УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
11 лютого 2009 року колегія суддів судової. палати у цивільних
справах апеляційного суду Житомирської області
в складі:
головуючого - судді Жигановської О.С.
суддів: Павицької Т.М., Котік Т.С.
при секретарі судового
засідання Порохня М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна", ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання ордерів недійсними
за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2
на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 14.11.2008 року
встановила:
У червні 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна", ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання ордерів недійсними. Зазначили, що являються працівниками ВАТ „ЖЗХВ" і проживають в гуртожитку по АДРЕСА_1. Наказом по даному підприємству від 23.02.2006 року за №10 побутові приміщення гуртожитку визнані як додаткові житлові приміщення. Тому в серпні 2006 року ними була подана заява про надання додаткової житлової площі, а саме половини кімнати позначеної на плані літерою УП площею 37,5 кв.м. Проте, їх заява була залишена без розгляду, а спірне приміщення на підставі ордерів виділене відповідачам, хоча останні не мають ніяких переваг. Вважають, що цим порушені їх житлові права, а також умови і порядок надання ордерів. Враховуючи наведене, просили визнати недійсними: ордер №410 від 11.12.2006 року, виданий на ім'я ОСОБА_3 та ордер №416 від 11.12.2006 року, виданий на ім'я ОСОБА_4
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 14.11.2008 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати дане рішення, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з'ясування.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Справа №22ц/193 Головуючий в 1 інстанції Кочетов Л.Г.
Категорія 41 Доповідач Жигановська О.С.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконкому Житомирської міської ради №131 від 24.02.2005 року гуртожитку, що розташований в АДРЕСА_1, надано статус житлового будинку, враховуючи висновки Житомирського філіалу інституту „НДІ проектреконструкція", міської санітарно-епідеміологічної станції, СПДЧ №2 (а.с. 99,100) . Проте, на даний час вказане приміщення до комунальної власності міста не передано. Гуртожиток перебуває на балансі ВАТ „ЖЗХВ", входить до його статутного фонду та є власністю ВАТ (а.с.14).
Позивачі зареєстровані і проживають в названому гуртожитку: ОСОБА_1 - в кімнатах 17-а, 17-б загальною площею 30 кв.м. (а.с.25-27), а ОСОБА_2 - в кімнатах 15-а, 15-б загальною площею 30 кв.м. (а.с.17-19).
Наказом №10 від 23.02.2006 року по ВАТ „Житомирський завод хімічного волокна" приміщення, які використовувались як побутові, визнано додатковими жилими приміщеннями (а.с.13). При цьому на вказану комісію покладено обов'язок по вирішенню питання надання додаткових жилих приміщень з врахуванням наступних обставин:
- дата подачі заяви;
- стаж роботи на заводі;
- кількість членів сім'ї;
- яку площу займає сім'я;
- спроможність сплати за комунальні послуги та житло;
- не надавати додаткові приміщення особам, які мають борги;
- не надавати додаткові приміщення особам, які не перебували в трудових відносинах з заводом, за винятком осіб, які поселені в гуртожитки за листами-клопотаннями підприємств та організацій;
- не надавати додаткові приміщення особам, які довели свої житлові кімнати до антисанітарних норм.
Профспілкового комітету на даному підприємстві не існує, оскільки він саморозпустився в 1994 році.
Відповідно до протоколу №2 засідання постійно діючої комісії ВАТ „ЖЗХВ" від 08.06.2006 року кімнатам, що використовувались не за призначенням, в гуртожитку по АДРЕСА_1 надано статус житлових кімнат (а.с.101-103).
Рішенням адміністрації ВАТ „ЖЗХВ" від 11.09.2006 року відповідачам ОСОБА_3 та Зущик В.В. були видані ордери на додаткову житлову площу з урахуванням жилих приміщень, які вони раніше займали (а.с.15,16).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд 1 інстанції виходив з відсутності підстав для визнання даних ордерів недійсними. Такий висновок є правильним і узгоджується з вимогами чинного законодавства. Так, порядок надання житлової площі в гуртожитках, користування ними регулюється главою 4 ЖК та Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року №208. Відповідно до ст.129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони пропрацювали на заводі понад 5 років і кожна із сторін має однаковий склад сім'ї /по 3 чоловіки/ та займає однакову житлову площу (а.с.15-23,26-32). Таким чином, ні у позивачів, ні у відповідачів немає ніяких переваг для отримання додаткової житлової площі. Тому при вирішенні даного питання приймався до уваги час звернення з відповідною заявою до адміністрації підприємства, тобто враховувалась складова, визначена вищезгаданим наказом №10 від 23.02.2006 року.
В позовній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказали, що вперше звернулись з такою заявою до адміністрації підприємства в серпні 2006 року (а.с.2). Проте, факт подання ними заяви у вказаний термін нічим не підтверджується. Тим часом, сім'я ОСОБА_3 подала заяву про надання додаткової житлової площі 16.05.2006 року, що підтверджується змістом додатку до протоколу засідання постійно діючої комісії ВАТ „ЖЗХВ" (а.с.104).
Що стосується відповідача ОСОБА_4, то як пояснив в судовому засіданні представник ВАТ „ЖЗХВ", його заява також була подана раніше звернень позивачів, а тому спірне приміщення і було розподілено саме між відповідачами згідно поданих заяв рішенням адміністрації ВАТ „ЖЗХВ" від 11.09.2006 року. На даний час відповідна документація на підприємстві втрачена (а.с.107). Проте, ця обставина не може впливати на права відповідачів, оскільки вони не несуть відповідальності за ведення і зберігання даних документів.
Рішення суду ухвалено із дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.303,307,308,313,315,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити, а рішення Корольовського районного суду М.Житомира від 14.11.2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.