УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Павицької Т.М.
суддів Заполовського В.Й., Забродського М.І.
при секретарі
судового засідання Ганько Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом прокурора Брусилівського району в інтересах держави в особі Соловіївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Соловіївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 10 березня 2009 року, -
встановила :
В жовтні 2007 року прокурор Брусилівського району в інтересах держави в особі Соловіївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання їх такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1, зазначаючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6, який був наймачем будинку. Ще до його смерті відповідачі залишили будинок та переїхали на інше місце проживання. Посилаючись на підстави, передбачені ст.107 ЖК України прокурор просив задовольнити позов.
Справа №22ц/1250 Головуючий в суді 1-ї інст. ОСОБА_7
Категорія 44 Суддя - доповідач Павицька Т.М.
Під час розгляду справи прокурор змінив позовні вимоги та просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням з підстав, передбачених ст.71 ЖК України.
У листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила визнати за нею право власності на 1/3 частину будинку посилаючись на те, що її батьки були членами колгоспу, а тому будинок був власністю колгоспного двору. Розмір частки члена колгоспного двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Оскільки вона не втратила свою частку в колишньому колгоспному дворі, то вважала, що має право на 1/3 частину будинку.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 10 березня 2009 року задоволено первісний позов та відмовлено в задоволенні зустрічного позову. Визнано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 Брусилівського району Житомирської області. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2- ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає, що суд розглянув справу у відсутності відповідачів, а відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взагалі не були повідомлені про день розгляду справи. Крім того вважав, що суд безпідставно визнав ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням та безпідставно відмовив їй у задоволенні зустрічного позову.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до правил ст.71 ЖК наймач або члени його сім"ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема, якщо вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців.
Як встановлено судом, сім"я ОСОБА_6 із п"яти осіб вселилася в будинок АДРЕСА_1 в 1986 році. Особовий рахунок будинку відкрито на ОСОБА_6
Відповідно до рішення 18 сесії 24 скликання Соловіївської сільської ради від 07 серпня 2004 року та її протоколу основні засоби соціальної сфери в тому числі житловий будинок АДРЕСА_1 був прийнятий на баланс сільської ради від ТОВ „Соловіївське".
Згідно з актом від 03.07. 2007 року ОСОБА_6 з 2004 року проживав в будинку один, дружина та діти його покинули, місце їх проживання невідоме. ОСОБА_6, як наймач будинку квартирну плату не платив.
Помер ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Як видно з актів від 17.08.2007 року та 20.09.2007 року будинок знаходиться в антисанітарному стані, а саме вибиті всі вінка, повністю знято батареї та труби водяного опалення, відсутній котел водяного опалення. На вхідних дверях з обох сторін відсутні замки, в двох кімнатах також немає дверей. Більше трьох років навколо будинку та на присадибній ділянці не проводились ніякі роботи.
Таким чином, наданими прокурором суду доказами доведений факт відсутності ОСОБА_2 у спірному будинку без поважних причин понад строки встановлені ст. 71 ЖК України до його звернення в суд із зазначеним позовом. Тому є правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 відповідно до ст.71 ЖК втратила право користування жилим приміщенням.
Встановивши, що спірний будинок є комунальною власністю Соловіївської сільської ради, суд обгрунтовано відмовив ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд порушив права ОСОБА_2, розглянувши справу у її відсутності є непереконливими. Із змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_2 була повідомлена про час і місце розгляду справи. Крім того, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5, також був повідомлений про розгляд справи, про що свідчить його заява в якій він просив відкласти розгляд справи на інший день, оскільки 10.03.2009 року буде приймати участь в апеляційному суді Київської області(а.с.150) . В апеляційній інстанції ОСОБА_5 підтвердив, що був повідомлений судом про розгляд справи 10.03.2009 року та про дату розгляду справи було відомо ОСОБА_2 Визнавши, причини неявки в судове засідання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 неповажними, суд відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України розглянув справу у їх відсутності.
Відповідно до роз"яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.20 постанови №12 від 24 жовтня 2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" не може бути підставою для застосування п.3 ч.1 ст.311 ЦПК розгляд справи за відсутності особи, належним чином не повідомленої про час і місце розгляду судового засідання, яка не оскаржує рішення суду.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судове рішення не оскаржували. Тому доводи апеляційної скарги, що рішення суду з цих підстав підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд є безпідставними.
Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи у межах заявлених вимог, дав належну оцінку доводам і запереченням сторін.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2-ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 10 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.