Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі : головуючого – судді Мацунича М.В.
суддів : Фазикош Г.В., Ігнатюка Б.Ю.
при секретарі : Коновчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду від 19 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на період навчання ,-
в с т а н о в и л а :
У грудні 2009 року ОСОБА_2 звернулась у суд з вищенаведеним позовом з посиланням на те, що повнолітні син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 навчаються на 2-х курсах у навчальних закладах на контрактній формі навчання. Для навчання дітей потрібні значні грошові кошти, які самостійно сплачувати не спроможна, оскільки отримує мізерну зарплату. З огляду на наведене і просила суд першої інстанції стягнути з ОСОБА_1 аліменти на навчання дітей.
Рішенням Хустського районного суду від 19 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
На рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно скасування даного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відхилення позовних вимог. Мотивує тим, що дане рішення суду постановлено з порушенням вимог норм матеріального права .
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з’явились, але про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшла висновку, що дана скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
В світлі вимог статей 11, 60 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 надала довідку від 14.10.09р. № 240 якою підтверджено навчання дочки ОСОБА_4 на 2-му курсі денної форми навчання з оплатою 3900 грн. на рік. А довідкою від 29.10.09р. №377 також підтверджено навчання сина ОСОБА_3 на 2-му курсі денної форми навчання з оплатою 2900 грн. на рік / а.с. 9-11 /.
Відповідно до вимог ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні діти продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані їх утримувати до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надати матеріальну допомогу.
Договорами про навчання від 15.07.08р. і 01.09.08р. стверджується, що повнолітні діти сторін Сергій та Корнелія навчаються на платній основі, а в зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги на навчання / а.с. 27, 28 /.
Заперечуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що хворіє, ніде не працює і проживає за рахунок пенсії та знімає житло.
Проте дані обставини на які посилається апелянт у супереч вимог ч.1 ст.60 ЦПК України не доведено.
В справі наявна довідка про діагноз хвороби ОСОБА_1. Однак, відсутні докази того, що на лікування витрачаються значні кошти і їх розмір та що у зв’язку з цією хворобою він є непрацездатним.
Довідкою від 30.03.10р. стверджено, що апелянт отримує пенсію у розмірі 1027,99 грн. у зв’язку з вислугою років у МВС України, а не у зв’язку з досягненням ним пенсійного віку.
Також відсутні докази того, що за місцем проживання апелянт знімає житло.
Наведене вказує на те, що ОСОБА_1 має можливість частково сплачувати аліменти на навчання повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги.
Матеріалами справи стверджується, що апелянт продовжує сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, 1993 р.н. у розмірі 140 грн. на місяць.
За цих обставин у сукупності з вимогами абзацу 2 ч.3 ст.70 ЗУ “Про виконавче провадження” розмір відрахувань із доходів апелянта на стягнення аліментів на навчання може бути здійснено не більше п'ятдесят відсотків доходу.
Таким чином, визначаючи розмір аліментів на навчання у відсотку від заробітку (доходу) судом враховано вимоги зазначені в ст.182 СК України та взято до уваги вимоги ст.200 СК України й вважає за можливе встановити такі аліменти у твердій грошовій сумі для кожної повнолітньої дитини по 187 гривень, щомісяця.
Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не є законним у цілому, а це у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції по суті справи не передаючи її на новий розгляд, задовольнивши частково вимоги апеляційної скарги.
Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати по справі судом першої інстанції вирішено правильно, а тому рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.
Враховуючи вищенаведене та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,
р і ш и в :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Хустського районного суду від 19 лютого 2010 року змінити та ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 для утримання повнолітніх сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 і дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, щомісячно аліменти на період навчання в твердій грошовій сумі у розмірі по 187 ( сто вісімдесят сім ) гривень кожному починаючи з 08 грудня 2009 року і до досягнення ними двадцяти трьох років або припинення навчання.
У решті позовних вимог, відмовити.
Рішення суду в частині судових витрат, залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили .
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________