Справа 22ц/321/09 Головуючий у суді 1-ої інстанції Свінцицький Л. В.

Категорія 41 Суддя-доповідач - Забродський M.I.

УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

12 лютого 2009 року колегія суддів цивільної палати апеляційного суду Житомирської області

в складі:

головуючого - судді: Забродського М.І.

суддів: Миніч Т.І. Олексієнка М.М.

при секретарі судового засідання Никончук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Радомишльського РВ УМВС України в Житомирській області про усунення перешкод в користуванні власністю(квартирою) шляхом зняття з реєстрації,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачів та просив вселити його у квартиру АДРЕСА_1. В обгрунтування позову зазначав, що з травня 1994 року по травень 2008 року він проживав з відповідачами однією сім'єю, оскільки з ОСОБА_2 перебував у незареєстрованому шлюбі та вели спільне господарство. 4 лютого 2003 року він був зареєстрований у цій квартирі.

Проте у листопаді 2007 року позивач тяжко захворів та був визнаний інвалідом третьої групи. З того часу у сім'ї відносини з ним погіршилися і його неодноразово виганяли з цієї квартири чим перешкоджають у користуванні нею.

ОСОБА_3 звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_1 та просила ухвалити рішення суду, яким зобов'язати ОСОБА_1 не чинити їй перешкоди у користуванні спірною квартирою, шляхом виселення з квартири та зняти його з реєстраційного обліку. В обгрунтування позову зазначала, що є власником квартири та відповідно до ст. 391 ЦК України вона має право вимагати усунення перешкод у здійснення права користування та розпорядження нею. Відповідач не є власником квартири та без її дозволу у липні 2008 року безпідставно вселився у неї.

Рішенням Радомишльського районного суду від 10 грудня 2008 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його вимог про вселення у квартиру.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 та зобов'язано Радомишльський РВ УMBС України в Житомирській області зняти його з реєстрації.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким вселити його у спірну квартиру, а в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити за безпідставністю. Вважає, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема суд не взяв до уваги той факт, що він був вселений у квартиру, як член сім'ї. Разом з матір'ю позивачки вони вели спільне господарство, а тому, як член сім'ї має рівне право на користування цією квартирою.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинне бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про вселення його у спірну квартиру суд виходив з того, що ОСОБА_4, як власник квартири володіє, користується, розпоряджається нею на свій розсуд і може вимагати усунення будь-яких порушень її права.

Проте з таким висновком суду колегія суддів не погоджується.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 13 листопада 2001 року виконкомом Радомишльської міської ради Житомирської області на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було видано свідоцтво №1577 про право власності на квартиру АДРЕСА_1(а.с.76).

21 травня 2008 року ОСОБА_2 подарувала свою 1/2 ідеальну частину цієї квартири ОСОБА_4(а.с.27).

Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку(квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені у частині другій статті 64 цього Кодексу, зокрема дружина наймача, їх діти, і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

З показів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 видно, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали у спірній квартирі з 1996 року однією сім'єю, оскільки перебували у незареєстрованому шлюбі і вели спільне господарство. 4 лютого 2003 року він був зареєстрований Радомишльським районним відділом Управління МВС України у Житомирській області у цій квартирі.

Тому колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 вселився у квартиру АДРЕСА_1, як член сім'ї власника квартири, при цьому угоду про порядок користування жилим приміщенням вони не укладали.

Згідно ст. 157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку(квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу, а саме, якщо вони систематично руйнують чи псують жиле приміщення, використовують його не за призначенням, систематично порушують правила співжиття, роблять неможливим проживання інших осіб, заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними.

Суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, не звернув увагу на вказані норми житлового законодавства й не зазначив у рішенні, чим саме ОСОБА_1 перешкоджає позивачці у користуванні квартирою та з яких передбачених ЖК підстав він підлягає виселенню.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. По справі можливо ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та у відмові у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 209, 304,307,309,314,316 ЦПК України, колегія суддів цивільної палати апеляційного суду,-

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2008 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити. Вселити його у квартиру АДРЕСА_1 Житомирської області.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Радомишльського РВ УМВС України в

Житомирській області про усунення перешкод у користуванні квартирою відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.