АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-1027/2009 р.     Головуючий по 1 інстанції

Категорія-45     Пироженко В.Д.

Доповідач в апеляційній інстанції Захарова А.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2009 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого     Іваненка В.Д.

суддів     Захарової А.Ф., Качана О.В.

при секретарі     Макарчук Н.С.

з участю адвоката     ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Черкаської міської ради, 3-тя особа виконавчий комітет Черкаської міської ради в особі управління земельних ресурсів та землеустрою, третя особа - ОСОБА_6, - про визнання акту погодження меж земельної ділянки чинним та надання дозволу по видачі державного акту на право власності на земельну ділянку без погоджувального підпису суміжного землекористувача та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Черкаської міської ради про відновлення межі розподілу окремих земельних ділянок, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги, та ОСОБА_5, її представника ОСОБА_8, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, судова палата, -

встановила:

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Черкаської міської ради про визнання чинним акту проходження меж без підпису суміжного землекористувача.

Вказувала, що на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.05.1974 року вона є власником 47/100 частини будинковолодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міськради № 111 від 27.05.1987 року за домоволодінням по АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 556 кв.м.

13.03.2007 року вона звернулася до Черкаської міської ради з проханням передати їй у власність присадибну ділянку площею 233 кв.м та замовила розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документації, що посвідчує право на земельну ділянку ОСОБА_5

Висновком управління земельних ресурсів та землеустрою міськвиконкому від 19.12.2005 року встановлено, що обмежень щодо використання  та подальшої приватизації земельної ділянки, що належить вказаному домоволодінню, немає. Вона підготувала всі документи на приватизацію вищевказаної земельної ділянки, схему теодолітного ходу, план встановлення меж земельної ділянки, план розподілу земельної ділянки, кадастровий план та інші документи. Оскільки протягом тривалого часу вона перебуває в неприязних відносинах із сусідом ОСОБА_7, який є землекористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_2, і підписати акт визначення та погодження меж відповідач відмовляється, просила визнати акт погодження меж земельної ділянки чинним без погоджувального підпису суміжного землекористувача ОСОБА_7, надати дозвіл на затвердження технічного звіту по видачі державного акту на право власності на належну їй земельну ділянку, надати Черкаській міській раді дозвіл на видачу державного акту на право власності на її земельну ділянку без погоджувального підпису ОСОБА_7.

ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про відновлення межі розподілу земельних ділянок, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Вказував, що в 1984 році ним набуте право власності на будинок АДРЕСА_2 і згідно рішення Черкаського міськвиконкому № 344 від 14.06.1967 року закріплена земельна ділянка, площею 538 кв.м та надано свідоцтво на право володіння власністю № 355 від 01.08.1986 року.

По-сусідству з ним на суміжній земельній ділянці по АДРЕСА_1 проживає відповідачка ОСОБА_5, якій вищевказаним рішенням міськвиконкому була закріплена земельна ділянка 500 кв.м та рішенням Придніпровського районного суду від 07.05.1974 року за нею визнано право власності на 47/100 частин домоволодіння та 233 кв.м земельної ділянки.

У 1998 році ОСОБА_5 самовільно знесла паркан і незаконно захопила частину земельної ділянки впритул до будови. Рішенням апеляційного суду від 17.12.2001 року скасовано рішення Соснівського райсуду від 18.10.2001 року, а п. 4 рішення Черкаського міськвиконкому № 111 від 27.05.1987 року, апеляційний суд приймає до уваги, одночасно розглядає друге рішення міськвиконкому № 202/1 від 28.10.1987 року, яким за будинковолодінням по АДРЕСА_2, закріплена земельна ділянка, площею 510 кв.м. Приймаючи це рішення по площі за основу, а межі, які визначені у п. 4 рішення № 111 апеляційний суд дійшов висновку, що право ОСОБА_7 не порушене, хоча це не так.

Крім того, ОСОБА_5 побудувала на його частині земельної ділянки сіни, чим створила для нього незручності, вікно та злив дощових осадків в його двір. Межа не відповідає додатку до рішення Черкаського міськвиконкому № 111 1987 року (п.4). Акт визначення та погодження меж теж не відповідає рішенню Черкаського міськвиконкому № 111 п. 4.

На звернення до міськвиконкому про встановлення межі розподілу земельних ділянок згідно рішення № 111 за 1987 рік, отримав рішення комісії по вирішенню земельних спорів № 21 від 09.11.2007 року з рекомендацією погодити межу згідно геодезичних обмірів, виконаних ТОВ «Геоземпроект», які не відповідають вимогам земельного кодексу.

Просив зобов'язати ОСОБА_5 знести частину сіней для встановлення межі поділу згідно рішення міськвиконкому № 111 п. 4; відновити межу поділу земельних ділянок АДРЕСА_1 у відповідності з рішенням міськвиконкому 1987 року № 111 (п.4). Рішення № 21 від 09.11.2007 року управління земельних ресурсів та землеустрою визнати незаконним, зобов'язати Черкаський міськвиконком забезпечити виконання свого рішення від 27.05.1987 року, відновити межі розподілу окремих земельних ділянок АДРЕСА_1.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2009 року позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано акт погодження меж земельної ділянки від 28 листопада 2007 року чинним без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_7 та дозволено Черкаській міській раді підготувати документи щодо видачі державного акту на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 без погоджувального підпису ОСОБА_7.

В зустрічному позові ОСОБА_7 про визнання рішення № 21 від 09.11.2007 року комісії по вирішенню земельних спорів у м. Черкаси незаконним та щодо зобов'язання Черкаський міськвиконком забезпечити виконання свого рішення від 27.05.1987 року по відновленню межі розподілу земельних ділянок відмовлено.

Ухвалою Соснівського райсуду м. Черкаси від 20.03.2009 року справу в частині за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, Черкаської міської ради, виконкому Черкаської міської ради про відновлення межі розподілу земельних ділянок, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою провадженням закрита.

Ухвалою цього ж суду від 20 березня 2009 року закрита провадженням і справа в частині за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, Черкаської міськради про надання дозволу на затвердження технічного звіту по видачі державного акту на право власності на земельну ділянку.

ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу на дане рішення, вважаючи його незаконним, постановленим з порушенням вимог матеріального та процесуального права, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Просив скасувати це рішення та ухвалити нове, яким встановити межі земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в м. Черкаси відповідно до рішення Черкаської міської ради № 111 від 27.05.1987 р. (п.4).

Обговоривши матеріали справи, судова палата вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення - до скасування з направленням справи на новий судовий розгляд із слідуючих підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, рішення суду цим вимогам не відповідає.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_5 являється власником 47/100 частин будинковолодіння № 10/1 по вул. Лісова Просіка в м. Черкаси на підставі рішення Придніпровського райсуду м. Черкаси від 07.05.1974 року. Власником іншої частини цього будинковолодіння є ОСОБА_6 відповідно свідоцтва про право на спадщину2007 року.

Відповідач ОСОБА_7 являється власником сусіднього будинковолодіння по АДРЕСА_2 в м. Черкаси згідно договору купівлі-продажу від 27.10.1984 року.

Судом встановлено, що 13.03.2007 року ОСОБА_5 звернулася з заявою до Черкаської міської ради про передачу їй в приватну власність земельної ділянки, площею 233 кв.м відповідно до її ідеальної частки в будинковолодінні по АДРЕСА_1 (ар. спр.8). Спеціалістами ТОВ «Геоземпроект» була виготовлена технічна документація щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та виготовлено акт визначення та погодження меж земельної ділянки від 28 листопада 2007 року, який підписали всі суміжні землекористувачі, крім ОСОБА_7, який посилався на грубе порушення його прав. (ар. спр. 16).

Задовільняючи позов ОСОБА_5 і визначаючи акт погодження між її земельної ділянки чинним без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_7 та надаючи дозвіл Черкаській міськраді підготувати документи щодо видачі ОСОБА_5 державного акту на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 без погоджувального підпису ОСОБА_7, суд виходив з того, що права ОСОБА_7 щодо земельної ділянки не порушені і його відмова в погодженні меж земельної ділянки позивачки є безпідставною.

Однак, з цим не можна погодитися.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Геоземпроект» підготувало документи і акт погодження меж земельної ділянки, за якими ОСОБА_5 передається у власність земельна ділянка площею не 233 кв.м, а 240 кв.м. і за рахунок якої земельної ділянки додаються ОСОБА_5 для приватизації ще 7 кв.м суд не зясував.

Суд в рішенні вказав, обґрунтовуючи висновок, що площа земельної ділянки співвласниці позивачки ОСОБА_6 дорівнює 311 кв.м, а загалом їх ділянка 551 кв.м, що на 5 кв.м менше існуючої - 556 кв.м, закріпленої за даним будинковолодінням рішенням Черкаського міськвиконкому № 111 від 27.05.1987 року.

Земельна ділянка ОСОБА_7 за його поясненнями становить 502 кв.м, а вищезазначеним рішенням міськвиконкому № 111 від 27.05 1987 року за ним закріплено487 кв.м, тобто він користується на 15 кв.м більшою площею, ніж виділялось, що вказує на безпідставність посилання відповідача на договір купівлі-продажу 1984 року, згідно якого за його будинковолодінням закріплено 527 кв.м. Та і за даними БТІ фактична площа ділянки ОСОБА_7становить 510 кв.м станом на 1987 рік.

Однак згідно довідки БТІ від 19 листопада 2007 року за будинковолодінням АДРЕСА_1 зареєстрована земельна ділянка, площею 495 кв.м, на приватизацію 47% якої відповідно до ідеальної долі і претендувала ОСОБА_5 ( 495кв.м х 0,47 = 232,65 кв.м). Фактична площа земельної ділянки даного домоволодіння за результатами геодезичних обмірів виявилась обсягом 551 кв.м, площа замовниці - 240 кв.м. За рахунок якої землі збільшилась площа земельної ділянки за даним будинковолодінням суд не з'ясував.

Слід зауважити, що враховуючи положення ст. 125 ЗК України про те, що права постійного користування земельною ділянкою виникають з моменту державної реєстрації цих прав, то наведене вказує на обґрунтованість доводів ОСОБА_7 про неправомірність користування позивачкою земельною ділянкою встановленим розміром і наявність самозахвату з її боку.

Факт самозахвату ОСОБА_5 земельної ділянки в розмірі 59 кв.м за рахунок земельної ділянки відповідача доведено і рішенням Соснівського райсуду м. Черкаси від 16 квітня 2004 року, залишеним в силі ухвалою судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 16 лютого 2007 року (ар спр. 61; 65-67), на що суд не звернув уваги.

Крім того, з справи встановлено, що в матеріалах інвентарної справи мається рішення № 344 від 14.06.1967 року, яким за домоволодінням АДРЕСА_2 було закріплено 538 кв.м, а за домоволодінням № 10/1 - 500 кв.м землі. В договорі купівлі-продажу від 27 січня 1984 року зазначено, що ОСОБА_7 придбав будинок, розташований на земельній ділянці, площею 527 кв.м. У 1987 році рішенням Черкаського міськвиконкому № 111 від 27 травня змінено лінію межі між домоволодіннями та закріплено земельні ділянки за АДРЕСА_2 - 487 кв.м, а за № 10/1 - 556 кв. м внаслідок чого його літня кухня і гараж, розташовані на відстані 1 метру від сусіднього домоволодіння ОСОБА_5, опинились на межі земельних ділянок так, що межа проходить по зовнішніх стінах цих будівель (ар. спр. 42).

Проте, згоди на вилучення земельної ділянки у землекористувача, що було передбачено і раніше діючими Земельними кодексами УРСР 1970 та 1990 років, у ОСОБА_7 ніхто не запитував, в зв'язку з чим він і змушений був неодноразово звертатись до суду з позовами до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та повернення такої.

Відповідно до розпоряджень п.п «г» п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після ж 31 грудня 2001 року право власності на земельну ділянку або її частину може переходити відповідно до ст. 120 ЗК на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладеного відповідно відчужувачем або набувачем.

Задовільняючи вимоги ОСОБА_5 в повному обсязі, суд наведеного не врахував, суттєво порушивши права відповідача.

До того ж, з наданих до суду документів ТОВ «Геоземпроект» на приватизацію ОСОБА_5 земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 240 кв.м, а саме з акту встановлення та погодження меж від 28.11.2007 (ар. спр.16) вбачається, що при цьому межа між земельними ділянками позивачки і відповідача переміщується в бік останнього майже на 1 метр і майже по всій довжині земельної ділянки ОСОБА_7

Таким чином, порушується межа фактичного користування між сторонами, межі земельних ділянок сторін, визначені рішенням Черкаського міськвиконкому № 111 від 27.05.1987 року (ар. спр. 15-18, 72-73), внаслідок чого суттєво порушуються і права відповідача. Тому рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 не можна визнати обґрунтованим.

Заперечуючи проти зазначених позовних вимог ОСОБА_5 щодо приватизації нею земельної ділянки, внаслідок чого переміщується межа між їхніми земельними ділянками в його бік, і, таким чином, зменшується площа його земельної ділянки, порушуються межі земельних ділянок сторін, визначені рішенням Черкаського міськвиконкому № 111 від 27.05.1987 року (п.4) і суттєво порушуються його права та інтереси, ОСОБА_7 звернувся із зустрічними позовними вимогами про зобов'язання ОСОБА_5 відновити межу поділу земельних ділянок будинковолодіння № 10 і будинковолодіння № 10/1 по вул. Лісова Просіка в м. Черкаси у відповідності з рішенням міськвиконкому № 111 від 27.05. 1987 року (п.4) і для цього зобов'язати позивачку зняти частину сіней з його земельної ділянки.

Суд практично не розглядав ці зустрічні вимоги ОСОБА_7, хоча вони тісно пов'язані з позовом ОСОБА_5, пославшись на те, що попередніми судовими рішеннями апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2001 року, Соснівського райсуду м. Черкаси від 16.04.2004 року, які є чинними і до даного часу, розглянуті аналогічні позовні вимоги ОСОБА_7до ОСОБА_5 і ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою і про повернення її частини і тому закрив провадження в цій частині.

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_7 фактично оскаржив і в цій частині його, вказавши, що суд «двояко роздивився та оцінив рішення Черкаського міськвиконкому (помилково зазначено міськради) №111 від 27.05.1987 року, побудувавши на ньому все незаконне рішення», але не звернув увагу на те, що в акті погодження меж ОСОБА_5, який він відмовився підписати, пропонуються зовсім інші межі земельних ділянок сторін, ніж зазначені у вищевказаному рішенні міськвиконкому № 111 (п.4), з чим він не згоден, так як з його користування внаслідок цього вилучається частина земельної ділянки затверджена всіма попередніми рішеннями. Вказав, що всі ці рішення попередніх судів набрали законної сили, всі вони були досліджені та вивчені судом першої інстанції під час судового засідання, та були висвітлені, але проігноровані в самому судовому рішенні. Тому і просив його скасувати, і постановити нове рішення, яким встановити межі земельних ділянок сторін відповідно до рішення Черкаської міської ради від 27.05.1987 року за №111.

Суд, розглядаючи вимоги ОСОБА_7 за зустрічним позовом про відновлення межі розподілу земельних ділянок згідно з рішенням черкаського міськвиконкому № 111 (п.4), посилаючись на те, що попередніми рішеннями апеляційного суду від 17.12.2001 року та Соснівського райсуду м. Черкаси від 16.04.2004 року між цими ж сторонами, і що залишені в силі вищестоящими судовими інстанціями, спір вирішено, одночасно з рішенням постановив 20 березня 2009 року і ухвалу про закриття провадження в цій частині.

Однак, з цим не можна погодитися.

Як видно із справи, якщо раніше ОСОБА_7 оспорював зменшення розміру і переміщення меж своєї земельної ділянки внаслідок незаконних дій ОСОБА_5 на виконання незаконного , на його думку, рішення Черкаського міськвиконкому № 111 від 27.05.1987 року (п.4), яке теж оспорював, то в даному випадку ним пред'явлені вимоги про поновлення і чіткого встановлення меж земельних ділянок сторін згідно рішення міськвиконкому № 111 від 27.05.1987 року (п.4), на виконання останнього, тобто з інших підстав, (ар. спр. 30-33; 54-55; 81-82). І саме в зв'язку з цим ОСОБА_7 звертався до Черкаського міськвиконкому з проханням забезпечити виконання вказаного рішення № 111 за 1987 рік щодо визначених розмірів (площ і меж) земельних ділянок і потім оспорив рішення Комісії по вирішенню земельних спорів у межах м. Черкаси від 09.11.2007 року, яким теж не було вирішено спір по суті, лише рекомендовано звернутись до суду в разі непогодження межі за результатами геодезичних обмірів (ар. спр. 76), що викликає сумнів в його правомірності.

А за рішенням Соснівського райсуду м. Черкаси від 16 квітня 2004 року сторонам було відмовлено в задоволенні позовних вимог в зв'язку з пропуском строку позовної давності, тобто по суті земельний спір сторін і не розглядався ( ар. спр. 61).

Враховуючи наведене, судова палата вважає, що суд необгрунтовано відмовився від розгляду по суті заявлених ОСОБА_7 зазначених зустрічних позовних вимог, в зв'язку з чим не може бути вирішено в повному обсязі виниклий між сторонами спір щодо можливості приватизації позивачкою ОСОБА_5 земельної ділянки.

Тому рішення суду в цій частині і вказана ухвала суду про закриття провадження підлягають до скасування.

Аналіз вищенаведеного свідчить про те, що суд неповно дослідив обставини справи, доводи і заперечення сторін, розглянув не всі їх вимоги, і цей перелік не може бути усунений ухваленням додаткового рішення. В зв'язку з цим рішення суду і вище означена ухвала про закриття провадження по зустрічному позову ОСОБА_7 підлягає до скасування з направленням справи на новий розгляд.

Під час останнього слід врахувати наведене, більш повно і всебічно дослідити обставини справи, доводи і заперечення сторін, спір яких вирішити з врахуванням встановленого і діючого законодавства.

Керуючись ст. ст. 303; 304; 397; 311; 312; 314; 317; 218; 319 ЦПК України, судова палата, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2009 року по даній справі і ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2009 року про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, Черкаської міської ради, виконавчого комітету Черкаської міської ради про відновлення межі розподілу земельних ділянок, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, - скасувати. Направити дану справу на новий розгляд до того ж суду першої інстанції в іншому складі суддів.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двохмісячного строку.