Справа № 22ц-3954/2010 р.             Головуючий в 1 інстанції Букреєва І.А.

Категорія 67                         Доповідач Азевич В.Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2010 року         Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Єлгазіної Л.П.,

суддів: Будулуци М.С., Азевича В.Б.,

при секретарі Степаненко В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією родиною, заінтересовані особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3 , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 17 лютого 2010 року, -  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 17 лютого 2010 року у задоволені заяви відмовлено.

На вказане рішення заявниця подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, з тих підстав, що судом були порушені норми матеріального і процесуального права, а його висновки не відповідають обставинам справи.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що встановлення факту проживання однією сім’єю необхідно для наступного визнання за нею права власності на Ѕ частину квартири, як сумісно нажитого майна. Вказана квартира залишилася після смерті її чоловіка ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вважає, що суд безпідставно не прийняв до уваги докази, які вона надала на підтвердження заявлених вимог.

Заявниця, повідомлена про час та місце розгляду справи, не з’явилася.

ОСОБА_4 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, заінтересовану особу, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.      

Судом першої інстанції у справі встановлено, що заявниця ставить питання про встановлення факту сумісного проживання з ОСОБА_4 з березня 2005 року для визнання права власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1. Таку вимогу вона заявляла у зв’язку з тим, що квартира була придбана 5 серпня 2005 року, а шлюб з ОСОБА_4 зареєстрований 26 серпня 2005 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заінтересовані особи заперечували проти задоволення заяви, оскільки квартира не є спільно нажитим майном померлого сина та заявниці.  

Частиною 6 статті   235  ЦПК України передбачено, як що під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суд першої інстанції встановивши під час розгляду справи наявність спору про право, у данному випадку - право на спадкове майно, повинен був залишити заяву без розгляду та роз’яснити заявниці, що вона має право подати позов на загальних підставах, який буде розглядатися в порядку позовного, а не окремого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»,   суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов’язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.

Не є виходом за межі доводів апеляційної скарги, якщо особа, яка подала скаргу, заявляє вимогу про скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення або змінює рішення чи навпаки, оскільки в цьому разі суд використовує надані йому законом повноваження (стаття 307 ЦПК).

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції не були враховані зазначені вище норми процесуального закону та фактичні обставини справи, що призвело до ухвалення незаконного і необґрунтованого рішення.  

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню. Заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду, роз’яснивши їй право подати позов на загальних підставах.

Керуючись ст. ст. 236 ч. 6, 304, 307 ч. 1 п. 4, 314 ч. 1 п. 3, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .

Рішення  Єнакіївського міського суду Донецької області від 17 лютого 2010 року  скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією родиною залишити без розгляду. Роз’яснити ОСОБА_1, що вона має право подати позов на загальних підставах.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий :                 Судді: