПК України всебічно не з»ясував обставини справи.

Встановивши, що в акті опису і арешту майна зазначені речі, що знаходились за місцем проживання боржника ОСОБА_4 в с Шендерівка Корсунь-Шевченківського району по вул. Миру, а позивачка мешкає в с Шендерівка по вул. Комарова, суд не дав належної оцінки доводам позивачки про те, що це майно придбане нею особисто і передане в тимчасове користування дочці подружжя ОСОБА_4.

Так з матеріалів справи вбачається (а.с. 70), що ОСОБА_3 10 грудня 2003 року придбала телевізор за 1150 гривень і 03 жовтня 2005 року супутникове ТВ за 1050 гривень, що підтверджується копіями товарних чеків.

Крім того з показів свідка ОСОБА_8 вбачається, що вороного коня з возом він влітку 2004 року продав ОСОБА_3 і вона безпосередньо сплачувала йому гроші (а.с.57-58).

За змістом статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, що вважає майно, на яке накладено арешт, належним їй, а не боржникові, не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про визнання права на відповідне майно і про звільнення його з-під арешту.

Зазначена норма кореспондується із законодавчими приписами:

•   -     статті 16 ЦК України щодо захисту цивільних прав, зокрема, шляхом визнання цих прав та відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які його порушують;

•   -     статтями 391, 392 ЦК України, згідно з якими власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням права володіння.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 знайшли своє підтвердження при розгляді справи в апеляційній інстанції і наявність у апелянта права власності на описане майно, останньою доведено за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57 - 59 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи і невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин, при невідповідності висновків суду обставинам справи і наявних

порушеннях як матеріального, так і процесуального права,   ухвалене у справі рішення не може вважатися законним й обґрунтованим, а тому підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 391, 392 ЦК України, ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 6 квітня 2009 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Відділу державної виконавчої служби Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції про визнання права власності та виключення майна з акту опису та арешту, за участю третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на кольоровий телевізор LG, цифровий приймач SAMSUNG, супутникову тарілку, вороного коня та воза, що внесені в акт опису й арешту майна, складений 06 листопада 2008 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції і передані на зберігання ОСОБА_7.

Звільнити з-під арешту кольоровий телевізор LG, цифровий приймач SAMSUNG, супутникову тарілку, вороного коня та воза, накладеного 06 листопада 2008 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції.

Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.